Ухвала суду № 56861744, 28.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 145/1368/15-ц Провадження № 22-ц/772/651/2016Головуючий в суді першої інстанції Ратушняк І. О.Категорія 5Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої судді Шемети Т.М.,

суддів: Марчук В.С., Матківської М.В.,

при секретарі Сніжко О.А.,

з участю: представника відповідача адвоката Жикевич В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва на спадщину, договору дарування та визнання права власності на ? частину житлового будинку та земельної ділянки, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_5,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.12.2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та просив:

- визнати частково недійсним свідоцтво на спадщину за законом, видане на житловий будинок з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 08.10.1996 року за реєстровим № 1415, спадкова справа № 183, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Тиврівським районним структурним підрозділом КП «Вінницьке об'єднане бюро технічної інвентаризації» 05.09.2012 року, реєстраційний № 37544025;

- визнати частково недійсним договір дарування вказаного житлового будинку з земельною ділянкою, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4;

- визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на ? частину житлового будинку з земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_6, який мешкав у батьківському будинку: батько помер у 1996 році. Спадщину після смерті батька ніхто не приймав, але під час похорону брата йому стало відомо, що той все ж таки написав заяву про прийняття спадщини і 08.10.1996 року та, не повідомивши про наявність в покійного батька ще одного спадкоємця, отримав в нотаріальній конторі свідоцтво на батьківський будинок. А 18.12.2012 року покійний брат подарував цей будинок своїй дочці ОСОБА_4. Тому він вважає себе ошуканим і несправедливим одержання спадщини після смерті батька тільки одним сином: батько їх любив однаково і ніколи не виділяв між собою.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.12.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд не взяв до уваги той факт, що покійний брат ОСОБА_6 вчинив шахрайство при оформленні спадщини після смерті їхнього батька: не зазначив в заяві до нотаріуса що він, ОСОБА_3, також має право на спадкове майно, заява про прийняття спадщини була подана покійним братом після закінчення 6-місячного строку для прийняття спадщини, однак нотаріус, не зважаючи на це, без рішення суду про продовження строку прийняття спадщини, прийняла таку заяву і видала свідоцтво про право на спадщину. Рішення суду має бути не лише законним, але й справедливим, тому за результатами апеляційного розгляду просить скасувати ухвалене по справі рішення та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача ОСОБА_5 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Жикевич В.П. подану апеляційну скаргу не визнала, зазначила, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановлене на підставі об'єктивно встановлених обставин справи та з дотриманням норм закону.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до наступних висновків.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 (а.с.38).

- після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1, який належав покійному на праві власності, що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, виданим 07.02.1968 року (а.с.35).

- 08.10.1996 року було заведено спадкову справу № 183, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернувся його син ОСОБА_6 (а.с.37, 41), який постійно проживав в спадковому будинку, починаючи з 1980 року.

Позивач ОСОБА_3 також син ОСОБА_8, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6), з заявою про прийняття спадщини після смерті батька не звертався, проживав окремо від нього.

08.10.1996 року ОСОБА_6 отримав Свідоцтва на право на спадщину за законом на грошові вклади, житловий будинок з добудовою та господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 (а.с.42, 43).

18.12.2012 року ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар вказаний житловий будинок (а.с.4-5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не довів неправомірність отримання ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину на будинок, а також невідповідність закону укладеного ним договору дарування.

Такий висновок суду є вірним та постановлений з дотриманням норм закону.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини.

З огляду на вказане, суд дійшов вірного висновку, що оскільки ОСОБА_6 постійно проживав із спадкодавцем, то він вважається таким, що прийняв спадщину, а посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини, так як подав заяву про до нотаріальної контори 08.10.1996 року, а тому свідоцтво про право на спадкове майно було видано нотаріусом неправомірно, - не заслуговує на увагу, адже спадкоємці, що проживають із спадкодавцем не повинні вчиняти будь-яких інших дій для підтвердження прийняття спадщини, за отриманням свідоцтва про право на спадщину вони можуть звернутися в будь-який час по закінченню 6- місячного строку після смерті спадкодавця.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК). Оскільки позивач ОСОБА_3 не подав заяви про прийняття спадщини в передбачений законом термін (ст.ст. 1269, 1270 ЦК України), чого не заперечує, - то висновок суду про те, що він не прийняв спадщину після смерті батька, - є вірним, а доводи апеляційної скарги стосовно можливості в нього поновити строк на прийняття спадщини, - не спростовують вірного висновку суду першої інстанції.

Позивачем, окрім того що він вважає свідоцтво про право на спадщину в частині недійсним, не було наведено інших доводів для визнання в частині недійсним і договору дарування від 18.12.2012 року. Не є передбаченою законом підставою для скасування оскаржуваного рішення суду і те, що третя особа нотаріус ОСОБА_5 не з'являлася в судові засідання в ході розгляду справи.

Враховуючи наведене, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.12.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис М. В. Матківська

підпис В.С. Марчук

З оригіналом згідно: Т. М. Шемета