Рішення № 56857398, 01.04.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16903/15-ц

Провадження № 2/344/2103/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, особа, яка виступає в інтересах неповнолітньої дитини орган опіки і піклування м.Івано-Франківська, про усунення перешкод в користуванню власністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, інтереси якої представляє її законний представник ОСОБА_3, звернулася в листопаді 2015 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та забовязання надати ключі від даної квартири.

У позовній заяві зазначено, що позивач є співвласником квартири (1/4 частки) після смерті матері, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.10.2015 року, решта частки квартири належить її сестрі ОСОБА_7. Однак, не зважаючи на те, що позивач є співвласником квартири, відповідач не впускає її до даної квартири, ключі не дає.

Ухвалою суду від 18.01.2016 року до участі у справі залучено орган опіки та піклування м.Івано-Франківська, в інтересах неповнолітньої особи.

Позивач та її законний представник в судових засіданнях просили позов задовольнити.

Відповідач та її представник позов не визнали, просили в задоволенні його відмовити.

Представник органу опіки та піклування м.Івано-Франківська в інтересах дитини, підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1985 р., ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 (а.с.35). ОСОБА_10 померла 25.01.2015р. Після її смерті відкрилася спадщина на ? частку квартири АДРЕСА_2, та згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.10.2015 року (а.с.3), ? частки даної квартири успадкувала позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (молодша дочка померлої - а.с.4) та ? частки (а всього у власності наявна уже ? частки квартири) успадкувала відповідач ОСОБА_6 (старша дочка померлої).

Ще до смерті спадкодавця, в квартирі АДРЕСА_3 була зареєстрована ОСОБА_10 та позивач ОСОБА_2 (а.с.6), відповідач як співвласник квартири в ній не зареєстрована, і як встановлено судом зареєстрована і проживає за іншою адресою.

З часу набуття права власності на частку житла, як пояснила позивач, маючи 15 років (в січні 2016 р. 16 років) вона бажала проживати уже не з батьком за іншою адресою (Горбачевського, 1/23 м.Івано-Франківськ), а у квартирі АДРЕСА_2, так як в цій квартирі ніхто не проживає, вона є співвласником квартири, та ця квартира є ближчою до навчального закладу. Але, відповідач, сказала їй після смерті матері забрати всі речі, що вона і зробила, не впускає її до квартири, повідомляючи про те, що може тільки коли їй зручно разово відкрити квартиру для того, щоб при потребі щось взяти. Померла мама була розлучена з своїм чоловіком батьком сторін з квітня 2014 року, відносини в колишнього подружжя були конфліктними (а.с.39).

Відповідач натомість заперечуючи вимоги, зазначила суду те, що сестра є неповнолітньою, тому їй слід проживати саме з батьком, окрім того, позивач є дитиною інвалідом з дитинства (по зору), тому вона не може сама проживати, при проживанні будуть витрати за комунальні послуги які треба буде платити, не заперечила і того, що дійсно вона готова разово відкрити квартиру для перевірки стану належної частки позивачу, але не проживання. Хоча суперечливо заперечувала що вона чинить сестрі такі перешкоди.

Щодо цього суд зазначає, що як слідує з матеріалів справи, у вересні 2014 року позивач дійсно пішла проживати до батька ОСОБА_10 (а.с 40), але судом встановлено дійсний наявний намір позивача проживати у спірній квартирі. Позивач є візуально особою, що взмозі самостійно проживати самостійно та не потребує догляду кимось.

Окрім того, за вимогами ст..29 ЦК фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Тому доводи відповідача, що сестра неповнолітня, а тому повинна проживати тільки з батьком, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Оскільки економічною основою кожного суспільства є власність у різних її формах, то одним із найголовніших об'єктів державного захисту виступає саме право власності. При цьому законодавство, зокрема Конституція, Цивільний кодекс надають усім власникам рівні умови для захисту права власності. У ст. 386 ЦК закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад).

До основних речово-правових засобів захисту належать в т.ч. негаторний позов усунення перешкод у здійсненні власником права власності.

Стаття 383 ЦК визначає основні права власників житлового будинку або квартири. Одним з найважливіших їхніх прав є можливість власника використовувати квартиру або будинок для власного проживання або проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

За вимогами ст..391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Суд приходить до висновку, що власник житла - позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, в т.ч. шляхом передання ключів від квартири, так як відповідач замки поміняла.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 15, 29, 383, 391 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_11, жительку м.Івано-Франківськ, вул.. Коновальця, 224, не чинити перешкод ОСОБА_2, зареєстрованій за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, у користуванні належною ОСОБА_2 на праві власності квартирою №22 по вул.. Л.Курбаса, 4, в м.Івано-Франківську та зобовязати ОСОБА_11 надати ОСОБА_2 ключі від квартири АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки м.Івано-Франківськ, вул.. Коновальця, 224, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 487 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2016 року.

Суддя Польська М.В.