Рішення № 56849006, 28.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/995/13-ц Провадження № 22-ц/773/490/16 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І.М. Категорія: 2 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Губарик К.А.,

прокурора - Бородчук О.В.,

відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ВАТ «Червоноградська автобаза» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно, за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Іваничівського районного суду від 26 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року заступник прокурора м. Львова в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза»(далі ВАТ «Червоноградська автобаза») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно.

В обгрунтування позовних вимог заступник прокурора м. Львова посилався на те, що ВАТ «Червоноградська автобаза» на праві власності належали об'єкти нерухомого майна, які знаходилися по АДРЕСА_1, а саме: приміщення складу площею 103,5 кв. м, виробнича будівля 395,2 кв. м, приміщення гаражів 367,1 кв.м.

15 листопада 2007 року власником вищевказаного нерухомого майна стало підприємство з іноземними інвестиціями "Укртехсплав" (далі ПзІІ "Укртехсплав») на підставі рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" та виконавчих листів Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 червня 2007 року.

28 листопада 2007 року між ПзІІ "Укртехсплав" та ТзОВ "Армада" було укладено договори купівлі-продажу приміщення гаражів, літера "А-1", цегла, загальною площею 367,1кв. м; виробничого будинку, літера "Б-1", цегла, загальною площею 395,2 кв. м; приміщення складу, літера "В-1", цегла, загальною площею 103,5 кв. м., які знаходилися за вказаною адресою.

В подальшому ТзОВ «Армада» вищевказані об'єкти нерухомого майна продало відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_3.

27 липня 2013 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4037 га., розташовану на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району Волинської області для розміщення та обслуговування гаражів і складських приміщень, нежиле приміщення виробничого будинку площею 395,2 кв.м. - літера "Б-1", що розташоване за вказаною адресою та 63/100 частини приміщення за зазначеною адресою.

Вказуючи, що відчуження спірного майна відбулося з порушенням частин 18, 19 статті 11 Закону України «Про управління обєктами державної власності», а також Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без затвердженого плану санації та його погодження з Фондом державного майна України і державним органом з питань банкрутства, заступник прокурора м. Львова просив витребувати у ОСОБА_1 та передати ВАТ «Червоноградська автобаза» наступне нерухоме майно: нежиле приміщення виробничого будинку площею 395,2 кв. м (літера «Б-1»); 63/100 частки нежилого приміщення гаражів площею 367,1 кв. м (літера «А-1»); витребувати у Абрамчук (Іжик) В.І. та передати ВАТ «Червоноградська автобаза» наступне нерухоме майно: нежиле приміщення складу площею 103,5 кв. м (літера «В-1»), 37/100 частки нежилого приміщення гаражів площею 367,1 кв. м (літера «А-1») та визнати за ВАТ «Червоноградська автобаза» право власності на нежиле приміщення гаражів площею 367,1кв. м (літера «А-1»), нежиле приміщення виробничого будинку площею 395,2 кв. м (літера «Б-1»), нежиле приміщення складу площею 103,5 кв. м (літера «В-1»).

Рішенням Іваничівського районного суду від 26 січня 2016 року позов заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ВАТ «Червоноградська автобаза» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.

В позові заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ВАТ «Червоноградська автобаза» до ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалено витребувати у ОСОБА_2 та передати ВАТ «Червоноградська автобаза» таке нерухоме майно: нежиле приміщення виробничого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пл. 395,2 кв.м; літера «Б-1»); 63/100 частки нежилого приміщення гаражів ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( пл. 367,1 кв.м; літера «А-1»).

Витребувати у ОСОБА_3 та передати ВАТ «Червоноградська автобаза» таке нерухоме майно: нежиле приміщення складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пл. 103,5 кв.м; літера «В-1»); 37/100 частки нежилого приміщення гаражів ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пл. 367,1 кв.м; літера «А-1»).

Визнати за відкритим акціонерним товариством «Червоноградська автобаза» право власності на таке нерухоме майно: нежиле приміщення гаражів ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пл. 367,1 кв.м; літера «А-1»); нежиле приміщення виробничого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пл. 395,2 кв.м; літера «Б-1»); нежиле приміщення складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пл. 103,5 кв.м; літера «В-1»).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з кожного по 253 грн. 11 коп. судового збору на користь держави.

В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Червоноградська автобаза» на праві власності належали об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в АДРЕСА_1, а саме: приміщення складу площею 103,5 кв.м., виробнича будівля площею 395,2 кв.м., приміщення гаражів площею 367,1 кв.м.

15 листопада 2007 року власником вказаного нерухомого майна стало підприємство з іноземними інвестиціями «Укртехсплав» на підставі рішення Постійно діючого третейського суду «Південно-Східний Міжрегіональний» та виконавчого листа Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 червня 2007 року по справі № 2106/2007. Виконавчий лист Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.06.2007 року по рішенню Постійно діючого третейського суду «Південно-Східний Міжрегіональний» не видавався і наданий КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» документ є підробленим (т.1 а.с. 33-34). Рішенням господарського суду Львівської області від 04 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що право власності на спірне майно за ПзІІ «Укртехсплав» було зареєстровано з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи28 листопада 2007 року між ПзІІ "Укртехсплав" та ТзОВ "Армада" було укладено договори купівлі-продажу приміщення гаражів літера "А-1", цегла, загальною площею 367,1 кв. м; виробничого будинку літера

"Б-1", цегла, загальною площею 395,2 кв. м; приміщення складу літера "В-1", цегла, загальною площею 103,5 кв. м, які знаходилися за вказаною адресою. Згідно з вказаними договорами за ТзОВ "Армада" було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно та видано відповідні витяги від 10 грудня 2007 року № 16975233, № 16975182, №16975287.

22 січня 2008 року ТзОВ "Армада" продало ОСОБА_1 нежитлове приміщення виробничого будинку загальною площею 395,2 кв. м, що в плані позначено літерою "Б-1".

22 січня 2008 року ТзОВ "Армада" продало ОСОБА_3 нежитлове приміщення складу загальною площею 103,5 кв. м, що в плані позначено літерою "В-1".

На підставі зазначеного договору у спільну часткову власність ОСОБА_1, ОСОБА_3 (відповідно 37/100 та 63/100) відчужено нежиле приміщення гаражів загальною площею 367,1 кв. м, що на плані позначено літерою "А-1".

27 липня 2013 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4037 га., розташовану на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району, Волинської області для розміщення та обслуговування гаражів і складських приміщень, нежиле приміщення виробничого будинку площею 395,2 кв. м - літера "Б-1", що розташоване за вказаною адресою та 63/100 частини приміщення за зазначеною адресою.

Судом також встановлено, що володільцями спірного нерухомого майна на час розгляду справи є ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від того, чи є незаконне володіння добросовісним чи недобросовісним. Володілець (набувач речі) вважається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що відчужував речі не мав права на її відчуження.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) , власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині витребування об'єктів нерухомого майна в останніх власників ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідно до положень ст. 388 ЦК України, на які посилається прокурор, як на правову підставу заявлених ним позовних вимог, оскільки спірне майно вибуло з володіння ВАТ «Червоноградська автобаза» не з його волі.

Також є правильним висновок суду про відмову в позові прокурора до ОСОБА_1, оскільки він не є власником(володільцем) спірного майна на даний час.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом прокурор також просив визнати за ВАТ «Червоноградська автобаза» право власності на спірну нерухомість.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з положень ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що особа має право на визнання свого права у судовому порядку, якщо таке право оспорюється чи не визнається іншою особою.

Проте такий висновок суду першої інстанції є безпідставним та не відповідає вимогам закону, оскільки саме в порядку захисту прав власника на користь ВАТ «Червоноградська автобаза» як власника нерухомості було витребувано спірне нерухоме майно.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, що в свою чергу виключає застосування правового механізму захисту права власності ВАТ «Червоноградська автобаза» на спірне нерухоме майно шляхом визнання права власності з підстав, встановлених ст. 392 ЦК України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Доводи апеляційних скарг про неможливість витребування спірних об'єктів, які були предметом договору купівлі-продажу, у зв'язку із проведенням їх реконструкції та зміною їх цільового призначення не заслуговують на увагу.

Частиною 4 статті 390 ЦК України передбачено, що добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилась його вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачами проведено лише роботи щодо поліпшення умов експлуатації спірних об'єктів і на момент розгляду справи індивідуально-визначене спірне майно наявне, про що свідчать відомості з долучених відповідачами технічних паспортів на спірне нерухоме майно у порівняні з технічними паспортами, виготовленими ВАТ «Червоноградська автобаза».

Докази та обставини, на які посилаються відповідачі в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду в частині задоволення позовних вимог про витребування майна від добросовісних набувачів, а тому в цій частині підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Іваничівського районного суду від 26 січня 2016 року в даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на майно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ВАТ «Червоноградська автобаза» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання за ВАТ «Червоноградська автобаза» права власності на нерухоме майно - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді