Ухвала суду № 56857775, 30.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5746/15-ц

Провадження № 22-ц/779/779/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2, позивача та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, приватизації квартири незаконною за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2016 року про зупинення провадження,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, приватизації квартири незаконною.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 червня 2015 року залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні подала заяву про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №344/16920/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконної приватизації та недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, оскільки у випадку визнання недійсною приватизації квартири АДРЕСА_1, за її участю, її право на приватизацію квартири в якій вони проживали з ОСОБА_8 відновиться і в суду не буде підстав для відмови в задоволенні позову.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2016 року провадження по справі зупинено.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість та незаконність ухвали, порушення норм процесуального права, оскільки заявлені позовні вимоги у цій справі жодним чином не стосуються тих вимог, які містяться в позові ОСОБА_7 до ОСОБА_4, не є взаємопов'язаними, та рішення за позовом ОСОБА_7 жодним чином не вплине на рішення по даній справі.

Просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Зупиняючи провадження по даній справі, суд виходив з положень п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України та дійшов висновку, що від результату розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконної приватизації та недійсним свідоцтва про право власності на квартиру залежить вирішення цієї цивільної справи, оскільки судом можуть бути встановлені обставини, які матимуть преюдиційне значення для вирішення цього спору, а саме буде встановлено чи не встановлено чи має право ОСОБА_4 на приватизацію.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою судді Івано-Франківського міського суду від 01.12.2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, визнання приватизації квартири незаконною.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок. Це виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення (при оцінці юридичних фактів) для іншої справи.

Встановлено, що ці дві справи розглядаються в одному суді.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що судові процедури при розгляді справ повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк.

Крім того, у цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2008 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, яке оспорюється у даній справі ОСОБА_4, а у справі за позовом ОСОБА_7 оспорюється свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на приватизовану кімнату АДРЕСА_1.

Із позовної заяви ОСОБА_4 встановлено, що вона оспорює правомірність набуття ОСОБА_8 квартири, не вимагаючи визнання за нею а ні права користування, а ні права власності. ОСОБА_7 оспорює правомірність набуття права власності на житло ОСОБА_4

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції не врахував, що встановлені факти у справі за позовом ОСОБА_9 прямо не стосуються підстав, вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, помилково дійшов висновку, що від наслідків розгляду зазначеної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі, оскільки провадження не пов'язані між собою, залишив поза увагою вимоги ст. 157 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, тому ухвала суду не може вважатися законною і обґрунтованою та має бути скасована з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

Я.Д. Горблянський

В.Д. Фединяк