Рішення № 56856786, 31.03.2016, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1245/16-ц

Провадження № 2/192/173/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2016 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання - Первішко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватне підприємство «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 3758724 гривні 02 копійки у звязку з укладанням договорів поруки від 04 листопада 2013 року, за якими поручителі зобовязалися відповідати в повному обсязі по зобовязанням ПП «Землі Бахмута» у звязку з укладеним договором фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року, який був укладений з позивачем.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 04 листопада 2013 року між позивачем та приватним підприємством Землі «Бахмута» був укладений договір фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року, відповідно до умов якого позивач передав у платне користування предмет лізингу, а саме: Комбайн Case 8230 та Жниварку Case 22030, загальною вартістю 136000,00 доларів США, що на дату укладання договору становило 1114112,00 гривень.

Відповідно до Договору лізингу усі платежі ОСОБА_3 ПП Землі «Бахмута», зобовязаний був здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до умов Договору лізингу та графіку внесення лізингових платежів, а п. 3.4 цього договору передбачено, що сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми в доларах США, зазначеної у графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати ОСОБА_3 чергового Лізингового платежу, зазначеного в графіку.

Позивач посилається на те, що з 20 травня 2014 року ОСОБА_3 припинив добросовісно виконувати взяті на себе зобовязання зі сплати лізингових платежів, а всього на користь позивача ОСОБА_3 було сплачено лише 47756 гривень 98 копійок, у звязку з чим станом на 19 лютого 2016 року утворилася заборгованість яка становить 142375, 91 доларів США, що відповідно до довідки про курс купівлі валюти від 18 лютого 2016 року становить 3758724 гривні 02 копійки.

В своєму позові ТОВ «ТД «Агроальянс» зазначає, що в забезпечення виконання зобовязань за договором лізингу між ним та відповідачами по справі було укладено два договори поруки від 04 листопада 2013 року, згідно умов яких, їх предметом є зобовязання поручителів відповідати солідарно в повному обсязі за виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань за договором фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року, а також усіх додаткових угод до нього.

Пунктом 2.1 договорів поруки передбачено, що у випадках неможливості виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань за договором фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року, Лізингодавець має право на свій розсуд предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи ОСОБА_3 або обом сторонам одночасно, а відповідно до п. 2.2 договору поруки Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя.

Згідно з п.3.1.2 договорів поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з ОСОБА_3 перед Лізингодавцем за виконання умов основного зобовязання усім належним йому майном.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивач змушений звернутися з позовом до суду про примусове солідарне стягнення заборгованості за вказаним договором з відповідачів, як поручителів.

Представник позивача, який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.75 зворот), в судове засідання 31 березня 2016 року не зявилися, а згідно заяви (а.с.22) просили здійснювати розгляд справи без участі їхніх представників, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, не заперечували проти розгляду справи в порядку заочного провадження в разі неявки відповідачів.

Відповідач ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.9 ст.74 ЦПК України шляхом опублікування оголошення у пресі (а.с.43-45) та за останнім відомим місцем своєї реєстрації АДРЕСА_1, звідки був знятий з реєстрації за рішенням суду (а.с.44), в судове засідання 31 березня 2016 року не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив, як не подав і заперечень проти позову та доказів, що їх обґрунтовують.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ПП Землі «Бахмута», які про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.46-51), в судове засідання 31 березня 2016 року не зявилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, як не подали і заперечень проти позову та доказів, що їх обґрунтовують.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд у відповідності з ч. 2 ст.197, ст.224 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та за письмовою згодою позивача у порядку заочного провадження по наявним у справі доказам.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідност. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідност. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно дост. 628 ЦК Українистановлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та приватним підприємством Землі «Бахмута» був укладений договір фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року, відповідно до умов якого позивач передав у платне користування предмет лізингу - Комбайн Case 8230 та Жниварку Case 22030, загальною вартістю 136000,00 доларів США, що на дату укладання договору становило 1114112,00 гривень (а.с.13-16).

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Пунктом 3.1 договору фінансового лізингу передбачено, що усі платежі за договором ОСОБА_3 зобовязаний здійснювати у національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та Додатку №2 «Графік внесення лізингових платежів» до договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця (а.с.17).

Згідно зазначеного Графіку ОСОБА_3 зобовязаний був з 20 листопада 2013 року по 20 березня 2015 року здійснювати лізингові платежі в доларах США в розмірах, які зазначені в графіку.

Також судом було встановлено, що 04 листопада 203 року між сторонами договору лізингу був підписаний акт приймання-передачі предмету договору лізингу (а.с.18), що свідчить про виконання з боку Лізингодавця умов укладеного договору.

Згідно розрахунку позивача, який міститься в тексті позовної заяви, ПП «Землі Бахмута» сплатили на виконання умов договорів лізингу 47756 гривень 98 копійок та з 20 травня 2014 року припинили виконувати свої зобовязання щодо сплати періодичних платежів, у звязку з чим позивач звертався з письмовою вимогою про сплату заборгованості (а.с.20,21), яка залишилася без виконання.

У звязку з припиненням виконання своїх зобовязань за договором фінансового лізингу, станом на 19 лютого 2016 року за розрахунком позивача, утворилася заборгованість в розмірі 142357,91 доларів США, що згідно курсу купівлі валют становить 3758724 гривні 02 копійки, що свідчить про істотне порушення ОСОБА_3 в односторонньому порядку умов укладеної угоди.

Судом також було встановлено, що в якості забезпечення виконання умов договору фінансового лізингу №166АА-13 від 04 листопада 2013 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені окремі договори поруки від 04 листопада 2013 року №1П/165АА-13 та №1П/166АА-13 (а.с.910,11-12).

Відповідно до умов укладених договорів поруки, у випадку неможливості виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань за основним договором, Лізингодавець має право на свій розсуд предявити вимоги безпосередньо до поручителя чи ОСОБА_3 або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення ОСОБА_3 своїх зобовязань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення забезпеченого порукою зобовязання, а ОСОБА_3 не пізніше ніж за 3 банківських дні до моменту настання строку виконання зобовязання за основним договором повідомляє Лізингодавця та поручителя про неможливість виконання своїх зобовязань.

Пунктом 2.2 договорів поруки передбачено, що у разі неможливості поручителем виконати вимогу Лізингодавця, то останній має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна поручителя, а після такого виконання поручитель набуває всіх прав Лізингодавця (а.с.9,11).

Судом було встановлено, що п.12.1 договору фінансового лізингу було встановлено, що вказаний договір діє з 04 листопада 2013 року по 20 березня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобовязань за ним (а.с.15).

В той же час договір поруки від 04 листопада 2013 року, який був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 згідно п. 6.2 втрачає свою силу з моменту припинення забезпеченого ним зобовязання, а також порука припиняється в разі, якщо Лізингодавець до 11 грудня 2015 року не предявить вимоги до поручителя.

Позивач в своєму позові посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 01 липня 2015 року отримав письмову вимогу про прострочення ОСОБА_3, проте не здійснив дії щодо погашення заборгованості. Проте до матеріалів справи будь-яких доказів направлення на адресу відповідача ОСОБА_1 такого повідомлення надано не було, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, при цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено предявлення вимоги до поручителя ОСОБА_1 в строк до 11 грудня 2015 року, а тому порука за вказаним договором вважається припиненою з цієї дати, оскільки це прямо передбачено умовами спірного договору поруки та відповідає положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України, у звязку з чим вимоги про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

В той же час судом було встановлено, що відповідно до п. 6.2 договору поруки від 04 листопада 2013 року, який був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 цей договір втрачає свою силу з моменту припинення забезпеченого ним зобовязання, а також порука припиняється в разі, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобовязання за основним договором не предявить вимоги до поручителя (а.с.12).

Пунктом 12.1 договору фінансового лізингу передбачено строку його дії до 20 березня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобовязань за ним (а.с.15).

Судом було встановлено, що позивач звертався до поручителя ОСОБА_2 з вимогою про погашення заборгованості 28 листопада 2014 року (а.с.20,21), а строк виконання зобовязання за основним договором - 20 березня 2015 року і з позовом до суду позивач звернувся в березня 2016 року, тобто в межах трирічного строку з дня настання строку виконання зобовязання за основним договором. Тому договір поруки, який було укладено з відповідачем ОСОБА_2 є таким, що не припинений на час розгляду справи судом.

Відповідно дост. 554 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, а згідност. 543 ЦК Україниу разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що п. 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель ОСОБА_2 зобов'язується відповідати за належне виконання боржником зобов'язань, що випливають з договору фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року №166АА-13, а також усіх додаткових угод до нього.

Оскільки з відповідачами, як поручителями за кредитним договором, укладалися окремі договори поруки, то суд приходить до висновку про те, що між собою відповідачі-поручителі не є солідарними боржниками, а вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом України в постановах від 11 березня 2015року у справі № 6-35цс15, від 24 червня 2015 року у справі № 6-255цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-745ц15.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки від 04 листопада 2013 року не встановлена солідарна відповідальність поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з боржником, а також суд під час розгляду справи дійшов до висновку про припинення договору поруки, який був укладений з відповідачем ОСОБА_1 В С., то суд приходить до висновку про те, що підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3ст. 554 ЦК Українивідсутні, проте наявні правові підстави для стягнення суми заборгованості з відповідача ОСОБА_2, як поручителя окремо від основного боржника, що передбачено умовами спірного договору поруки та узгоджується з ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст.543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі зазначеного, позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів підлягають частковому задоволенню, оскільки стягненню підлягає заборгованість лише з поручителя ОСОБА_2 у звязку з припиненням договору поруки, який був укладений з відповідачем ОСОБА_1

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу №166АА-13, який був укладений 04 листопада 2013 року між позивачем та приватним підприємством Землі «Бахмута» станом на 19 лютого 2016 року в розмірі 3758724 гривні 02 копійки.

У звязку з частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем під час звернення з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202-208,510-516,517,525,526,553-559,599,626,628, 806-809 ЦК України, ст. ст.ст.10,11,57,60, 64, 88, ч.2 ст.197, 209, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватне підприємство «Землі Бахмута» про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» заборгованість за договором фінансового лізингу від 04 листопада 2013 року №166АА-13 станом на 19 лютого 2016 року в загальній сумі 3758724 (три мільйони сімсот пятдесят вісім тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 02 копійки, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Агроальянс» судовий збір в розмірі 56380 (пятдесят шість тисяч триста вісімдесят) гривень 87 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, а строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина