Рішення № 56853909, 21.03.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1051/16

Справа №754/16154/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Журавської О.В.

за участю секретаря Лісовської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві представник позивач зазначає, що 18.01.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № К3ХRRX23390070 відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 638,90 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців. В зв'язку з тим, що відповідач порушує свої зобов'язання за Договором станом на 06.11.2015 р. має заборгованість на загальну суму 67 924 гривень 19 копійок. На підставі наведеного, керуючись чинним законодавством України представник позивача просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач не з'явився, надав заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити та застосувати строки позовної давності.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 18.01.2007 р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено договір № К3ХRRX23390070, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 90 копійок на строк 12 місяців з 18.01.2007 року по 18.01.2008 року включно, з умовами сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 2,0 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифів (а.с. 7-11).

Умовами Договору передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав та надав кредитні кошти в сумі 2 638,90 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Принцип повернення строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідач порушив умови договору в частині несплати відсотків за його користування та не виконала взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних Умов, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу.

Пунктом 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 06.11.2015 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів становить 67 924,19 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) гривень 19 копійок, яка складається з:

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 13 121,86 гривень;

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 633,36 гривень;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 50 458,29гривень;

а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам:

- штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень; штраф (процента складова) - 3 210,68 гривень (а.с. 6).

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності на підставі ст. ст. 257-258 ЦК України та відмови у задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"від 30.03.2012 р. № 5, роз'яснено що враховуючи положення п.7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

Частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Зокрема, пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю в 5 років.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності. Крім того, у заяві позичальника, домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає (відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року (справа №6-16 цс 15), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів).

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, суд, виходячи з вищевикладеного вважає за необхідне при розгляді даної справи керуватися строком позовної давності, який передбачений законом, а не договором.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до Виписки з 18.01.2007 р. по 02.03.2016 р. по рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачається, що останнє зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором відбулося 15.04.2013 року в розмірі 448 грн. 31 коп.(а.с.38-39). Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 15.04.2013 року, а позивач звернувся з позовом до суду 17.11.2015 року, тобто в межах строку позовної давності, визначеним ст. 257 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 13 121,86 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 633 грн. 36 коп.

Однак пеня нарахована поза межами строку позовної давності, встановленої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 03 вересня 2014 року (справа №6-100 цс 14), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня за днем, з якого виникла прострочка погашення кредитної заборгованості, а до суду останній звернувся лише 17.11.2015 року, пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вищевикладеного та розрахунку заборгованості на 06.11.2015 року, суд приходить до висновку що пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором можливо стягувати тільки за період з 17.11.2014 року по 06.11.2015 року, що складає 6705,67 гривень.

Щодо вимоги позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 3 210,68 грн. то вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до вищезазначеного та на підставі наведених правових норм, пред'явлений до відповідача позов підлягає частковому задоволенню, вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 20 460 (двадцять тисяч чотириста шістдесят) гривень 89 копійок, з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом - 13 121,86 гривень; заборгованість по комісії за користування кредитом - 633,36 гривень; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором за період з 17.11.2014 року по 06.11.2015 року - 6 705,67 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, ст. ст. 15, 30, 37, 60, 88, 179, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, ст. п.1 ч.2 ст. 11, 207, 257-259, 264, 267, 509, 525, 526, 527, 530, 1049, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № 29092829003111), заборгованість за договором № К3ХRRX23390070 від 18.01.2007 року в сумі 20 460 (двадцять тисяч чотириста шістдесят) гривень 89 копійок (з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом - 13 121,86 гривень; заборгованість по комісії за користування кредитом - 633,36 гривень; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором за період з 17.11.2014 року по 06.11.2015 року - 6 705,67 гривень.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя: