Постанова № 56848235, 30.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р.Справа № 914/4022/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Кузь В.Л.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

Розглянувши апеляційну скаргу за вих. № 01-43/127 від 10.02.16 Військової частини №А2595, м. Броди, Львівська область

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.16

по справі № 914/4022/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Сервіс, м. Київ

до відповідача: Військової частини №А2595, м. Броди, Львівська область

за участі: Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону

про стягнення заборгованості за договором №5 РЕМ від 11.10.2013р. на суму 1 070 309,08 грн.

та за зустрічним позовом: Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах

1: Міністерства оборони України, м. Київ

2: Військової частини А2595, м. Броди, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Сервіс, м. Київ

про стягнення штрафних санкцій та пені за прострочення виконання зобовязання за договором №5РЕМ-13/59 від 11.10.2013р.

за участю представників :

від позивача за первісним позовом ОСОБА_3 представник (довіреність № 9-00001/15 від 15.05.2015 р.);

від відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 представник (довіреність б/н від 22.03.2016 р.);

прокурор Майорчак В.М. (посвідчення № 033498 від 18.05.15);

від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 представник (довіреність від 30.12.2015 р.);

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/4022/15розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., суддя Галушко Н.А. та суддя Данко Л.С.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2016 р. у справі № 914/4022/15 (суддя Коссак С.М.) первісні позовні вимоги задоволено повністю, зустрічний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2016 р. у справі № 914/4022/15 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ ОСОБА_2 Сервіс до Військової частини №А2595 відмовити повністю.

При цьому, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що перерахування замовником виконавцеві суми коштів у розмірі лише 1 680 756 грн. (що на 566 244 грн. менше від вартості виконаних та прийнятих замовником робіт за умовами договору від 11.10.2013 р.) зумовлено тим, що 566 244 грн. це розмір застосованих до виконавця оперативно-господарських санкцій відповідно до п. 11.6. договору та ст. 235-237 ГК України внаслідок прострочення ним на сім місяців терміну надання таких послуг замовнику.

Крім того, скаржник зазначає, що кінцевий строк, який дає позивачу право заявлення вимоги про відшкодування штрафних санкцій у розмірі 566 244 грн. був до 08.08.2015 р. (дата листа-відповіді позивача за первісним позовом, з якого вбачається , що йому було відомо про застосування до нього оперативно-господарських санкцій), проте позивач звернувся до суду лише 12.11.2015 р. інше.

Позивач за первісним позовом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

Скаржник виконав вимоги ухвали суду від 22.02.2016 р. - подав докази надіслання копії апеляційної скарги на адресу Міністерства оборони України та докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У судовому засіданні присутні представники учасників судового процесу навели свої доводи та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України в судовому засіданні 30.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх представників учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2016 р. у справі № 914/4022/15, з огляду на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Військовою частиною А2595 (замовник) та ТОВ ОСОБА_2 Сервіс (виконавець) був укладений договір № 5 РЕМ 13/59 капітального ремонту блоків та агрегатів для відновлення вертольотів від 11 жовтня 2013 року (надалі по тексту договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець бере на себе зобовязання провести капітальний ремонт і надати Замовнику: 30.30.6. Послуги щодо капітального ремонтування та переобладнання повітряних літальних апаратів і авіаційних двигунів в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невідємною частиною договору, а Замовник прийняти і оплатити Виконавцю його вартість у строки та порядку, передбаченими цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.2., 4.1. договору ціна договору буде складати 2 331 350 грн. Розрахунки будуть проводитися шляхом оплати Замовником за фактично виконану роботу після предявлення Учасником рахунку на оплату у 2 примірниках та після підписання сторонами Акту приймання передачі.

Згідно з п. 5.1. договору термін виконання послуг становить до 01.12.2013 р. з урахуванням Специфікації до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2013 р. та 02.07.2014 р. між сторонами були підписані Акт № 1 та Акт № 2 приймання наданих послуг (товарів) за Договором на суму 84 350 грн. та 2 247 000 грн. відповідно (Т. І а.с. 151, 156).

Відтак, загальна вартість виконаних та прийнятих без зауважень відповідачем за первісним позовом робіт відповідно до зазначених вище актів складає 2 331 350 грн., що становить ціну Договору, і ,відповідно, відображена у Протоколі погодження договірної ціни між ТОВ ОСОБА_2 Сервіс та Військовою частиною № А2595 (додаток №2 до Договору).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 12 від 14.07.2014 р., № 5 від 07.04.2014 р. відповідач за первісним позовом перерахував позивачу кошти в розмірі 1 680 756,00 грн. та 84 350 грн. відповідно, недоплативши 566 244 грн.

31.07.2015 р. позивач направив відповідачу за первісним позовом претензію на суму 1 300 844,41 грн. заборгованості за договором від 11.10.2013 р. (Т. І а.с. 46-51).

У відповідь на претензію від 31.07.2015 р. Військова частина № А 2595 повідомила позивача про порушення ним термінів надання послуг і, відповідно до п.7.2. договору нарахувала штрафні санкції на суму 566 244 грн., що складає неоплачену різницю коштів ( 2 331 350 грн. 1 765 106 грн.).

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі затримки вчасного надання послуг у строки, передбачені цим договором, або затримку, їх неякісного надання чи усунення недоліків виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасного надання послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

На підставі цього під час розгляду справи в суді першої інстанції, заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону 08.12.2015 р. подав заяву про вступ у справу, а 09.12.2015 р. звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України, Військової частини №А2595 із зустрічною позовною заявою до ТОВ ОСОБА_2 Сервіс про стягнення штрафу у розмірі 157 290 грн. та пені у розмірі 408 954грн., що становить разом 566 244 грн. (Т. І а.с. 123-128).

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав відповідачу заяву (телеграма від 28.12.2015 р. (Т. І а.с. 175) з пропозицією врегулювання судового спору шляхом відмови обох сторін від застосування штрафних санкцій та перерахування відповідачем основної суми боргу у розмірі 566 244 грн., а також позивачем було подано заяву № 8 від 27.01.2016 р. про зміну до позовної заяви, якою було зменшено суму позову до 566 244 грн.

Прокурор натомість подав суду клопотання від 27.01.2016 р. про залишення зустрічного позову до відповідача за зустрічним позовом ТОВ ОСОБА_2 Сервіс без розгляду. Дане клопотання прокурора погоджено з позивачами за зустрічним позовом (Т. І а.с. 199). При цьому, у клопотанні було зазначено, що залишення позову без розгляду обумовлюється зменшенням позивачем за первісним позовом суми стягнення з 1 070 309,08 грн. до суми основної заборгованості за договором 566 244 грн. Місцевим господарським судом дана заява була прийнята до розгляду та задоволена. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2016 р. у справі № 914/4022/15 щодо залишення зустрічного позову без розгляду сторонами не оскаржувалося.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

В пункті 4.1. договору сторони чітко визначили, що розрахунки будуть проводитися шляхом оплати замовником за фактично виконану роботу після предявлення учасником рахунку на оплату у 2 примірниках та після підписання сторонами Акту приймання передачі.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) та стягнення з відповідача за первісним позовом 566 244 грн. основного боргу.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що факт прийняття апелянтом наданих позивачем на виконання умов договору від 11.10.2013 р. послуг на загальну суму 2 247 000 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи актами №№ 1,2 від 02.07.2014 р. та від 30.12.2013 р. приймання наданих послуг (товарів) за договором № 5РЕМ-13 від 11.10.2013 р., рахункомфактурою від 30.12.2013 р., видатковою накладною від 02.07.2014 р., актами передачі авіаційного майна для здійснення капітального ремонту за договором № 5РЕМ-13 від 11.10.2013 р., які підписані повноважними представниками обох сторін (Т. І., а.с. 151-158) без жодних зауважень та застережень зі сторони апелянта/відповідача за первісним позовом щодо якості наданих послуг з капітального ремонту. Разом з тим, у кожному з підписаних актів від 02.07.2014 р. та від 30.12.2013 р. зазначено, що за результатами виконаних робіт сторони одне до одного претензій не мають, даний акт є підставою для розрахунків за виконані роботи (п. 2 та п. 3 актів).

Разом з тим, як вбачається з поданого до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву від 10.12.2015 р. відповідач за первісним позовом повністю визнає факт виконання умов договору позивачем за первісним позовом у повному обсязі відповідно до умов договору №5РЕМ-13 від 11.10.2013 р. на підставі актів №№ 1,2 від 02.07.2014 р. та від 30.12.2013 р. приймання наданих послуг (товарів) за договором, зазначаючи лише про невчасне надання виконавцем таких послуг.

Зважаючи на те, що відповідачем за первісним позовом у передбачений умовами договору строк кошти за надані позивачем та прийняті відповідачем послуги сплачені у повному обсязі не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 566 244 грн.

Встановивши наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача 566 244 грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, про відсутність у скаржника обовязку сплати основної суми заборгованості за договором, з посиланням на п. 11.6. договору як підставу застосування до ТОВ ОСОБА_2 Сервіс оперативно господарської санкції в розмірі 566 244 грн., судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне:

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно зі ст. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій, зокрема одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо.

Відповідно до п. 11.6. договору сторони будуть домовлятися, що у разі порушення учасником порядку та термінів поставки товарів, при зміні учасником в односторонньому порядку умов договору, замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від подальшого приймання товарів, поставлених учасником із вказаним порушенням та від виконання зобовязань перед учасником за договором щодо таких товарів чи розірвати договір на підставі вимог Цивільного та Господарського кодексів України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача за первісним позовом від прийняття товарів чи послуг та розірвання договору № 5РЕМ-13 від 11.10.2013 р.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Військовою частиною № А2595, остання згоди на розірвання договору в односторонньому порядку договору № 5РЕМ-13 від 11.10.2013 р. не надавала (Т. І, а.с. 71), а прийняття нею послуг наданих ТОВ ОСОБА_2 Сервіс та існування основної заборгованості в розмірі 566 244 грн. за прийняті послуги підтверджується наявними в матеріалах справи Актом № 1 від 30.12.2013 р. приймання наданих послуг (товарів) за договором на суму 84 350 грн., Актом № 2 від 02.07.2014 р. приймання наданих послуг (товарів) за договором на суму 2 247 000 грн., які підписані сторонами договору без будь яких застережень та є підставою для розрахунків за виконані роботи, що сторонами погоджено, а також частковою оплатою в розмірі 1 765 106 грн. вартості наданих послуг.

А відтак, посилання скаржника про безпідставне незастосування до ТОВ ОСОБА_2 Сервіс оперативно-господарських санкцій згідно з п. 11.6. договору та ст.ст. 235-237 ГК України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Разом з тим, слід зазначити, що нарахування відповідачем за первісним позовом штрафних санкцій в розмірі 566 244 грн. на підставі п. 7.2. договору не є оперативно-господарською санкцією в розумінні ст. 235 ГК України, а є загальною підставою відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними висновками суду та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги за результатами перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2016 р. у справі № 914/4022/15 покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2016 р. у справі № 914/4022/15 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу за вих. № 01-43/127 від 10.02.16 Військової частини № А2595, м. Броди, Львівська область залишити без задоволення.

3.Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 01.04.16.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.