Постанова № 56848458, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/4382/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кундіус І.В. (дов. №б/н від 05.05.2015 року);

від відповідача - Салатюк Д.В. (дов. №б/н від 03.09.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року

у справі №910/4382/15-г (суддя: Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз", м. Київ

про стягнення 350 431,88 грн., -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія «Арго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" про стягнення 350 431,88 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/4382/15-г позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" заборгованість у розмірі 231 358, 80 грн., 49 420, 18 грн. пені, 3 360, 01 грн. - 3 % річних, 61 798, 36 грн. - інфляційних втрат та 7 008, 62 грн. - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №11/07/13 від 11.07.2013 року. Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання в частині сплати грошових коштів, судом стягнуто також штрафні санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року по справі №910/4382/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути суму основного зобов'язання за договором поставки від 11.07.2013 року №11/07/13 у розмірі 180 705,30 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року по справі №910/4382/15-г відхилено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" про відновлення строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п.4 ст. 97 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року скасовано, справу №910/4382/15-г передано до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року у справі №910/4382/15-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О. (доповідач), судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження; призначено розгляд справи на 18.11.2015 року.

16.11.2015 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача про уточнення апеляційної скарги №1 від 16.11.2015 року.

18.11.2015 року до канцелярії суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 18.11.2015 року оголошено перерву до 09.12.2015 року.

14.12.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50, підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" передано на розгляд головуючому судді Агриковій О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року прийнято справу №910/4382/15-г за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено розгляд справи на 20.01.2016 року.

18.01.2016 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз" №18/01/16 від 18.01.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/4382/15-г на 03.02.2016 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченко С.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі № 910/4382/15-г прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/4382/15-г на 24.02.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/4382/15-г на 23.03.2016 року.

В судовому засіданні 23.03.2016 року представником відповідача надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Також, в судовому засіданні представником позивача надано додаткове клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.03.2016 року оголошено перерву до 30.03.2016 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 30.03.2016 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" (покупець) було укладено договір поставки (т.1, а.с. 14-16).

У відповідності до п.1.1. вказаного договору постачальник передає, а покупець приймає у власність та зобов'язується оплатити наступний товар: кондитерські вироби в асортименті виробництва Торгової компанії Арго у кількості та асортименті відповідно накладним.

Згідно з п. 4.3. договору оплата товару відповідачем здійснюється протягом 75 календарних днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахування грошових коштів вартості партії товару на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.7. договору повернення товару здійснюється силами та за рахунок позивача. Про необхідність повернення товару відповідач направляє позивачу вимогу по електронній пошті із зазначенням терміну, до якого позивач зобов'язаний прийняти товар та вивезти його з території відповідача.

Пунктом 7.1. договору сторони дійшли згоди про те, що у разі прострочення платежу за даним договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення від загальної суми заборгованості.

Договір, відповідно до п. 6.1., набирає чинності з моменту підписання його сторонами, діє до 31.12.2014 року та може бути продовжений за погодженням сторін.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, за яким в силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що на виконання умов договору №11/07/13 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 671 876, 36 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с. 134-174), однак відповідачем було частково оплачено поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 257, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було належним чином виконано умови договору, однак, відповідач, в порушення норм чинного законодавства України не виконував належним чином умови договору в частині своєчасного внесення грошових коштів за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листами №0508 від 05.08.2014 року, №0608/1 від 06.08.2014 року про сплату заборгованості. Однак, вказані листи залишено без виконання.

Згідно Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 14.11.2014 року за період січень-листопад 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» і товариством з обмеженою відповідальністю «Драйд Фудз» згідно договору постачання №11/07/13 від 11.07.2013 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 231 358,80 грн. (т.1, а.с. 22). Вказаний Акт скріплений печатками та підписами сторін, без зауважень зі сторони відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено на користь позивача 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1628 від 01.12.2014 року (т.2, а.с. 110), 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1747 від 15.01.2015 року (а.с. 111), 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1791 від 21.01.2015 року (а.с. 112).

У відповідності до Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2016 року за період січень 2014 року - лютий 2016 року, між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» і товариством з обмеженою відповідальністю «Драйд Фудз» згідно договору постачання №11/07/13 від 11.07.2013 року, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 201 358,80 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 201 358,80 грн. за договором № 11/07/13 від 11.07.2013 року.

Щодо посилань апелянта на часткове повернення товару колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ним було здійснено повернення частини нереалізованого товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" кур'єрською службою "Нова пошта", про що повідомлено позивача за електронною адресою llv101@mail.ru, однак термін зберігання вказаного товару на складі "Нова пошта" закінчився, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" оплатило його зворотню доставку, у зв'язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" його забрати.

Колегія суддів зазначає, що порядок повернення товару визначений договором №11/07/13 від 11.07.2013 року.

Докази, які б підтверджували повернення товару, зокрема видаткові накладні, акти приймання-передачі в матеріалах справи відсутні.

У абзаці 2 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Враховуючи підписання відповідачем видаткових накладних щодо отримання вказаного товару, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повернення такого товару, наявні підстави для сплати грошових коштів у відповідності до умов договору за отриманий товар.

Щодо посилань апелянта на листи, якими начебто змінено строк поставки товару, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вищезазначені листи (а.с. 201-203) містять пропозицію позивача щодо повернення заборгованості відповідачем, яка не була прийнята відповідачем до виконання.

За змістом ст.ст. 652, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо оформлення сторонами іншого порядку погашення заборгованості, аніж передбачений договором №11/07/13 від 11.07.2013 року.

Таким чином, посилання апелянта на зміну порядку погашення заборгованості є такими, що не відповідають обставинам справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевим судом вірно встановлено, що відповідач у визначений договором строк свого обов'язку по сплаті грошових коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, що відповідно є підставою для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (Постанова Верховного суду України від 15.04.2015 року по справі №910/6379/14).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі прострочення платежу за даним договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення від загальної суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підлягає стягненню пеня у сумі 49 420,18 грн.

Посилання апелянта на застосування строків позовної давності відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності у суді першої інстанції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено підстав неможливості подання документів щодо застосування строків позовної давності у суді першої інстанції.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 3 360, 01 грн. та інфляційних втрат у сумі 61 798,36 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/4382/15-г підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" позивачем заявлено до стягнення грошові кошти у сумі 345 937,35 грн.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4, Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.).

Таким чином, належною сумою до сплати за подання позовної заяви 24.02.2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» є 6 918,74 грн.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/4382/15-г задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/4382/15-г скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 37046318), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" (61033, м. Харків, в'їзд Вологодський, 2-й, будинок 2, код ЄДРПОУ 33815474) заборгованість у розмірі 201 358,80 грн. (двісті одна тисяча триста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.), 49 420,18 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять грн. 18 коп.) - пені, 3 360,01 грн. (три тисячі триста шістдесят грн. 01 коп.) - 3 % річних, 61 798,36 грн. (шістдесят одна тисяча сімсот дев'яносто вісім грн. 36 коп.) - інфляційних втрат та 6 318,74 грн. (шість тисяч триста вісімнадцять грн. 74 коп.) - судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арго" (61033, м. Харків, в'їзд Вологодський, 2-й, будинок 2, код ЄДРПОУ 33815474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд фудз" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 37046318) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 574,31 грн. (п'ятсот сімдесят чотири гривні 31 копійка).

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Справу №910/4382/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз