Рішення № 56859068, 24.03.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11126/15-ц

Провадження № 2/638/463/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016Дзержинський районний суд м. Харкова в складі

Головуючого судді Гайдук Л.П.

За участю секретаря Кушнарьова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна від добросовісного набувача та припинення іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернулася позивач з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна від добросовісного набувача, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення іпотеки, в подальшому уточнила свої позовні вимоги та обґрунтувала їх наступним. 04.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером №3508. Відповідно до п. 1 зазначеного договору ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, б. 24-6, кв. 88. Однак при неодноразовому зверненні позивача до КП «Харківське міське БТІ» їй не вдалось зареєструвати право власності на зазначену квартиру у зв*язку з тим, що з 01.01.2013 року повноваження по здійсненню державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна будуть передані до новоствореного органу - Державної реєстраційної служби, а КП «Харківське міське БТІ» буде приймати документи лише до 28.12.2012 року. 18.06.2015р. Позивач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_8 звернулася до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак 24.06.2015року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_9 Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №22336031 та зазначено, що станом на момент звернення за державною реєстрацією права власності ОСОБА_10, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за особою, відмінною від заявника на підставі іншого правочину. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відчуження квартири проведено ОСОБА_2, право власності якої було зареєстровано на підставі дубліката договору купівлі-продажу, серія та номер: 1205, виданий 12.12.2011 року, видавник: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5, дублікат видано 20.03.2014 року №25». За таких обставин, відповідач ОСОБА_2 фактично двічі продала одну і ту ж квартиру - 04.12.2012 року позивачу ОСОБА_1, а 10.04.2014 року відповідачу ОСОБА_3 При цьому, відповідач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 із заявою про видачу їй дублікатів правовстановлюючих документів у звязку із втратою оригіналів та не повідомила нотаріуса ОСОБА_5, що нею вже було проведено відчуження належної їй квартири, а документи на квартиру вона не втрачала, а передала нотаріусу ОСОБА_7 при посвідченні договору купівлі-продажу із Позивачем. Після одержання дублікатів правовстановлюючих документів на спірну квартиру 20.03.2014 року, відповідач ОСОБА_2 звернулася до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Рішенням державного реєстратора ОСОБА_11 за №12064462 від 01.04.2014 року право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 27.03.2014 року, номер запису про право власності - 5179035. 10.04.2014р. відповідач ОСОБА_2 у того ж самого нотаріуса ОСОБА_5 уклала із відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений в реєстрі за №50. В цей же день приватним нотаріусом ОСОБА_5 як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №12338620, яким право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3, якого позивач вважає добросовісним набувачем та у якого вона має право витребувати належне їй майно, яке вибуло з її володіння без її волі. 30.04.2014 року між ОСОБА_3 (як іпотекодавцем) та ОСОБА_4 (як іпотекодержателем) було укладено договір іпотеки №402, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 з метою проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 04.12.2012 року позивач вважає, що необхідно припинити іпотеку, що виникла на підставі Договору іпотеки №402, укладеного 30.04.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги у повному обсязі не визнала, в їх задоволенні заперечувала у повному обсязі та зазначила щодо вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3, то така вимога може ставитися позивачем у тому разі, якщо право власності особи позивача оспорюється, не визнається чи порушується будь-якими особами. Особа, що звернулася до суді з відповідним позовом , виходячи з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна не є власником майна, а отже її права не є порушеними, невизнаними чи оспорюваними, а отже на такій підставі її вимога про визнання за нею права власності не підлягає задоволенню. Вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 не підлягає задоволенню, оскільки така позовна вимога може бути поставлена виключно власником майна, право власності якого зареєстроване у встановлено вище зазначеним порядком. Будь-яка інша особа, що не є власником майна у встановленому законом порядку не може звертатися до суду з таким способом захисту як витребування майна із чужого незаконного володіння. Крім того, позивач у своїй позовній заяві самостійно визнає той факт, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна - квартири АДРЕСА_4. Позивачем не наведеного жодного факту, на підставі якого, з урахуванням ст. 388 Цивільного кодексу України від ОСОБА_3 може бути витребуване майно як від добросовісного набувача, а отже така позовна вимога не підлягає задоволенню. Стосовно вимоги позивача про припинення іпотеки, представник відповідача ОСОБА_2 зазначила, що позивачем у своїй позовній заяві не було зазначеного жодного пункту з Закону України «Про іпотеку» на підставі якого укладений договір про іпотеку повинен бути визнаний припиненим, в свою чергу, Законом України «Про іпотеку» чітко визначені підстави умови за яких іпотека вважається припиненою.

Відповідач ОСОБА_3, 3-ті особи в судове засідання не з*явилися з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутністю суду не надавали.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

04.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Г авриловою ОСОБА_12 за реєстровим номером №3508.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_13 квартиру за адресою: АДРЕСА_2., жодних дій щодо реєстрації даного договору з боку позивача не проводилось.

10.04.2014р. відповідач ОСОБА_2 уклала із відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений в реєстрі за №50 та у подальшому на підставі договору іпотеки від 30.04.2014 року між ОСОБА_3 (як іпотекодавцем) та ОСОБА_4 (як іпотекодержателем) було укладено договір іпотеки №402, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає обов*язковій державній реєстрації й виникає виключно з моменту проведення такої реєстрації. Аналогічне положення містить у собі абзац другий п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності ті інших речових прав», де зазначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Відповідно до абзацу першого п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності ті інших речових прав». Відповідно достатті 387 ЦКтачастини третьої статті 10 ЦПКособа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Відповідно до абзацу першого п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності ті інших речових прав»Відповідно до положеньчастини першої статті 388 ЦКвласник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК. В свою чергу ст. 388 ЦК України зазначає, що якщомайно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про щонабувач не знав і не міг знати (добросовіснийнабувач), власникмає право витребуватицемайновіднабувачалише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до положень ст.ст.210 та 640 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом та є вчиненим з моменту його державної реєстрації .

Положеннями ст.657 ЦК України передбачено обов*язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу.

п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено , що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обовязків для сторін.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на майно та витребування його від добросовісного набувача, оскільки остання не набула права власності на таке в установленому законом порядку відповідно право вимоги у останньої суд вважає відсутнім.

Вищезазначений правочин,укладений між сторонами є нікчемним, відповідно до останнього можуть бути застосовані наслідки його недійсності, передбачені діючим законодавством.

Вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та реєстрацію обтяжень є похідними від первісних вимог та відповідно не підлягають задоволенню .

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,15,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 210,334,387,388,640 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна від добросовісного набувача та припинення іпотеки залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий - суддя: