Постанова № 56848310, 30.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа № 918/1186/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Гулова А.Г.

при секретарі судового засідання Нагорному В.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.15 р. у справі № 918/1186/15 за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: ОСОБА_2

до відповідача 2: ОСОБА_3

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівненський РКЦ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Атланта",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метіда-Капітал"

про застосування правових наслідків нікчемного правочину та визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, договір про надання правової допомоги від 30.09.2015 р.

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_5, договір - доручення від 02.02.2016 р.

від відповідача 3: ОСОБА_6, довіреність від 07.08.2015 р.

третя особа 1: не з"явилась

третя особа 2 : не з"явилась

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Розізнаної І.В. та відповідно до п.6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, ч.4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.02.2016 р. визначено склад колегії суддів: 1. ОСОБА_7 - головуючий суддя, судді : Сініцина Л.М., Гулова А.Г.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до п.6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, ч.4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.03.2016 р. визначено склад колегії суддів: 1. ОСОБА_7 - головуючий суддя, судді : Гудак А.В., Гулова А.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.12.2015року у справі № 918/1186/15 (суддя Горплюк А.М.) в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Рівненський РКЦ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Атланта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метіда-Капітал" про застосування правових наслідків нікчемного правочину та визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався положеннями ч.1,2 ст.11,15,ст. ст.202,203,215,216 Цивільного кодексу України , ст.ст.167, 207, 208 Господарського кодексу України, п.2, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", ч. ч.1 ст.3. ч.1 ст.6, ч.1 ст. 7, 8, 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 року № 3480-IV (із змінами та доповненнями) та прийшов до висновку, що угода від 12 березня 2015 року про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014 р. не є недійсною за законом (нікчемною), так як укладена у відповідності до вимог Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а саме за участі (посередництва) торговця цінними паперами; покликання Позивача на те, що є необхідність в застосуванні наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме угоди від 12.03.2015 р. про розірвання договору купівлі- продажу пакету цінних паперів №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014 р., є необгрунтованим та безпідставним, так як Позивачем не доведено належними доказами недійсність зазначеної угоди; належність акцій ПрАТ спецАТП „Дубноагропромтранс" ОСОБА_2 чи ОСОБА_8, чи будь-якій іншій особі не впливає на правомочності Позивача, як акціонера, щодо акціонерного товариства, в тому числі на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації; позовні вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину є похідними, які в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, а тому не підлягають до задоволення.

Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 24.12.2015р. у справі №918/1186/15 є таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та таким, що містить висновки суду, невідповідні фактичним обставинам справи й посилання на недоведені обставини, що мають значення для справи.

На думку скаржника, господарський суд Рівненської області не з'ясував, що:

- листом №04-1/03-1477 від 06.08.2015р. ЗТУ НКЦГТФР за наслідками розгляду скарги Апелянта та іншого акціонера і на підставі отриманих від ТОВ - фірма „Рівненський РКЦ" документів встановило, що Відповідач-3, здійснивши 12.03.2015 року операцію по переказу цінних паперів з особового рахунку гр. ОСОБА_3 на особовий рахунок гр. ОСОБА_2 порушив вимоги частини 8 статті 17 розділу III Закону України від 23.02.2006 року №3480-ІУ „Про цінні папери та фондовий ринок" (зі змінами та доповненнями), оскільки угода від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі - продажу пакету цінних паперів №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014 року була вчинена без участі торговця цінними паперами;

- як результат виявленого фахівцями ЗТУ НКЦПФР правопорушення на ринку цінних паперів за наслідками розгляду скарги Апелянта та іншого акціонера була винесена відповідна Постанова від 27.11.2015р. (№04-1/02/2361 від 27.11.2015р.), яка свідчить про початок розгляду справи за вчинене ТОВ -фірма „Рівненський РКЦ" правопорушення. Дані обставини визнавалися і не заперечувалися представником Відповідача-3, яким була долучена копія Постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 27.11.2015р.

-за наслідками розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів уповноважена особа ЗТУ НКЦПФР винесла 18.12.2015р. Постанову №705-ЗХ-1-ДУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, згідно якої до ТОВ - фірма „Рівненський РКЦ" застосовано санкцію у вигляді попередження за порушення вимог законодавства про цінні папери. Вказує, що долучити примірник Постанови представник апелянта не мав можливості, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від 23.12.2015р., призначеної на 24.12.2015р. було безпідставно та невмотивовано відхилене судом першої інстанції. ТОВ - фірма „Рівненський РКЦ" було відомо про вказану Постанову №705-ЗХ-1-ДУ від 18.12.2015р. станом на день прийняття оскаржуваного рішення від 24.12.2015р. в даній справі.

Апелянт у скарзі наголошує, що документи, які були отримані від ТОВ -фірма „Рівненський РКЦ" свідчать про те, що угода від 12.03.2015р. про розірвання Договору купівлі-продажу №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014р. була укладена без участі торговця цінними паперами - ТОВ „Метіда -Капітал" і саме на підставі такої угоди ТОВ -фірма „ Рівненський РКЦ" здійснила облікову операцію.

В подальшому, рішенням НКЦПФР №889 від 08.07.2014р. ліцензія серії АЕ №286770 від 17.12.2013р. (на яку є посилання в угоді від 12.03.2015р. наданій Відповідачами -1,2, та ТОВ - фірма „Рівненський РКЦ", яка укладена начебто за участю ТОВ „Метіда - Капітал") визнана недійною.

Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не враховано п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р.

Вважає, що місцевим господарським судом Рівненської області не надано належної правової оцінки таким доказам, а саме:

-угоді від 12.03.2015 року про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів

від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1, укладеній гр. ОСОБА_3 з гр. ОСОБА_2 без участі торгівця цінними паперами;

-листу ЗТУ НКЦПФР від 06.08.2015р. №04-1/03-1477, адресованому Апелянту та іншому

акціонеру за наслідками розгляду їхньої скарги;

-листу ЗТУ НКЦПФР №04-1/02/2456 та доданим до нього копіям документів, які

направлялися на виконання вимоги ухвали господарського суду від 03.12.2015р. про

витребування доказів у даній справі;

-постанові про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 27.11.2015р. (№04-1/02/2361 від 27.11.2015р.), копія якої була долучена ТОВ - фірма „Рівненський РКЦ";

-іншим письмовим доказам, зібраним по справі №918/1186/15, які у своїй сукупності дають підстави прийти до висновку, що угода від 12.03.2015р. про розірвання Договору купівлі- продажу №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014р. була укладена без участі торговця цінними паперами - ТОВ „Метіда -Капітал" і саме на підставі такої угоди ТОВ - фірма „Рівненський РКЦ" здійснила облікову операцію, а не на підставі іншої редакції угоди від 12.03.2015р. (яка з'явилася вже після порушення даної справи господарським судом Рівненської області), як стверджує ТОВ - фірма „Рівненський РКЦ" без жодних підтверджуючих цих обставин доказів.

На думку апелянта, судом першої інстанції при розгляді справи не з'ясована повно і всебічно правова позиція по справі Відповідача-1 та порушено вимоги ст. 4-2 ГПК України.

Крім того, скаржник у апеляційній скарзі наголошує, що вимоги, які заявлені ОСОБА_1 до Відповідачів-1,2, що є акціонерами товариства, не пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що не є тотожними правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Акціями посвідчуються корпоративні права, однак, відповідно до ст. 177 ЦК України, цінні папери, якими є і акції, є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями, а відносини, з обігу акцій до корпоративних не належать.

Враховуючи наведене, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2015р. у справі №918/1186/15 і постановити нове рішення, яким припинити провадження у даній справі. Вирішити питання про повернення з бюджету сплаченого апелянтом судового збору .

В додаткових поясненнях представник апелянта вказує, що угода про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів, в якому приймає участь Торговець цінними паперами на підставі доручення продавця або покупця, особисто Продавцем або Покупцем не укладається. Ця юридична дія, що становить собою зміст доручення у розумінні ст. 1003 ЦК України, покладається на торговця цінними паперами, що випливає із вимог ст.ст. 1004, 1005 ЦК України, та із змісту укладених та наявних в матеріалах справи договорів купівлі - продажу пакету цінних паперів №2807/14БВ-2/2807/14БД-1 від 28.07.2014р:, №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014р. та №БВЗ-2/15 від 13.03.2015р.

Зі змісту спірної угоди від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 вбачається, що фізичні особи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 безпосередньо приймають на себе відповідні права та обов'язки за даною угодою, без участі Торговця цінними паперами. Враховуючи, що угода від 12.03.2015р. підписана сторонами-1,2, а не Торговцем від імені ОСОБА_2 або ОСОБА_3, то і майновий обіг здійснювався лише між зазначеними контрагентами.

Вказує, що особистим підписанням спірної угоди від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1, ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 виключили можливість у подальшому посилатися на укладання цього договору від їх імені та за їх дорученням торговцем цінними паперами - ТОВ"Метіда Капітал", враховуючи, що одночасне підписання спірної угоди і торговцем, і Сторонами -1,2 повністю виключає можливість виконання повіреним (Торговцем) своїх зобов'язань за відповідним договором дорученням, якщо б такий був укладений. Наголошує, що аналіз спірної угоди від 12.03.2015р., дає Апелянту підстави вважати, що у цій угоді торговець цінними паперами - ТОВ "Метіда-Капітал" фактично не здійснював функцій представника ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3, які самостійно уклали цей правочин на розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1.

Просить врахувати, що суд першої інстанції помилково порушив провадження у вказаній справі, враховуючи суб'єктний склад сторін та положення вищенаведених норм, та розглянув його по суті без урахування вимог щодо підвідомчості спорів господарському суду та з порушенням правил виключної підсудності.

В додаткових поясненнях від 23.03.2016р. представник апелянта, проаналізувавши Розділи 1,2 "Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами", затвердженми Рішенням ДКЦПФР від 12.12.2006р. № 1449, зазначив, що укладання договорів з цінним паперами, що є предметом розгляду даної справи, відбулись без участі торгівця з цінних паперів.

Зокрема вказує, що Розділ II ,,Правил" дає підстави вважати, що посередництво торгівця цінними паперами, як повіреного(комісіонера, управителя) при укладенні договорів з цінними паперами від імені та за дорученням Клієнта можлива у випадках: укладення договору андеррайтингу - у випадку здійснення дій чи надання послуг, пов'язаних з таким відчуженням, від імені та за рахунок емітента за винагороду; укладення договору доручення; укладення договору комісії; укладення договору на брокерське обслуговування; укладення договору на виконання.

На думку апелянта, жодного із перелічених вище випадків не було при укладені нікчемної угоди від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014р. №2207/14БВ-3/2207/14БД-1, оскільки, відповідно до п.2 Розділу III „Правил" номер договору, що укладається торговцем, повинен містити присвоєну ним літерну ознаку виду договору, а саме: а) договори при здійсненні брокерської діяльності:

договір доручення - БД (присвоюється торговцем, який за договором виступає повіреним);

договір комісії - БК (присвоюється торговцем, який за договором виступає комісіонером);

договір на брокерське обслуговування - БО (присвоюється торговцем при укладанні договору з клієнтом, який не є торговцем), БОТ (присвоюється торговцем, який за договором з іншим торговцем виступає комісіонером, субкомісіонсром або повіреним), БОК (присвоюється торговцем, який за договором з іншим торговцем виступає комітентом в інтересах свого клієнта);

договір субкомісії - БСС (присвоюється торговцем, який за договором субкомісії з іншим торговцем виступає субкомісіонером), БСК (присвоюється торговцем, який за договором субкомісії з іншим торговцем виступає комітентом);

договір на виконання договору комісії, договору доручення, наданого разового замовлення до договору на брокерське обслуговування, укладених з клієнтом, який не є торговцем;

договір на виконання договору комісії, договору доручення, договору субкомісії, наданого разового замовлення до договору на брокерське обслуговування, укладених між торговцями - БВТ (присвоюється торговцем, який за договором з іншим торговцем виступає комісіонером, субкомісіонером або повіреним), БВК (присвоюється торговцем, який в інтересах свого клієнта виступає комітентом за договором з іншим торговцем).

В матеріалах справи наявні договори купівлі - продажу пакету цінних паперів №2807/14БВ-2/2807/14БД-1 від 28.07.2014р.; №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014р.; №БВЗ-2/15 від 13.03.2015р., з яких чітко вбачається, що вони були укладені за посередництва того чи іншого торгівця цінними паперами.

Вказує, що уповноваженою особою, яка діє від імені і за дорученням фізичної особи, яка не є професійним учасником на ринку цінних паперів є - торговець цінними паперами, який виступає у якості повіреного (комісіонера, субкомісіонера, управителя) і підписує від імені такої фізичної особи договори купівлі-продажу цінних паперів, договори зміни і розірвання договорів з цінними паперами тощо.

Як вбачається з преамбули спірної угоди від 12.03.2015р., продавець (сторона-1) і покупець (сторона-2) представлені у договорі двома фізичними особа, що діють самостійно. Водночас, преамбула угоди від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 містить вказівку про те, що ТОВ „Метіда - Капітал" діє самостійно як Сторона-3 договору.

На думку скаржника, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не були представлені торговцем цінними паперами - ТОВ „Метіда - Капітал", оскільки з угоди від 12.03.2015р. не вбачається, що торговець в особі Першого заступника директора - ОСОБА_9В діє на підставі відповідного договору - доручення в інтересах Сторони-1 або Сторони-2.

Розділами V-VIII, X, XII ,,Правил" передбачено, що крім вимог, визначених розділом III цих „Правил" відповідні договори з цінними паперами повинні містити й інші обов'язкові умови, які є істотними при укладенні договорів щодо цінних паперів певного виду.

Разом з тим, як вбачається з угоди від 12.03.2015р., вона не містить великої кількості обов'язкових істотних умов, визначених законодавством для певного виду договорів з цінними паперами.

Апелянт вказує, що як вбачається з угоди 12.03.2015р. , торговець цінними паперами - ТОВ „Метіда - Капітал" не приймав участь особисто від себе та фактично не здійснював функцій представника ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3, які самостійно уклали цей правочин на розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1.

Просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, а рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2015 р. у справі № 918/1186/15 скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач-3 Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівненський РКЦ" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що в березні 2015 року до Відповідача - 3, як депозитарної установи, звернулися гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та надали угоду про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів № 2207/14 БВ-3/2207/14-БД-1 від 25 липня 2014 року за взаємною згодою і просили провести облікову операцію по переходу права власності на цінні папери. Однак ними, як депозитарною установою, при перевірці поданих документів на проведення облікової операції було виявлено недоліки в оформлені угоди про розірвання договору купівлі - продажу пакету цінних паперів № 2207/14 БВ-3/2207/14-БД-1 від 25.07.2014 року, а саме те, що подана угода не відповідала вимогам ч. 8 ст. 17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 р. і була оформлена без участі торгівця цінним паперами.

Вказує, що Відповідач-3 надав сторонам договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вичерпну інформацію щодо правил та вимог оформлення такого роду угод у відповідності із нормами діючого законодавства в сфері цінних паперів. В присутності сторін договору Відповідач-3 зв'язався засобами телефонного зв'язку з представниками ТОВ Метіда-Капітал, торгівця цінними паперами, що супроводжував укладення договору купівлі-продажу пакету цінних паперів № 2207/14 БВ-3/2207/14-БД-1 від 25 липня 2014 року і поставив останнього до відома про те, що сторони договору досягли взаємної згоди щодо припинення договору купівлі-продажу пакету цінних паперів № 2207/14 БВ-3/2207/14-БД-1 від 25 липня 2014 року та необхідності вчинення угоди про припинення торгівцем цінними паперами у відповідності до вимог абз. 1 ч. 9 ст. 17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок.

12 березня 2015 року гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 Відповідачу-3 був наданий комплект документів для вчинення облікової операції по переходу права власності на цінні папери, а саме угоду про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів № 2207/14 БВ-3/2207/14-БД-1 від 25 липня 2014 року за взаємною згодою сторін, укладеної за участю торгівця цінним паперами ТОВ Метіда-Капітал, копії паспортів та ідентифікаційних кодів сторін угоди, копію договору купівлі-продажу пакету цінних паперів № 2207/14 БВ-3/2207/14-БД-1 від 25 липня 2014 року.

На підставі поданого комплекту документів було оформлено розпорядження на виконання облікової операції від 12.03.2015 року та здійснено зарахування пінних паперів на рахунок ОСОБА_2 в кількості 286314 шт.

Вважає, що твердження апелянта про те, що Відповідач-3 здійснював операції по переказу цінних паперів з грубим порушенням законодавства, а саме абз. 1 ч. 9 ст. 17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок від 23.02.2006 року не відповідають дійсності, а відповідно не можуть тягнути за собою наслідків нікчемності правочину.

Вважає, що думка апелянта, що торгівець цінними паперами - ТОВ "Метіда -Капітал" не приймав участі в укладенні угоди від 12.03.2015 р. про розірвання договору купівлі - продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 р. № 2207/14БВ-3/2207/14БД-1, являється хибною, оскільки такого роду угоди вчиняються не виключно на підставі договорів доручення. Такі угоди можуть бути вчинені за участю торгівця цінними паперами як стороною договору.

Таким чином, у відзиві відповідач - 3 наголошує, що угода від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1, була трьохсторонньою, та була укладена між ОСОБА_2 (Сторона-1), ОСОБА_3 (Сторона-2) та за участю ТОВ Метіда - Капітал (Сторона-3), як того і вимагає частина 8 ст. 17 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок, за приписами якої правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю торгівця цінними паперами.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У письмових поясненнях ( вх. 8570/16) від 29.03.2016р. відповідач 3- Товариство з обмеженою відповідальністю -фірма "Рівненський РКЦ" зазначає, що доводи апелянта є надуманими та вказує, що до ПрАТ спец АТП Дубноагропромтранс дійсно було застосовані штрафні санкції на підставі постанови № 024-ЗХ-1-Е від 03.03.2015 р., постанови № 025-3Х-1-Е від 03.03.2015 р., постанови № 026-3Х-1-Е від 03.03.205 р.

Вказує, що до цього порушення призвело те, що у зв'язку з закінченням 31.12.2014 р. терміну дії договору з Державною установою Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України про обслуговування коду доступу до особистого кабінету товариство не мало можливості розмістити особливу інформацію. Після закінчення святкових вихідних днів товариством було пролонговано договір та отримано новий код доступу та розміщено особливу інформацію на власному сайті емітента та стрічці новин НДЦКПФР.

Вважає безпідставним твердження представника апелянта про відсутність оголошення в засобах масової інформації, оскільки відповідно до вимог ст. 64 Закону України Про акціонерні товариства Відповідачем 2 ( ОСОБА_3В.) було розміщено оголошення в Бюлетені Цінні папери України № 17 від 02 лютого 2015 року з повідомленням про намір придбати прості іменні акції ПрАТ спецАТП Дубноагропромтранс.

Просить відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2015 р. залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та додатково пояснив, що при укладенні договору купівлі - продажу значного пакету акцій між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було порушено ст. 64 Закону України "Про акціонерні товариства". Судом першої інстанції не взято до уваги те, що не є тотожними правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Акціями посвідчуються корпоративні права, однак, відповідно до ст. 177 ЦК України, цінні папери, якими є і акції, є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями, а відносини з обігу акцій до корпоративних не належать.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2015р. скасувати, припинивши провадження у справі та вирішити питання про повернення судового збору.

Представник відповідача 2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Пояснив, що вважає даний спір корпоративним.

Представник відповідача 3 ОСОБА_6 пояснив, що твердження позивача про порушення відповідачем 3 при здійсненні операцій по переказу цінних паперів чинного законодавства, не відповідають дійсності, а тому не тягнуть за собою наслідків нікчемності правочину. Зазначив, що відповідач 3 надав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вичерпну інформацію щодо правил та вимог оформлення угод з цінними паперами. Вказав, що угода від 12.03.2015 р. про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.07.2014 р. була трьохсторонньою та укладена у відповідності до ч.8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок". Просив рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2015 р. у вказаній справі залишити без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 р. у справі № 918/1186/15 було викликано в судове засіданні ( в порядку ст. 30 ГПК України) для дачі пояснень представника Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку .

Так, в судовому засіданні 30.03.2016 р. представник Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - ОСОБА_10 ( посвідчення від 09.10.2015 р.) вказала, що постановою № 705- 3Х-1-ДУ від 18.12.2015 р Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було встановлено, що ТОВ фірма "Рівненський РКЦ" здійснила облікові операції по переказу цінних паперів в межах депозитарної установи з порушенням вимог частини 8 ст. 17 Розділу III Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а саме провела таку операцію без участі торгівцями цінним паперами. За порушення вимог законодавства про цінні папери було застосовано до ТОВ фірма "Рівненський РКЦ" санкцію у вигляді попередження.

Відповідач 2, треті особи 1,2 в судове засідання не з"явились, повідомлялись про розгляд справи належним чином ( а.с.69,71,72,т.2).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач 2, треті особи 1,2 належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, їх явка обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника апелянта, представників відповідачів 2,3, представника Західного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 25 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 за участі торговця цінними паперами ТОВ "Медіта - Капітал" був укладений договір №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 купівлі-продажу пакету цінних паперів, у відповідності до умов якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_8 286314 простих іменних акцій ПрАТ спецАТП "Дубноагропромтранс" бездокументарної форми існування, номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, код цінних паперів UA НОМЕР_1 ( а.с.34-35, т.1).

12 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів №2207/14БВ-3/2207/14БД-1 від 25.07.2014 року. На підставі угоди від 12.03.2015 року депозитарна установа ТОВ фірм "Рівненський РКЦ" здійснила операцію по переказу цінних паперів з особового рахунку ОСОБА_8 на особовий рахунок ОСОБА_2 ( а.с.37,т.1).

13 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 за участі торговця цінними паперами ТОВ "Інвестиційна компанія "Атланта" був укладений договір купівлі-продажу пакету цінних паперів №БВ3-2/15, у результаті якого ОСОБА_8 придбав по номінальній вартості 0,25 грн. кожна, 286314 простих іменних акцій ПрАТ спецАТП "Дубноагропромтранс". На підставі цієї угоди ТОВ фірм "Рівненський РКЦ" здійснив операцію по переказу цінних паперів з особового рахунку ОСОБА_2 на особовий рахунок ОСОБА_8 ( а.с.40-41, т.1).

В подальшому, ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівненський РКЦ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Аталанта", в якій просить:

- зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_8 286314 штук простих іменних акцій ПрАТ спецАТП "Дубноагропромтранс", бездокументарної форми існування, номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, код цінних паперів UA НОМЕР_1, отримані від ОСОБА_8 за угодою від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1.

- стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 71578,50 грн., отримані від ОСОБА_2 за угодою від 12.03.2015р. про розірвання договору купівлі-продажу пакету цінних паперів від 25.07.2014 року №2207/14БВ-3/2207/14БД-1.

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу пакету цінних паперів №БВ3-2/15 від 13.03.2015р року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8.

- стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 71578,50 грн., отримані від ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу пакету цінних паперів №БВ3-2/15 від 13.03.2015 року.

-зобов'язати ОСОБА_8 повернути ОСОБА_2 286314 штук простих іменних акцій ПрАТ спецАТП "Дубноагропромтранс", бездокументарної форми існування, номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, код цінних паперів UA НОМЕР_1 отримані від ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу пакету цінних паперів №БВ3-2/15 від 13.03.2015 року.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що зазначений вище спір не підвідомчий господарському суду, враховуючи положення наступних норм законодавства.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Так, в силу ст. ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Згідно ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів ", місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.ч.3,4 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Таким чином, реалізація конституційного права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

У пунктах 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначається, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Під терміном "підвідомчість" у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" розуміється визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Зокрема, за змістом п. 4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Спір, що переданий позивачем на вирішення господарського суду, не відноситься до переліку спорів, що виникають з корпоративних відносин, розгляд яких віднесений вищевказаною нормою до вирішення господарських судів.

Так, згідно ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, судова колегія зауважує, що вимоги, які заявлені ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, що є акціонерами товариства, не пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності Приватного акціонерного товариства Дубенське спеціалізоване автотранспорте підприємство "Дубноагропромтрансс".

Разом з тим, під час порушення провадження у справі № 918/1186/15 судом першої інстанції не взято до уваги те, що не є тотожними правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Акціями посвідчуються корпоративні права, однак, відповідно до ст. 177 ЦК України, цінні папери, якими є і акції, є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями, а відносини з обігу акцій до корпоративних не належать. До такої думки прийшов Вищий господарський суд України у постанові № 32/457 від 25.11.2008 р.

Крім того, у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 " Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що у зв"язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов"язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством ( крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК. тобто з урахуванням суб"єктного складу учасників спору.

Відповідно до пункту 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 р., до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін:

-спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття;

-спори між акціонерами, АТ та депозитарними установами, пов'язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах, зазначених у статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України";

-спори, пов'язані з управлінням активами корпоративних інвестиційних фондів;

-спори, пов'язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств;

-спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміну, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі- продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій;

-спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками ТОВ або ТДВ про право власності на частку.

За таких обставин доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково порушив провадження у справі № 918/1186/15 р. є обґрунтованими.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції та випливає з матеріалів справи, сторонами у справі є фізичні особи, а предметом спору є визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ 3-2/15 від 13.03.2015р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав невідповідності цього договору вимогам закону, і не пов"язано з порушенням переважного права позивачки як акціонера на придбання акцій. На вимогу апеляційного господарського суду Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс" надіслало копії Статуту Товариства, зареєстровані 08.04.2014р. та 11.03.2015р., з яких вбачається, що його положеннями не передбачено переважне право його акціонерів на придбання акцій цього товариства.

Крім того, апеляційним судом враховується, що позивачка ОСОБА_1 жодної вимоги до Рівненського РКЦ не пред»являє, як і не заявляються вимоги до ПрАТ Дубенське спеціалізоване автотранспортне підприємство "Дубноагропромтранс", яке не є відповідачем у даній справі. Тому Рівненський апеляційний господарський суд з урахуванням наведених норм законодавства і фактичних обставин справи приходить до висновку про непідвідомчість даного спору господарському суду.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.1ч.1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із п.3 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2015 року у зв"язку з порушенням норм процесуального права та припинення провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, якою визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В свою чергу статтею 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011р. ( надалі-Закон) з відповідними змінами доповненнями визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

- закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч.3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору, про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути роз"яснені питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р., визначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Пунктом 5.2 зазначеної вище постанови визначено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору, про що зазначається в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт серед іншого просить вирішити питання про повернення йому сплаченого судового збору за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 6 090 грн. та 7 579 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 п.1 ст. 80, ст.ст. 49, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2015р. у справі № 918/1186/15 скасувати. Провадження у справі № 918/1186/15 припинити.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

(35600, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 6 090 грн., сплачений згідно квитанцій № 52 від 02.10.2015р. ( на суму 1218 грн.) та № 57 від 19.10.2015р. ( на суму 4872 грн.).

4. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

(35600, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 7 579 грн. сплачений згідно квитанції № 249 від 05.01.2016р.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6.Справу № 918/1186/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Гулова А.Г.