Постанова № 56848154, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 910/25484/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015р у справі № 910/25484/15 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Державної іпотечної установи

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком»

про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсними

за участю представників сторін:

позивача- Скуманова О.В. за довіреністю

відповідача 1-Дудяк Р.А., Свідла Є.В. за довіренісю

відповідача 2- Мостепанюк В.І. за довіреністю

третя особа- Григорчук Н.М. за довіреністю

прокуратури- Греськів І.І. посвідчення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.12.2015 у справі № 910/25484/15 відмовлено Державній іпотечній установі у задоволенні позову про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсними.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В свою чергу відповідач 2 також звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду. Вимоги обґрунтовані тим, що судом неповно з'ясовано обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права, просить змінити рішення, виключивши з мотивувальної частини абзаци: 16 на сторінці 9, 1,12 на сторінці 10, 3,5-6 на сторінці 11,1-2,4,6 на сторінці 12.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення скасувати.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав свої апеляційні вимоги, вважає рішення таким, що не відповідає чинному законодавству.

Разом з тим, зазначив що апеляційна скарга позивача є безпідставною, оскільки останній набув право звернення до суду за нікчемним договором.

Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача, вважає її обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, отже рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Щодо апеляційних вимог відповідача 2 то зазначив, що викладені в ній доводи Банку є помилковими.

Представник відповідача 1 проти вимог апеляційних скарг заперечував, просить залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Залучене в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Інвестком» надав пояснення, відповідно до яких апеляційні скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 04.09.2009 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 26/21746-168, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відкрив ТОВ "Інвестком" поточний рахунок у національній валюті, доларах США та євро № 26004002001746 та зобов'язувався виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з зазначеного рахунку та проводити інші операції за цим рахунком у межах законодавства України.

17.02.2015 ТОВ "Інвестком" листом № 01-17/02-2015, отриманим ПАТ "Дельта Банк" 17.02.2015, направило ПАТ "Дельта Банк" на виконання платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015 на суму 20 161 485,34 доларів США для перерахування грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк".

У платіжному дорученні вказаний строк виконання переказу - "терміновий ", а тому, враховуючи положення підпункту 2.4.1 пункту 2.4 договору банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, спірний переказ повинен бути проведений ПАТ "Дельта Банк" цього ж поточного робочого дня. Однак, вказане платіжне доручення ПАТ "Дельта Банк" виконане не було, хоча на рахунку № 26004002001746 було достатньо коштів для здійснення цього переказу.

09.06.2011 між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ТОВ "Танк Транс" (позичальник), зі змінами та доповненнями, укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" зобов'язувався надавати ТОВ "Танк Транс" грошові кошти (далі - Кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, за умовами якого зокрема, надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами), у межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36 333 314,10 євро, кінцевим терміном погашення заборгованості буде 20.01.2015.

З розрахунку заборгованості ТОВ "Танк Транс" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 убачається, що станом на лютий 2015 року заборгованість ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" складала, зокрема, 36 333 314,10 євро заборгованості за Кредитом та 479 798,83 євро заборгованості за процентами. Доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

11.02.2015 між ТОВ "Танк Транс" (новий кредитор) та ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за вказаним договором банківського рахунку, відповідно до умов якого ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) відступає ТОВ "Танк Транс" (новому кредитору) право вимоги до боржника (ПАТ "Дельта Банк") за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредиторові ціну відступлення за право вимоги, що відступаються за цим Договором, в тому числі новий кредитор, зокрема, має право вчиняти дії, спрямовані на стягнення заборгованості з Боржника, припиняти зобов'язання Боржника за Правами вимоги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та/або розпоряджатися Правами вимоги іншим чином.

18.02.2015 ТОВ "Танк Транс" надіслано на адресу ПАТ "Дельта Банк" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, яке було направлено на адресу ПАТ "Дельта Банк" 18.02.2015, що підтверджується квитанцією про оплату поштових послуг та описом вкладення у цінний лист.

Оскільки ПАТ "Дельта Банк" станом на 23.02.2015 платіжне доручення третьої особи не виконало, ТОВ "Танк Транс" надіслав на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяву від 23.02.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, відповідно до якої припиняються зобов'язання щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за простроченими процентами за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 у сумі 27 536,72 євро, що згідно крос курсу станом на 23.02.2015 становить 31 116,49 доларів США та зобов'язання щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 31 116,49 доларів США, що згідно крос курсу станом на 23.02.2015 становить 27 536,72 євро за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком", внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

27.02.2013 між ПАТ "Дельта Банк" та ДІУ було укладено договір банківського рахунку №26/995-070, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відкрив ДІУ поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять ДІУ, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

14.09.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) та ДІУ (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав №Д-1.1/2014, відповідно до умов якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за кредитними договорами: № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011; №- НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013 детальна інформація щодо яких та структура їх забезпечення наведена у додатку №1 до цього договору (далі - майнові права). Майнові права за договором є засобом забезпечення виконання ПАТ "Дельта Банк" зобов'язань перед ДІУ за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 та будь-якими додатковими договорами, укладеними між сторонами.

Згідно з договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013, відповідно до виписки ПАТ "Дельта Банк" по особовим рахункам ДІУ залишок коштів на дату підписання цього договору становить 2 137 858 170,85 грн.

04.09.2014 між ДІУ (новий кредитор) та ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014, з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами вказаними у додатках до цього договору (права вимоги), в тому числі і за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Танк Транс" та за договорами, що забезпечують виконання кредитного зобов'язання.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 02.03.2015 набув право вимоги до ТОВ "Танк Транс" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011.

В обґрунтування наводить те, що надіслав на адресу ТОВ "Танк Транс" повідомлення вих. №1216/15/2 від 03.03.2015 та повідомлення вих. №1321/15/2 від 04.03.2015, у яких, посилаючись на пункт 2.1.1 договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 та пункт 2.2 договору про відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, указав про набуття ДІУ майнових прав, у т.ч. і за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 та повідомив ТОВ "Танк Транс" реквізити для погашення заборгованості.

Вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, яке відбулось на підставі заяви від 23.02.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог суперечить положенням статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, у зв'язку із чим, даний односторонній правочин має бути визнаний недійсним на підставі статті 215 ЦК України у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів належного виконання платіжного доручення ТОВ "Інвестком" у встановлений строк (17.02.2015), письмової та ґрунтовної відмови ПАТ "Дельта Банк" у прийнятті до виконання платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015 та повернення його клієнту без виконання з встановлених законом підстав, чим порушене майнове право клієнта на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі записів на поточному рахунку ТОВ "Інвестком" № 26004002001746, відкритому в ПАТ "Дельта Банк".

При цьому, на момент подання до ПАТ "Дельта Банк" зазначеного платіжного доручення, у останнього не було достатніх підстав для його не виконання, оскільки з постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ""Дельта Банк"", згідно з яким у останньому з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Отже, за змістом ст. 509 ЦК України, ТОВ "Інвестком" є кредитором ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, а тому вимога про перерахування коштів, які знаходяться на рахунку ТОВ "Інвестком" у ПАТ "Дельта Банк", є саме вимогою кредитора, строк виконання зобов'язання, є таким що настав.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини 1 статті 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Щодо заперечень відповідача 2, господарський суд зауважив, що зобов'язання ТОВ "Танк Транс" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 та зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009 є грошовими, тобто однорідними. При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

У разі наявності заперечень щодо курсу валюти, який визначений у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 23.02.2015, відповідач-2 не був позбавлений права оспорити правомірність зарахування зустрічних зобов'язань визначених у заяві від 23.02.2015 та розмір самої заборгованості. ТОВ "Інвестком" мало право розпоряджатись такими коштами, у тому числі відступити право вимоги ТОВ "Танк Транс". Норми чинного законодавства не ставлять дійсність відступлення первісним кредитором прав вимоги за зобов'язанням новому кредиторові в залежність від визнання чи не визнання такого відступлення боржником. Договір відступлення права вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 сторонами не оспорювався, за законом не відносяться до нікчемного, а також не визнаний у судовому порядку недійсним, є чинним.

Господарський суд зазначив, що безпідставним є посилання позивача в якості обґрунтування позовних вимог на договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, оскільки спірні зобов'язання ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 припинилися внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 23.02.2015, ще до переходу до позивача права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 23.02.2015, та у межах даної справи встановлювалась відповідність вказаної заяви вимогам статті 601 ЦК України, статті 203 ГК України, а відтак встановлення обставин нікчемності договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 не може досліджуватись при вирішення спору між сторонами по суті заявлених вимог з підстав, вкладених у позовній заяві.

Заперечуючи проти рішення суду, позивач наполягає на визнанні недійсним одностороннього правочину, а саме заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 23.02.2015, оскільки суперечить положенням статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України.

Відповідач 2 в апеляційній скарзі наводить таки доводи: суд не взяв до уваги пояснення представника Банку щодо нікчемності договорів з позивачем, що свідчить про безпідставність звернення ДІУ з відповідним позовом. Просить виключить з мотивувальної частини декілька абзаців.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані кредитний договір, укладений Банком та ТОВ «Танк Транс», ані договір банківського рахунку з ТОВ «Інвестком» не мають заборони щодо відступлення прав та обов'язків за договорами.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Слід зазначити, що претензія ПАТ «Дельта Банк» від 06.02.2015 до ТОВ «Танк Транс» про сплату заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що строк виконання даного зобов'язання настав.

З матеріалів справи вбачається, що Банк, платіжне доручення третьої особи, направлене 12.02.2015 за допомогою системи клієнт-банк, виконано не було, відмова щодо виконання платіжного доручення, на адресу третьої особи не надсилалась.

17.02.2015, нарочно третя особа, надала Банку повторно платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015 на суму 20 161 485,34 доларів США для перерахування грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк", строком виконання переказу - "терміновий ".

Між тим, сторонами у справі не заперечується, що платіжне доручення виконано не було, письмова відмова щодо його виконання, на адресу третьої особи не направлялась, чим порушені положення підпункту 2.4.1 пункту 2.4 договору банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, приписи ст. ст. 1071, 1089 ЦК України, положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

В судовому засіданні, представник третьої особи надав пояснення з яких вбачається, що не зважаючи на укладання 11.02.2015 з ТОВ «Танк Транс» договору щодо відступлення права вимоги, саме він направляв 12.02.2015 та 17.02.2015 платіжне доручення в іноземній валюті на виконання Банку, оскільки виступав як власник рахунку, тому направлення платіжного доручення за відступленими правами від імені ТОВ «Танк Транс» не потребувалось.

При цьому, зауважив що дійсно є кредитором Банку, оскільки за договором відступлення, укладеним з відповідачем 1, було відступлено лише 13 039 335,34доларів США з 21 міліонна доларів США, що знаходились на банківському рахунку.

На підтвердження, представником надані документи, а саме заява про визнання грошових вимог кредитора (поточний рахунок) від 27.10.2015, кредиторська вимога від 28.10.2015 та лист щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог від 26.02.2016.

З даного листа випливає, що загальна сума кредиторських вимог ТОВ «Інвестком» становить 21 740 605,86грн., що складається з залишку коштів на поточному рахунку № 26004002001746 за договором № 26/21746-168 на суму 1 004 695,23 долара США за офіційним курсом НБУ на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку що становило 21 252 626,64грн.; на поточному рахунку №26004002001746 за договором № 26/21746-168 на суму 487 930грн.; поточному рахунку №26004002001746 за договором № 26/21746-118 на суму 49,22грн., без відступлених ТОВ «Танк Транс» 13 039 335,34 доларів США.

На офіційному сайті ПАТ «Дельта Банк» стосовно порядку формування реєстру акцептованих вимог кредиторів містилась форма кредиторської вимоги, яка не дозволяла здійснити зазначення сум залишків, з урахуванням нарахованих відсотків за договором банківського рахунку, тому третя особа 29.10.2015 направила кредиторську вимогу за оприлюдненою формою без зазначення сум коштів,однак, станом на 24.02.2016 уповноважена особа Фонду повідомлення про акцепт кредиторської вимоги та про суму заборгованості, чергу до якої відноситься така вимога не направлена.

Водночас, уповноважена особа Фонду гарантування на лист щодо виправлення помилки акцептованих вимог, без врахування відступлених відповідачу 1 коштів, досі не відповів. Однак, з урахуванням, направленої 27.10.2015 заяви про визнання грошових вимог кредитора на суму 21 740 605,86грн. залишків коштів ТОВ «Інвестком», виключає подвійне стягнення коштів з Банку, оскільки як зазначено вище, третя особа є кредитором на суму за виключенням коштів відступлених за договором, укладеним з ТОВ «Танк Транс».

Колегія суддів погоджується з доводами третьої особи що помилка в акцепті кредиторських вимог потребує необхідність прийняття судового рішення, оскільки саме на уповноважену особу, відповідно до змісту Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладається такій обов'язок.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Отже, за змістом положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2015 Банк отримав по повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується квитанціє про оплату поштових послуг та описом вкладень у цінний лист.

Між тим, Банк, лише 07.04.2015 листом повідомив про невизнання ним припинення зобов'язань ТОВ «Танк Транс» за договором кредитної лінії в наслідок зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на те, що заміна клієнта за договором банківського рахунку не допускається. Жодного посилання на необхідність надсилання копії договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Інвестком» та ТОВ «Танк Транс» не має, а тому посилання апелянта на те, що до повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні не наданий договір про відступлення права вимоги є безпідставними, оскільки за змістом ст.517 ЦК України порядок надання боржнику доказів переходу прав до нового кредитора узгоджується сторонами (боржником та новим кредитором). Якихось чітких вимог до такого порядку законодавством не встановлено, отже певні вимоги до оформлення доказування можуть бути висунуті боржником (наприклад, вимога надати нотаріально засвідчені копії підтверджувальних документів або показати оригінали таких документів та надати копії, засвідчені підписом та (в разі наявності) печаткою нового кредитора.

Щодо доводів апелянтів відносно валюти кредитного договору та договору банківського рахунку, слід зазначити, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти ( постанова ВГСУ від 17.09.2015 р. у справі N 914/4239/14).

Крім того, зауваження відповідача 2 про те, що при укладанні договору між відповідачем 1 та третьою особою щодо курсової різниці в іноземних валютах, сторони керувались даними агенції Блумберг, а ні даними НБУ, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки Банк не надав доказів того, що крос-курс Євро та долара США не відповідає офіційним даним, встановленим НБУ. При цьому, як зазначалось вище, Банк на заяву відповідача 1 щодо припинення зобов'язань шляхом заміни кредитора у зобов'язанні не надав на це жодного заперечення.

Вищевказане свідчить про те, що Банк не був позбавлений можливості зменшити суму кредиторських вимог ТОВ «Інвестком» у реєстрі акцептованих кредиторських вимог з урахуванням відступлених ТОВ «Танк Транс» вимог, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог жодним чином не порушує баланс прав та інтересів сторін, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

При цьому, суд підкреслює, що відносно інших кредиторів, і зокрема позивача, такі обмеження не діють, що підтверджується матеріалами справи та письмовими поясненнями відповідача 2.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною; випадки, коли залік зустрічних однорідних вимог не допускається, визначені положеннями ст. 602 ЦК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

З огляду на приписи ст. 601 ЦК України, наявність заборгованості Банку перед третьою особою, яка полягає у поверненні коштів, що перебувають на банківському рахунку, відступлені за договором ТОВ «Танк Транс», наявність заборгованості ТОВ «Танк Транс» за кредитним договором перед Банком є зустрічними вимогами, оскільки є грошовими, на юридичну природу однорідності вимог не впливає характер зобов'язань, їх зміст, мета та види.

Щодо введення тимчасової адміністрації, то колегія суддів звертає увагу на те, що повідомлення про відступлення права вимоги та припинення зобов'язань зарахуванням ТОВ «Танк Транс» направлена 18.02.2015, тоді як тимчасова адміністрація у Банку введена 02.03.2015, а тому застосування приписів частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на спірний правочин не поширюються.

Вищевикладене відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постановах № 6-979цс15 від 23.09.2015, № 3-198гс15 від 03.06.2015, 6-243цс14 від 04.02.2015,постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2015 у справі № 910/11117/14.

Щодо посилань представника банку, що місцевим судом не здійснено оцінки договору про відступлення права вимоги, укладеного між Банком та Державною іпотечною установою, що має ознаки нікчемності та відсутності у позивача у справі права на звернення з відповідним позовом, то колегія суддів погоджується з доводами господарського суду, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 23.02.2015, та у межах даної справи встановлювалась відповідність вказаної заяви вимогам статті 601 ЦК України, статті 203 ГК України, а відтак встановлення обставин нікчемності договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 не може досліджуватись при вирішення спору між сторонами по суті заявлених позовних вимог.

Отже, нікчемність/недійсність договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 та договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладених між Державною іпотечною установою та Банком, повинно доводитись ПАТ «Дельта Банк» в окремому провадженні згідно ст. 12 ГПК України.

Щодо виключення з рішення господарського суду окремих частин у мотивувальній частині, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року N 3 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України» відповідно якої " не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення".

Щодо апеляційних вимог позивача, то колегія суддів вважає ґрунтовними висновки місцевого суду про безпідставність посилань позивача на договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, оскільки спірні зобов'язання ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 припинилися внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 23.02.2015, ще до переходу до позивача права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011.

Посилання на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2015 у справі № 826/23041/15, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016, як обґрунтування позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на суб'єктний склад спору, а також те, що факти, встановлені адміністративним судом не стосуються предмету спору, що розглядається за правилами господарського судочинства.

Посилання позивача на те, що строк виконання вимог, які зараховані за заявою про зарахування не настав спростовується матеріалами справи та доводами наведеними вище, а саме: вимога Банку до ТОВ «Танк Транс» від 06.02.2015, договір відступлення права вимоги між відповідачем 1 та третьою особою від 11.02.2015, вимога ТОВ «Інвестком» до Банку від 17.02.2015р.

Отже, посилання позивача на те, що в зв'язку з прийняттям Національним банком України постанови № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» від 02.03.2015 він набув у власність права вимоги, в тому числі за кредитним договором, укладеним між відповідачами у справі, є безпідставним, оскільки по перше,- прийняття НБУ рішень/постанов не є тією підставою, в розумінні приписів ст. 512 ЦК України, яка передбачає автоматичний перехід права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора, а по-друге, спірні зобов'язання ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 припинилися внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 23.02.2015, ще до переходу до позивача права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015р у справі № 910/25484/15 - без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв