Рішення № 56858410, 29.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/416/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Жушман О. М.

Доповідач Гайсюк О. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Гайсюка О.В.

суддів - Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участю секретаря - Діманової Н.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Маріампольська» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2016 року,?

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Петрівської районної державної адміністрації, Луганської сільської ради, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Маріампольська» про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач зазначила, що 30.12.1999 р. Агрофірма «Маріампольська» отримала державний акт на право колективної власності на землю.

На час передачі землі у колективну власність, вона (позивач) була членом КСП «Агрофірма «Маріампольська», але не була включена до списку членів зазначеного підприємства, що є додатком до державного акту. ОСОБА_2 за її заявою ще 12.02.1998 року прийнята в члени Агрофірми «Маріампольська», заяви про вихід із членів господарства не подавала.

Про порушення свого права позивач дізналася в кінці 2014 року після звернення до адвоката.

Посилаючись на це, позивач ОСОБА_2 просила визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 7,07 умовних кадастрових гектарів колективної власності Агрофірми «Маріампольська» на території Луганської сільської ради Петрівського району та виділити їй земельну ділянку із земель колективної власності правонаступника Агрофірми - СВК «Агрофірма «Маріампольська».

Рішенням Петрівського районного суду від 06.02.2015р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі СВК «Агрофірма «Маріампольська» просить це рішення Петрівського районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У скарзі наголошується на тому, що з моменту отримання господарством Державного акту на право колективної власності на землю (30.12.1999 року) пройшло 15 років, про порушення свого права ОСОБА_2 могла дізнатися (не виїжджала із села) і за Цивільним Кодексом Української РСР позовна давність спливла ще до набрання чинності Цивільним Кодексом України, який діє з 01.01.2004 року.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ? СВК «Агрофірма «Маріампольська» доводи апеляційної скарги підтримав та зазначив, що СВК визнає те, що позивач ОСОБА_2 мала право бути включеною до списку, що додається до державного акта про право колективної власності на землю, але у зв'язку зі спливом позовної давності вона втратила право на захист цього права.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення її представнику, та отримання нею SMS-повідомлення, відповідно до заявки підписаної нею (а.с.28).

Інші особи, які беруть участь у справі також не з'явилися в судове засідання, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «Маріампольська» зареєстровано 14.02.2000 р. і відповідно до Статуту цей СВК є правонаступником самостійного колективного господарства Агрофірми «Маріампольська» (а.с.20).

30 грудня 1999 року Агрофірмі «Маріампольська» видано державний акт на право колективної власності на землю (а.с.8). У список осіб, які мають право на земельний пай (Додаток №2 до державного акта) позивач ОСОБА_2 не включена (а.с.9-19), хоча з архівної довідки Петрівської РДА вбачається, що в протоколі № 1 звітних зборів уповноважених членів Агрофірми «Маріампольська» від 12.02.1998 року є відомості про затвердження заяви про прийом до агрофірми ОСОБА_2 (так у документі) - а.с.23.

Відомості про виключення ОСОБА_2 із членів цієї агрофірми відсутні (а.с.25).

Представник СВК у судовому засіданні апеляційного суду визнав, що ці документи підтверджують, що на час передачі у колективну власність Агрофірмі «Маріампольська» землі позивач ОСОБА_2 була членом цієї фірми і її помилково не включили до списку осіб, які мають право на земельний пай (Додаток №2 до Державного акта).

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають особи, які являються членами сільськогосподарських підприємств на час отримання державного акту, у тому числі і пенсіонери, які працювали в них.

З пояснень представника СВК вбачається, що СВК визнавав позов, але вважав, що суд не ухвалить рішення про задоволення позову через сплив позовної давності, а тому представник СВК у судове засідання до суду першої інстанції не з'явився.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що невключення позивача ОСОБА_2 до зазначеного списку у грудні 1999 року порушило її право на земельну частку (пай), але задовольняючи вимоги позивача, суд виходив лише з того, що відповідачі в письмових заявах визнали позов та з самого факту порушення прав позивача.

Але відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК навіть у разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав, коли визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У порушення вимог п.2 ч.1 ст.214 ЦПК, суд, ухвалюючи рішення, не встановив чи мало місце порушення строку позовної давності.

Відповідно до ст.76 Цивільного Кодексу України, 1963 року, який діяв на час спірних правовідносин, право на позов виникає з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

ОСОБА_2 повинна була дізнатися про порушення свого права ще 30.12.2009 року, коли її не було включено у список (додаток до державного акту).

Трирічний строк позовної давності закінчився ще 30.12.2002 року (ст.71 ЦК1963 року), задовго до набрання чинності (01.01.2004 р.) новим Цивільним Кодексом.

Відповідно до ст.80 ЦК, 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Подання заяви про застосування позовної давності на той час не вимагалося.

У справі відсутні докази про зупинення чи переривання перебігу строку позовної давності, а також відсутні підстави для поновлення строку позовної давності.

Отже, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Наведене свідчить про те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Маріампольська» задовольнити.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: