Постанова № 56848177, 22.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа№ 910/13935/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : Сажієнко І.О. (за довіреністю №303/25-61 від 11.01.2016р.)

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014р.

у справі № 910/13935/14 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт"

до Київського квартирно - експлуатаційного управління

про стягнення 192 389, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 192 389,37 грн.

У жовтні 2014 року позивачем було подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на користь позивача 166 363,48 грн. заборгованості за договором підряду № 34-1020129.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі № 910/13935/14 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду на обґрунтування своїх вимог до відповідача належних доказів на підтвердження розміру заборгованості, а саме: дефектного акту, договірної ціни, локального кошторису, відомостей про витрати, актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) (належним чином оформлених), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та інших документів, які б засвідчували взяття відповідачем на себе зобов'язань.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. у справі № 910/13935/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказав на те, що акти приймання-передачі виконаних робіт були підписані представником технічного нагляду замовника, вони підтверджують факт виконання робіт виконавцем, а наявність трудових відносин між особою, яка підписала акти приймання-передачі та відповідачем дає підстави вважати її уповноваженим представником замовника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" та призначено справу до розгляду.

У лютому 2015 р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

22.02.2016 р. через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

22.03.2016 року у судове засідання представник позивача на з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.06.2012 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" (позивач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів (робіт і послуг) за державні кошти № 34-1020129 (договір) (а.с.37).

За умовами вищезазначеного договору позивач зобов'язався у 2012 році виконати на власний ризик своїми матеріалами та матеріалами замовника, та своїми засобами усі види робіт з поточного ремонту в/м № 63 будівлі № 69 (Центральний науково-дослідний інститут, м. Київ, вул. Курська, 13а), та акцептованій пропозиції виконавця, а замовник прийняти виконані роботи шляхом підписання Акту виконаних робіт та оплатити їх. Ціна договору складає 431 830,34 грн., в тому числі ПДВ - 71 971,72 грн. (п.3.1. договору).

Пунктами 5.2 та 5.3 договору передбачено, що датою початку виконання робіт вважається дата підписання договору сторонами. Датою завершення виконання робіт вважається дата підписання Акту прийому виконаних робіт, але не пізніше 31.12.2012 р.

24.12.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої, згідно з п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з відсутністю належного фінансування відповідно до п. 1.3 даного Договору пункт 3.2 Договору 34-1020129 від 07.06.2012 р. було викладено у наступній редакції: "3.2 Ціна договору складає 155 700,85 грн., у т.ч. ПДВ 25 950,14 грн." (а.с.42).

Також, між сторонами були підписані наступні акти приймання-передачі виконаних робіт: акт приймання виконаних робіт № 92 за листопад 2012 року, відповідно до якого загальна вартість робіт становила 36 152,74 грн.(а.с.8); акт приймання виконаних робіт № 4 за листопад 2013 року, відповідно до якого загальна вартість робіт становила 32 640,38 грн.(а.с.12); акт приймання виконаних робіт № 7 за січень 2013 року, відповідно до якого загальна вартість робіт становила 74 206,25 грн.(а.с.18).

В матеріалах справи містяться платіжні доручення на підтвердження виконання умов договору на загальну суму 155 700,85 грн.: № 124 від 21.09.2014 р. на суму 84 620,14 грн.; № 217 від 21.11.2012 р. на суму 71 080,71 грн. (а.с.43,44).

Позивач звернувся з позовними вимогами до суду першої інстанції на підставі того, що ним ще додатково були виконані роботи на загальну суму 142 999,37 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт. Проте, відповідач вартість виконаних робіт не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 142 999,37 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вищезазначені кошти були сплачені відповідачем за актами приймання виконаних робіт № 92 за листопад 2012 року, відповідно до якого загальна вартість робіт становила 36152,74 грн., № 4 за листопад 2013 року, відповідно до якого загальна вартість робіт становила 32 640,38 грн. та № 7 за січень 2013 року, відповідно до якого загальна вартість робіт становила 74 206,25 грн. Копії платіжних доручень, долучених відповідачем до матеріалів справи, є первинними документами на підтвердження сплати відповідачем коштів на користь позивача, проте з призначення платежу вбачається, що платіжним дорученням № 124 від 21.09.2012 р. був оплачений поточний ремонт будівлі, згідно з договором за актами № 73, № 57 від 19.09.2012 р., а платіжним дорученням № 217 від 21.11.2012 р. був оплачений поточний ремонт будівлі згідно з договором за актами № 67, № 91 від 21.12.2012 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що надані акти приймання -передачі виконаних робіт оформлені належним чином у відповідності з умовами договору від 12.11.2014р.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки, як було вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені акти не оформлені належним чином, не підписані уповноваженими на те особами, відсутні дати виконання робіт, що унеможливлює, зокрема, встановлення періоду, в який виконувались роботи.

Як встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та затвердженими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, з метою забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку з урахуванням специфіки діяльності управління та технології оброблених облікових даних в Київському КЕУ кожного року видається наказ начальника Київського КЕУ "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику". Вказаним наказом визначаються особи, які мають за відсутності начальника Київського КЕУ, право першого та другого підписів на бухгалтерських документах, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю Київського КЕУ.

Відповідно до п. 6 наказу начальника Київського КЕУ "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику в 2012 році" N 11 від 10.01.2012 р. (а.с. 47 том 1) право першого підпису бухгалтерських документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, у разі моєї відсутності, надано заступнику начальника управління - головному інженеру майору Чергінцю О.С. або начальнику експлуатаційного відділу майору Олійнику С.А., а другого підпису, у разі відсутності начальника фінансово-економічного відділу, заступнику начальника фінансово-економічного відділу Овчаренко Л.М., аналогічний пункт міститься і в наказі за 2013 рік.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, підписувати акти приймання виконаних робіт від імені Київського КЕУ має право його керівник або особи, визначені наказом керівника.

З метою забезпечення належної організації планування, фінансування, виконання та звітності за виконані поточний і капітальний ремонти будівель і комунальних споруд у Збройних Силах України був виданий Наказ Міністра оборони України від 19.08.2011 р. № 520 "Про затвердження Керівництва з поточного та капітального ремонту будівель і комунальних споруд у Збройних Силах України" (надалі - Наказ № 520), в якому передбачена процедура планування проведення поточного ремонту і визначено порядок, вимоги при прийманні робіт.

Відповідно п. 3.8 Наказу № 520 виконані роботи з поточного ремонту приймаються за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві"), що є підставою для складання замовником звіту про виконання плану поточного ремонту.

У разі виконання робіт підрядними будівельними організаціями до акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві").

Приймання виконаних робіт з поточного ремонту проводиться:

- під час виконання робіт у військових частинах (установах), які не є балансоутримувачами фондів, комісією в складі: представника замовника, начальника квартирно-експлуатаційного органу військової частини (установи) або призначеної посадової особи з числа особового складу військової частини (установи) і командира підрозділу, що користується будівлею або спорудою. Комісія призначається замовником;

- під час виконання робіт у військових частинах (установах), які є балансоутримувачами фондів, - командиром військової частини (установи) із залученням представника ККЕУ, КЕВ, КЕЧ районів;

- під час виконання робіт із ремонту жилих будинків - комісією в складі представників замовника та будинкоуправління, а також можуть залучатися представники будинкової громадськості. Комісія призначається замовником.

Під час приймання робіт поточного ремонту необхідно перевірити:

- відповідність виконаних робіт затвердженому плану;

- якість виконаних робіт;

- правильність застосування норм і розцінок;

- відповідність показаних у звітності обсягів виконаних робіт шляхом обмірювання їх у натурі;

- наявність актів на приховані роботи;

- правильність списання будівельних матеріалів.

Приймання неякісно виконаних робіт забороняється.

Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) складаються окремо по кожному об'єкту і затверджуються особою, що призначила комісію. Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) складаються у чотирьох примірниках.

Вартість робіт, включених в акт приймання виконаних будівельних робіт, визначається згідно з діючими ДБН. Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) - остаточний документ приймання виконаних робіт поточного ремонту і є підставою для обліку і звітності.

Отже, вищевказані положення дають право стверджувати, що при прийманні виконаних будівельних робіт акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) підписується особою, яка затвердила комісію і погодження інженерів є недостатнім.

Відповідно до п.п. 3.10.1, п.п. 3.10.5. п. 3.10 Наказу № 520, поточний ремонт будівель і споруд військових частин (установ), що утримуються за рахунок кошторису Міністерства оборони України, здійснюється за рахунок відповідних бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі в їх кошторисах. Оплата робіт з поточного ремонту будівель і комунальних споруд здійснюється замовником. Реєстрація зобов'язань та проведення видатків із поточного ремонту будівель і комунальних споруд здійснюється в порядку, визначеному Державним казначейством України.

З вищезазначеного вбачається, що Київське КЕУ в своїй діяльності повинно виконувати вимоги Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 р. "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", Наказу Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" та інших нормативних документів.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган чи особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній станом на дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт) встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Київське КЕУ є юридичною особою, створене Міністерством оборони України, є державною установою та діє на підставі Положення про Київське КЕУ та інших нормативно-правових актах.

Згідно із п. 8 Положення про Київське квартирно-експлуатаційне управління (надалі - Положення про Київське КЕУ) Київське КЕУ очолює начальник, призначення якого на посаду здійснюється відповідно до номенклатури посад, затвердженої наказом Міністра оборони України. Начальник Київського КЕУ безпосередньо підпорядковується начальнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

В абз. 1, 4, 5, 6, 7 ч. 1 та ч. 2 п. 9 Положення про КЕУ встановлено, що начальник Київського КЕУ як керівник Київського КЕУ: очолює Київське КЕУ, здійснює керівництво його діяльністю; вчиняє дії від імені Київського КЕУ без довіреності; представляє інтереси Київського КЕУ в усіх правовідносинах перед всіма фізичними та юридичними особами; здійснює укладання, зміну, розірвання будь-яких правочинів, договорів, контрактів, угод, тощо; видає довіреності (доручення), підписує документи від імені Київського КЕУ. Особа, на яку згідно з письмовим наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України покладено тимчасове виконання обов'язків начальника Київського КЕУ, набуває прав і обов'язків, визначених Положенням.

З 22.10.2012 р. у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в графі "прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця" вказано ОСОБА_6 (тимчасово виконуючий обов'язки) (т.1 а.с.55).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження розміру заборгованості, а саме: дефектного акту, договірної ціни, локального кошторису, відомостей про витрати, актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) (належним чином оформлених), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та інших документів, які б засвідчували взяття відповідачем на себе зобов'язань, тому позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості в розмірі 166 363, 48 грн. ( з урахуванням уточнених позовних вимог, відповідно до заяви позивача від а.с. 82 том 1) є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Окрім того, колегією суддів відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року, за клопотанням представника позивача, з метою підтвердження виконання позивачем будівельно-ремонтних робіт в будівлі 69 (Центральний науково-дослідний інститут, м. Київ, вул. Курська 13а) було призначено будівельно-технічну єкпертизу. Проте, відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.01.2016 року за № 5100\15-43\10901\15-43 справу було повернуто з повідомленням про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи, оскільки ДМ МОУ « Київське управління начальника робіт» не сплатило вартість проведення експертизи.

Оскільки не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення основного боргу за виконанні роботи, позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є похідними, та також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/13935/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління начальника робіт" на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/13935/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року у справі № 910/13935/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13935/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко