Ухвала суду № 56857813, 29.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10161/13-ц

Провадження № 22-ц/779/605/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", ОСОБА_4, треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Данилів Т.Д., про визнання іпотечного договору недійсним,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25 квітня 2008 року його дружина ОСОБА_4 отримала кредит у ПАТ "Банк Форум" та у рахунок забезпечення належного виконання взятих на себе обов'язків за кредитним договором передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що в порушення статті 6 Закону України "Про іпотеку", статей 60, 65 Сімейного кодексу України не було його згоди на передання квартири в іпотеку, а також на те, що договір іпотеки укладено без дозволу органу опіки та піклування, оскільки в квартирі, яка є предметом іпотеки, проживала дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, крім того з огляду на те, що в договорі іпотеки відсутні всі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку", ОСОБА_3 просив задовольнити його позовні вимоги і з урахуванням збільшених позовних вимог встановити факт проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, станом на 25 квітня 2008 року, а також визнати недійсним іпотечний договір, укладений 25 квітня 2008 року між АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум" і ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, встановлено факт проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, станом на 25 квітня 2008 року. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на зазначені вище рішення.

ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року.

Постановою Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення судів у даній справі в частині позову ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним скасовано, передано справу в цій частині на новий розгляд до Івано-Франківського міського суду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2016 року позов задоволено. Визнано іпотечний договір № б/н від 25.04.2008 року, укладений між АКБ "Форум" та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, недійсним. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 114,70 грн.

На вказане рішення ПАТ "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується із висновком суду про задоволення позову.

Зазначає, що судом встановлено, що перед укладенням договору іпотеки нотаріусу, який його посвідчував, подано довідку про склад сім'ї та зареєстрованих у квартирі осіб. У розпорядженні нотаріуса також була будинкова книга, із якої ним знято копію. Ці документи підтверджують те, що на момент укладення договору іпотеки ні нотаріус, ні банк не володіли офіційною та достовірною інформацією про наявність зареєстрованих у квартирі, що передавалась в іпотеку, неповнолітніх осіб. Крім цього, у п.2.1 договору іпотеки стверджується, що ОСОБА_4, як іпотекодавець, свідчить та гарантує, зокрема, про те, що на момент укладення договору не існує ніяких прав та вимог інших осіб на предмет іпотеки, у тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, судового спору про нього не має.

Водночас ні позивач, ні відповідач ОСОБА_4 не надали жодної інформації про можливі права третіх осіб - неповнолітніх дітей - на користування квартирою, яку було надано в іпотеку.

Тому ні банк, ні нотаріус не знали і не могли знати про існуючі права користування неповнолітніх дітей на предмет іпотеки.

Як зазначає апелянт, неправдиве повідомлення батьками, які одночасно є законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Також апелянт зазначає, що в рішенні не вказано, яким чином укладення договору іпотеки порушило права неповнолітньої дитини позивача, яка на момент укладення такого договору не була зареєстрована у квартирі. Водночас права власності на предмет іпотеки неповнолітні не мали та не мають.

Вчинення батьками неповнолітньої дитини правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує встановлену ст.177 СК України заборону. Однак сам цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо це призвело до порушення прав особи - тобто до звуження обсягу існуючих на момент укладення правочину майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

З огляду на викладене апелянт вважає, що судом було застосовано норми, які не підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Апелянт просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, а судові витрати покласти на позивача.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити, оскільки вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Інші особи, що беруть участь у справі (треті особи) у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №0036/08/6.10-CL, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти в сумі 50 000,00 доларів США, зі сплатою 13,0% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення 24 квітня 2018 року (т.1, а.с.7-9).

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними та можливої неустойки є договір іпотеки від 25 квітня 2008 року на житлову квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На укладення кредитного договору ОСОБА_4 отримала згоду свого чоловіка ОСОБА_3, про що складено відповідну заяву (т.1, а.с.9).

25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено ще один кредитний договір №0035/08/6.10-CL (інший номер договору хоча день укладення той самий), за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 доларів CШA, зі сплатою 13,0% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення 24 квітня 2018 року (т.1, а.с.24-26).

Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними та можливої неустойки є договір іпотеки від 25 квітня 2008 року на житлову квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Укладаючи кредитний договір із банком, ОСОБА_3 також отримав згоду своєї дружини (т.1, а.с.26).

25 квітня 2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір в забезпечення зобов'язань по кредитних договорах №0036/08/6.10-CLта №0035/08/6.10-CL (т.1, а.с.5-6).

Згідно п.1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме - трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,8 кв. м, житловою площею 56,7 кв. м., яка належить іпотекодавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29.06.2000 року приватним нотаріусом нотаріального округу м. Івано-Франківська ОСОБА_8, за реєстром №36ІД, інвентаризація ОБТІ 07.07.2000 року, реєстровий №4958.

До матеріалів справи долучено копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3, в якій вказано, що позивач цією заявою дає згоду своїй дружині ОСОБА_4 на передачу нею квартири АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в іпотеку банку «Форум» (т.1, а.с.46).

При цьому нотаріусом вчинено всі необхідні дії та отримані належні, встановлені чинним законодавством документи, тому неправомірних дій з боку третьої особи - приватного нотаріуса - не має, оскільки факт порушення прав дитини, а саме, його фактичного проживання у квартирі було приховано зі сторони саме батьків під час укладення спірного договору.

Так, в п.2.1.8 іпотечного договору було зазначено, що на момент укладення цього договору дітей, що зареєстровані в житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, та мають право користуватись предметом іпотеки - не має (а.с.5, зв. т.1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.12.2014р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду від 20.01.2015р., встановлено факт проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, станом на 25.04.2008 року (день укладення спірного договору іпотеки), отже за вимогами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При укладенні договору іпотеки нотаріусу та банку було надано довідку Житлово-експлуатаційної організації №7 за №2 від 20.03.2008р. про те, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, проживають і зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_3 (чоловік), та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (син) (т.1, а.с.86). Крім того в матеріалах справи є також копія витягу з будинкової книги, в якій та сама інформація, що і в довідці ЖЕО №7 (т.1, а.с.108, 144-145). Довідка про склад сім'ї (т.1, а.с.56), вказує на те, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований у АДРЕСА_1 - з 18.06.2010 року. Позивач та відповідач ОСОБА_4 також не заперечили, що син ОСОБА_10 був зареєстрований у квартирі, яка є предметом іпотеки, вже після укладення договору іпотеки.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від 10-ти до 14-ти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Як слідує з вимог ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За ч.ч.2,3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Аналогічна норма міститься і в ст.177 ч.2 СК України.

Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Дозволу органу опіки та піклування на укладення спірного договору іпотеки не було. Батько та мати не звертались до органу опіки та піклування за отриманням згоди на укладення договору іпотеки, саме їх дії і порушили права дитини на користування житлом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до ч.2 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину в т.ч. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною 6 цієї статті зазначено, що правочин який вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам малолітніх дітей.

Верховний Суд України висловив правову позицію в постанові по даній цивільній справі про те, що укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування, є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено ст.ст.203, 215 ЦК України.

Правові висновки щодо подібних правовідносин висловлені також і в постанові ВСУ від 04.03.2015р.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання іпотечного договору недійсним.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

О.Ю. Беркій