Ухвала суду № 56857052, 30.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2397/16 Справа № 188/1598/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Полубан М. П. Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 48

30 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Романюк М.М.,

суддів Котушенко С.П., Болтунової Л.М. при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 щодо забезпечення вказаного вище позову задоволено, постановлено - провести опис та накласти арешт на майно, яке знаходиться у ОСОБА_2 за адресою його проживання та накласти арешт на спірний автомобіль з передачею його на зберігання позивачу ОСОБА_3

Не погоджуючись з постановленою ухвалою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про її скасування з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального закону та постановлення нової про відмову в задоволенні заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Статтями 151, 152 ЦПК України, передбачено право суду за заявою осіб, які беруть участь у справі, вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, про що суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.

З аналізу вказаних матеріально правових норм можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог і метою яких, є як захист прав позивача так і не припустимість зловживанням обов'язками відповідача та дії по виконанню яких ніяким чином не повинні порушувати права третіх осіб.

Однак, суд першої інстанції в супереч зазначеним вимогам закону, поставляючи оскаржувану ухвалу не конкретизував майно, на яке в якості забезпечення позову необхідно накласти арешт, хоча перелік спірного майна зазначено в позовній заяві, оскільки як зазначено позивачем в заяві про забезпечення позову, майно яке є спірним, знаходиться за адресою проживання не лише відповідача, а і його батьків.

Крім того, суд першої інстанції передаючи позивачу на відповідальне зберігання спірний автомобіль не звернув уваги на приписи п.7 ч.1 ст.152 ЦПК України, відповідно до яких, позов може забезпечуватися передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Тобто відповідальними особами, в розумінні вказаної норми, можуть бути особи, які не є учасниками справи, а тому висновок суду щодо визначення такою особою ОСОБА_3, позивача по справі, є таким, що не відповідає вимогам закону.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, крім усього, суд повинен переконатися що при цьому не будуть порушені права інших осіб. При розгляді заяви про забезпечення позову суд не перевірив зазначеного та наклав арешт на автомобіль, який на даний час належить особі, яка не є стороною у справі.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія дійшла до висновку, що ухвала суду про забезпечення позову підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді: С.П.Котушенко

Л.М.Болтунова