Рішення № 56857427, 29.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/7449/13-ц 22-ц/774/426/К/16

Справа № 210/7449/13-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/426/К/16 суддя Вікторович Н.Ю.

Категорія № 27 (ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

за участю: секретаря - Маслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 на Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ТОВ «Кредитні ініціативи) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №9/2І07 від 02 лютого 2007 року, яка станом на 30 червня 2013 року складається з заборгованості: за кредитом - 122472,48 грн., по відсотках - 66681,24 грн., пеня - 3183,7 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1841,66 грн.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, який в ході розгляду справи уточнила та просила визнати недійсним кредитний договір №9/2I07 від 02 лютого 2007 року укладений між нею та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначила, що положення договору не відповідають діючому законодавству та відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України він може бути визнаний недійсним.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставив питання про скасування рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначив, що вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем переходу йому права вимоги за спірним іпотечним договором від попередника ПАТ «Промінвестбанк», оскільки ним долучено до матеріалів справи копію договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року згідно до п. 2.2. якого внаслідок відступлення кредитного портфеля за цим договором Новий кредитор набуває усіх прав вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно із право вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно. Представник позивача в апеляційній скарзі також не погодився із висновками суду першої інстанції щодо невідповідності визначення початкової ціни предмету іпотеки вимогам ст.ст. 38,39 Закону України «Про іпотеку», оскільки початкову ціну предмета іпотеки ним визначено у відповідності до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року. Представник позивача вважає такий порядок визначення початкової ціни позову цілком логічним, оскільки вартість предмета іпотеки може значно змінюватись протягом розгляду справи і на момент виконання рішення суду, до того ж зауважив, що справа перебувала в провадженні понад двох років, протягом якого часу ціни на нерухомість значно знизились. Що може унеможливити реалізацію предмета іпотеки і тим самим виконання рішення суду. Між тим, сторони укладаючи договір іпотеки погодились, що ціна предмета іпотеки встановлюється в сумі 166000,00 грн., сторони в судовому засіданні не заперечували проти цього факту, тож суд міг цілком взяти її до уваги. Також представник позивача не погодився із застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки згідно вимог вказаний строк може бути застосовано судом за відповідним клопотанням сторони у справі, проте відповідачем такого клопотання не заявлено не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9/2I07 відповідно до якого банк зобов'язався надати кредит в розмірі 141100 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 17% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту та процентів не пізніше 01 лютого 2027 року. Погашення кредиту та процентів здійснюється позичальником щомісячно відповідно до графіку - додаток №1 до Договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Цільовим призначенням кредиту є купівля квартири (а.с.4-8).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №6/3І07 від 02 лютого 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Коротковою С.В. за реєстровим №331, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13). Відповідно до п.1.5 іпотечного договору, сторони договору погодили, що вони оцінюють предмет іпотеки у 166000 грн.

17 грудня 2012 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договори відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Промінвестбанк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Промінвестбанк» та фізичними особами, в тому числі відповідачем по справі, а також за договорами забезпечення (а.с.23-38).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору, утворилась заборгованість в розмірі 192337,42, яка відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем станом 30 червня 2013 року, складається з наступного: за кредитом - 122472,48 грн., по відсотках - 66681,24 грн., пеня - 3183,7 грн. (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з пропуску строку позовної давності для пред'явлення позовної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи», про що було заявлено відповідачем. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 Також, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про невідповідність позовних вимог позовних вимог, положенням ст.ст. 38,39 ЗУ «Про іпотеку».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 ЗУ «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.6 ст.38 ЗУ «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.1, 3 ст.24 ЗУ «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається що, згідно договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року (а.с.34-37), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А., та зареєстрований у реєстрі за № 1423, тобто вказаний договір є посвідченим та зареєстрованим у встановленому законом порядку, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги щодо іпотечного майна, належного ОСОБА_1

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту щодо відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами, укладеними між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1

З висновком суду першої інстанції про те, що Витяг з додатку №1 до договору про відступленні прав вимоги від 17.12.2012 року, в якому зазначений перелік договорів право вимоги за якими передано позивачу не містить інформації щодо даних договору іпотеки, предмету іпотеки тощо, не можна погодитись з наступних підстав. Так, із вказаного додатку вбачається, що відступлення права вимоги відбулось, за кредитним договором № 9/2І07 від 02.02.2007 року, який в свою чергу забезпечено іпотечним договором № 6/3І07 від 02.02.2007 року, що не було заперечено відповідачем по справі. Між тим, згідно п. 2.1 договору про відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим Договором, Первісний Кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає Кредитний Портфель та зобов'язується сплатити за нього Первісному Кредиторові грошову винагороду (Ціну Продажу) на умовах, визначених цим Договором. При цьому згідно п. 1 Договору Кредитний Портфель - визначено як Сукупність усіх Прав Вимоги (Прав Вимоги за Кредитами (включаючи Основні та Додаткові Права Вимоги за Кредитами) та Права Вимоги за Забезпеченнями, існуючих та майбутніх, наявних та умовних), які передаються (відступаються) Первісним Кредитором Новому Кредитору за цим Договором.

Висновок суду першої інстанції щодо невідповідності позовних вимог положенням ст.ст. 38,39 Закону України «Про іпотеку» на думку колегії суддів також є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, у відповідності до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають

задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Також, згідно пункту 42 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з подальшими змінами, роз'яснено, що Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З наведеного вище вбачається, що законодавець встановив вимоги саме до резолютивної частини рішення під час задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не до прохальної частини позовної заяви в цій категорії справ, отже не вірне, на думку суду, формулювання прохальної частини позовної заяви не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки критеріїв щодо вірності прохальної частини позову законодавцем не встановлено. До того ж всі необхідні дані для викладення резолютивної частини рішення у відповідності до вказаних вимог закону містяться в тексті позову.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з причини пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік. Відповідно до вимог ст.266 ЦК України зі спливом строків позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, звернення стягнення на майно та ін.).

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Проте суд першої інстанції застосовуючи строки позовної давності до вимог первісного позову, не врахував, що такої заяви від відповідача ОСОБА_1 та її представника не надходило та безпідставно відмов у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» з причини пропуску строку позовної давності. При цьому, за умови відсутності такої заяви з боку сторони відповідача, колегія суддів не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про зіернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже колегією суддів встановлено неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 192337,42, яка відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем станом 30 червня 2013 року, складається з наступного: за кредитом - 122472,48 грн., по відсотках - 66681,24 грн., пеня - 3183,7 грн. (а.с.14).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №6/3І07 від 02 лютого 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Коротковою С.В. за реєстровим №331, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13). Відповідно до п.1.5 іпотечного договору, сторони договору погодили, що вони оцінюють предмет іпотеки у 166000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Підписавши іпотечний договір, відповідач погодилась із його змістом, в тому числі й зі змістом п. 3.1.8, щодо права Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем зобов'язань за цим або за Кредитним договором. Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів вважає за можливе захистити порушені права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем направлялась вимога щодо повернення заборгованості, в якій зазначено про необхідність дострокового повернення кредитних коштів в строк у 30 днів з дати отримання вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту її відправлення, проте вказана вимога у зазначений строк задоволеною не була. Тож колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», звернувши стягнення на предмет іпотеки, шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

При цьому, за змістом статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Така ж по суті правова позиція висловлена Верховним Судом України під час розгляду цивільної справи № 6-1205цс15 від 23.12.2015 року.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» в повному обсязі, з відповідача також слід стягнути судовий збір в розмірі 4039,08 грн. за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду не оскаржено, тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням вимог матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду повинно бути скасоване з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ТОВ «Кредитні ініціативи) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №9/2І07 від 02 лютого 2007 року, яка станом на 30 червня 2013 року складається з заборгованості: за кредитом - 122472,48 грн., по відсотках - 66681,24 грн., пеня - 3183,7 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1841,66 грн.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, який в ході розгляду справи уточнила та просила визнати недійсним кредитний договір №9/2I07 від 02 лютого 2007 року укладений між нею та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначила, що положення договору не відповідають діючому законодавству та відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України він може бути визнаний недійсним.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставив питання про скасування рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначив, що вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем переходу йому права вимоги за спірним іпотечним договором від попередника ПАТ «Промінвестбанк», оскільки ним долучено до матеріалів справи копію договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року згідно до п. 2.2. якого внаслідок відступлення кредитного портфеля за цим договором Новий кредитор набуває усіх прав вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно із право вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно. Представник позивача в апеляційній скарзі також не погодився із висновками суду першої інстанції щодо невідповідності визначення початкової ціни предмету іпотеки вимогам ст.ст. 38,39 Закону України «Про іпотеку», оскільки початкову ціну предмета іпотеки ним визначено у відповідності до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року. Представник позивача вважає такий порядок визначення початкової ціни позову цілком логічним, оскільки вартість предмета іпотеки може значно змінюватись протягом розгляду справи і на момент виконання рішення суду, до того ж зауважив, що справа перебувала в провадженні понад двох років, протягом якого часу ціни на нерухомість значно знизились. Що може унеможливити реалізацію предмета іпотеки і тим самим виконання рішення суду. Між тим, сторони укладаючи договір іпотеки погодились, що ціна предмета іпотеки встановлюється в сумі 166000,00 грн., сторони в судовому засіданні не заперечували проти цього факту, тож суд міг цілком взяти її до уваги. Також представник позивача не погодився із застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки згідно вимог вказаний строк може бути застосовано судом за відповідним клопотанням сторони у справі, проте відповідачем такого клопотання не заявлено не було.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9/2I07 відповідно до якого банк зобов'язався надати кредит в розмірі 141100 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 17% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту та процентів не пізніше 01 лютого 2027 року. Погашення кредиту та процентів здійснюється позичальником щомісячно відповідно до графіку - додаток №1 до Договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Цільовим призначенням кредиту є купівля квартири (а.с.4-8).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №6/3І07 від 02 лютого 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Коротковою С.В. за реєстровим №331, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13). Відповідно до п.1.5 іпотечного договору, сторони договору погодили, що вони оцінюють предмет іпотеки у 166000 грн.

17 грудня 2012 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договори відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Промінвестбанк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Промінвестбанк» та фізичними особами, в тому числі відповідачем по справі, а також за договорами забезпечення (а.с.23-38).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору, утворилась заборгованість в розмірі 192337,42, яка відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем станом 30 червня 2013 року, складається з наступного: за кредитом - 122472,48 грн., по відсотках - 66681,24 грн., пеня - 3183,7 грн. (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з пропуску строку позовної давності для пред'явлення позовної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи», про що було заявлено відповідачем. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 Також, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про невідповідність позовних вимог позовних вимог, положенням ст.ст. 38,39 ЗУ «Про іпотеку».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 ЗУ «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.6 ст.38 ЗУ «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч.1, 3 ст.24 ЗУ «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається що, згідно договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року (а.с.34-37), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А., та зареєстрований у реєстрі за № 1423, тобто вказаний договір є посвідченим та зареєстрованим у встановленому законом порядку, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги щодо іпотечного майна, належного ОСОБА_1

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту щодо відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами, укладеними між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1

З висновком суду першої інстанції про те, що Витяг з додатку №1 до договору про відступленні прав вимоги від 17.12.2012 року, в якому зазначений перелік договорів право вимоги за якими передано позивачу не містить інформації щодо даних договору іпотеки, предмету іпотеки тощо, не можна погодитись з наступних підстав. Так, із вказаного додатку вбачається, що відступлення права вимоги відбулось, за кредитним договором № 9/2І07 від 02.02.2007 року, який в свою чергу забезпечено іпотечним договором № 6/3І07 від 02.02.2007 року, що не було заперечено відповідачем по справі. Між тим, згідно п. 2.1 договору про відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим Договором, Первісний Кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає Кредитний Портфель та зобов'язується сплатити за нього Первісному Кредиторові грошову винагороду (Ціну Продажу) на умовах, визначених цим Договором. При цьому згідно п. 1 Договору Кредитний Портфель - визначено як Сукупність усіх Прав Вимоги (Прав Вимоги за Кредитами (включаючи Основні та Додаткові Права Вимоги за Кредитами) та Права Вимоги за Забезпеченнями, існуючих та майбутніх, наявних та умовних), які передаються (відступаються) Первісним Кредитором Новому Кредитору за цим Договором.

Висновок суду першої інстанції щодо невідповідності позовних вимог положенням ст.ст. 38,39 Закону України «Про іпотеку» на думку колегії суддів також є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, у відповідності до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають

задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Також, згідно пункту 42 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з подальшими змінами, роз'яснено, що Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

З наведеного вище вбачається, що законодавець встановив вимоги саме до резолютивної частини рішення під час задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не до прохальної частини позовної заяви в цій категорії справ, отже не вірне, на думку суду, формулювання прохальної частини позовної заяви не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки критеріїв щодо вірності прохальної частини позову законодавцем не встановлено. До того ж всі необхідні дані для викладення резолютивної частини рішення у відповідності до вказаних вимог закону містяться в тексті позову.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з причини пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік. Відповідно до вимог ст.266 ЦК України зі спливом строків позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, звернення стягнення на майно та ін.).

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Проте суд першої інстанції застосовуючи строки позовної давності до вимог первісного позову, не врахував, що такої заяви від відповідача ОСОБА_1 та її представника не надходило та безпідставно відмов у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» з причини пропуску строку позовної давності. При цьому, за умови відсутності такої заяви з боку сторони відповідача, колегія суддів не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про зіернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже колегією суддів встановлено неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 192337,42, яка відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем станом 30 червня 2013 року, складається з наступного: за кредитом - 122472,48 грн., по відсотках - 66681,24 грн., пеня - 3183,7 грн. (а.с.14).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №6/3І07 від 02 лютого 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Коротковою С.В. за реєстровим №331, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13). Відповідно до п.1.5 іпотечного договору, сторони договору погодили, що вони оцінюють предмет іпотеки у 166000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Підписавши іпотечний договір, відповідач погодилась із його змістом, в тому числі й зі змістом п. 3.1.8, щодо права Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем зобов'язань за цим або за Кредитним договором. Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів вважає за можливе захистити порушені права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем направлялась вимога щодо повернення заборгованості, в якій зазначено про необхідність дострокового повернення кредитних коштів в строк у 30 днів з дати отримання вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту її відправлення, проте вказана вимога у зазначений строк задоволеною не була. Тож колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», звернувши стягнення на предмет іпотеки, шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

При цьому, за змістом статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Така ж по суті правова позиція висловлена Верховним Судом України під час розгляду цивільної справи № 6-1205цс15 від 23.12.2015 року.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» в повному обсязі, з відповідача також слід стягнути судовий збір в розмірі 4039,08 грн. за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду не оскаржено, тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням вимог матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду повинно бути скасоване з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-

РІШЕННЯ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2015 року в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №9/2І07 від 02 лютого 2007 року, яка станом на 30 червня 2013 року складається з заборгованості: за кредитом - 122472,48 грн., по відсотках - 66681,24 грн., пеня - 3183,7 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судові витрати в сумі 4039,08 грн. за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

Н.О. Соколан