Ухвала суду № 56852242, 25.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1896/16-к Номер провадження 11-сс/786/105/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 183 КПК

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Голубенко Н.В.,

суддів Костенка В.Г. , Денисенко Л.М.,

при секретарі Іщенко Є.М.,

з участю прокурора Чічіль М.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

перекладача ОСОБА_4,

слідчого Овсій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016170040000953, на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року про обрання міри запобіжного заходу,-

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року з постановленням нової ухвали, якою просить обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм кримінального процесуального закону, що стало наслідком ухвалення незаконного та необгрунтованного рішення.

При цьому, вказує, що слідчим та прокурором не надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків передбачених чинним законодавством.

Слідчий суддя, всупереч вимогам КПК України, не перевірив обґрунтованість оголошеної підозри, належним чином не обґрунтував, чому ні один із більш мяких запобіжних заходів не може бути застосований.

Зазначає, що при обранні йому застави в розмірі 10000000 (десять мільйонів) грн., не враховано його майновий стан та всупереч нормам кримінального процесуального закону не обґрунтовано у чому полягає виключність застосування такого розміру застави та чому застава у зазначених законом межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, покладених на неї обовязків. Вважає обраний розмір застави завідомо непомірним для нього з огляду на його матеріальний стан.

Вказує, що при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно нього, не надано оцінки всім обставинам в сукупності, зокрема не враховано стан здоровя, вік, міцність соціальних звязків, наявність родини, репутацію, майновий стан, відсутність майнової шкоди, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, що в свою чергу суперечить практиці Європейського суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року, щодо підозрюваного

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ОСОБА_5, м. Єреван, громадянина ОСОБА_5, раніше судимого,

задоволено клопотання слідчого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Призначено заставу в розмірі 10000000 (десять мільйонів) грн., після внесення якої підозрюваний ОСОБА_2 звільняється з-під варти під заставу.

Відповідно до ухвали, близько 18.00 год. ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з метою вчинення квартирної крадіжки, прибув до будинку № 5 по вул. Алмазна в м. Полтава та прослідував у четвертий підїзд на третій поверх вищевказаного пятиповерхового будинку. Діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_9, а саме грошових коштів у сумі 24000 грн. та ювелірних виробів із золота на загальну суму 40000 грн. Переконавшись у тому, що за їхніми протиправними діями ніхто не спостерігає, кілька разів подзвонив у дзвоник квартири № 58. Впевнившись, що мешканці вказаної квартири відсутні, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 почали вести візуальне спостереження з метою того, щоб при потребі попередити спільників про наближення працівників поліції, сторонніх осіб чи іншу небезпеку, а ОСОБА_10, за допомогою заздалегідь підготовлених підручних пристроїв для відмикання замикаючих пристроїв намагався відчинити замок вхідних дверей, однак не довели свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від їх волі, не вчинивши при цьому усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були затримані працівниками поліції на місці злочину.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна вчиненого групою осіб та поєднаного з проникненням до житла.

Задовольняючи клопотання слідчого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що підозрюваний ОСОБА_2 ніде не працює, постійного джерела прибутку не має, зареєстрований та проживає за межами України, судимий за вчинення тяжких злочинів на території України, а саме м. Полтави, може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у якому підозрюється.

При визначенні застави, в розмірі 10000000 (десять мільйонів) грн., слідчий суддя зазначив, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_2, в його інтересах захисника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення прокурора Чічіль М.В. та слідчого Овсій М.В. проти задоволення скарги, їх міркування про законність та обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, надані матеріали клопотання, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до засад ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка.

Згідно з ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та аудіо-запису судового засідання, наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України перевірялися під час розгляду клопотання та знайшли підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при ухваленні судового рішення враховано наявність вагомих доказів про причетність підозрюваного ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, тяжкість злочину в якому він підозрюється, а також інші дані про особу підозрюваного в їх сукупності.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

З наданих матеріалів клопотання убачається, що підозрюваний є громадянином іншої держави, не зареєстрований і не має постійного місця проживання та соціальних звязків на території держави Україна, ніде не працює, а відтак, не має постійного джерела прибутку, судимий за вчинення тяжкого злочину у м. Полтаві.

У лютому 2009 року задоволено клопотання Генеральної прокуратури ОСОБА_5 про екстрадицію ОСОБА_2 про обвинувачення його за п. 4 ч. 3 ст. 175 КК ОСОБА_5 розбій.

17.03.2016 року уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України щодо нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. за порушення правил перебування в Україні - ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, який сплинув 16 жовтня 2015 року. За таких обставин доводи апелянта про неврахування слідчим суддею стану його здоровя, міцності соціальних звязків, наявності родини, репутації, майнового стану є непереконливими.

Окрім цього, наявна ймовірність незаконного впливу підозрюваного на потерпілого, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, чи перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню, у якому ОСОБА_2 підозрюється.

Крім того, судом враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність обґрунтованих підозр вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Зважаючи на викладене посилання в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний зареєстрований на території України є безпідставними.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які обєктивно звязують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, однак мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як убачається з наданих слідчому судді матеріалів, наявний зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням. Сукупність цих даних дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_2 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, є обґрунтованою. Тому доводи апеляційної скарги підозрюваного не відповідають наявним у матеріалах клопотання даним.

Твердження підозрюваного ОСОБА_2 про відсутність ризиків для обрання йому такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою суперечать матеріалам справи.

Так, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого повно зясував всі обставини з якими закон повязує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому заслухано та проаналізовано усі доводи як ініціатора клопотання, так і сторони захисту, в тому числі підозрюваного, та ухвалено рішення про задоволення клопотання.

У звязку з цим, посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірне встановлення фактів, які мали значення для правильного вирішення справи не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Наявність вищевказаних ризиків унеможливлює застосування до ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу про що він ставить питання в апеляційній скарзі.

Під час апеляційного розгляду захисник та підозрюваний не довели тих обставин, які б переконували суд у відсутності ризиків у кримінальному провадженні.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, слідчий суддя місцевого суду своїм рішенням забезпечив не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Водночас, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя визначив йому заставу в розмірі 10 000000 (десяти мільйонів) грн., але належним чином не обґрунтував виключність призначення такого розміру застави.

Колегія суддів, вважає доводи підозрюваного в цій частині слушними, а тому необхідно зменшити розмір застави до 5000000 (пяти мільйонів) грн., враховуючи при цьому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність обґрунтованих підозр вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити новий злочин, незаконно впливати на потерпілого, свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом втечі з території України до іншої держави, оскільки він не має постійного місця проживання на території України, є громадянином іншої держави.

Таким чином, внесення застави в розмірі 5000000 (пять мільйонів) грн., на думку колегії суддів, може гарантувати виконання покладених на підозрюваного обовязків.

Слідчим суддею помилково зазначено в ухвалі, що «вина підозрюваного ОСОБА_2 підтверджується зібраними під час досудового розслідування наступними доказами», оскільки під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу, відповідно до норм КПК, враховується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність підстав, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні. Тому, наведена вказівка суду підлягає виключенню з мотивувальної частини ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави, при винесенні рішення, правильно надав оцінку в сукупності особі підозрюваного, вагомості відомостей, наданих слідчим, наявності ризиків передбачених чинним КПК, а також обставинам, що стосуються тяжкості злочину, а тому не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу.

За таких обставин апеляційна скарга підозрюваного підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 задовольнити частково.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити попередній тримання під вартою.

Зменшити розмір застави з 10000000 (десяти мільйонів) грн. до 5000000 (пяти мільйонів) грн.

В порядку ст. 404 КПК України виключити з мотивувальної частини ухвали вказівку суду про те, що вина підозрюваного ОСОБА_2 підтверджується зібраними під час досудового розслідування наступними доказами.

В решті ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2016 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Н.В. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Денисенко