Постанова № 56848146, 29.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

29.03.2016 справа №908/1151/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М.

суддів судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача - від відповідача 1 від відповідача 2 - ОСОБА_1 ОСОБА_2, за довіреністю не зявився не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", м. Київ на рішення господарського судуЗапорізької областівід11.06.2015 р. (підписано 16.06.2015 р.) у справі№ 908/1151/15-г (головуючий суддя - Давиденко І.В., судді: Смірнов О.Г., Топчій О.А.)за позовомПублічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", м. Київ до 1.Приватного акціонерного товариства "Ремоввугілля", м. Торез Донецької області 2. Приватного підприємства "Черрі СТР", м.Торез Донецької області просолідарне стягнення 1 516 134,87 дол. США, що еквівалентно 38 053 684,39 грн., в т.ч. стягнення з відповідача 1 - 74 042,47 грн. штрафу ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство БРОКБІЗНЕСБАНК звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Ремоввугілля та Приватного підприємства Черрі СТР про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 19-П-08 від 31.03.2008 р. у розмірі 1 516 134,87 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 12.02.2015р. становить 38 053 684,39 грн., з яких: 590 000,00 дол. США (що в гривневому еквіваленті станом на 12.02.2015р. становить 14 808 493,78 грн.) заборгованість по кредиту, 450 513,47 дол. США (що еквівалентно 11 307 501,56 грн.) заборгованість за відсотками, 5 211 701,80 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 4 908 436,40 грн. пеня за прострочення сплати відсотків, 1 743 508,38 грн. 3% річних, стягнення з ПрАТ «Ремовугілля» 74 042,47 грн. штрафу за порушення п.3.1.4. договору застави № 21 від 29.12.2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами зобовязань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 19-П-08 від 31.03.2008 р. щодо повернення кредиту, сплати відсотків, договору поруки № 22 від 29.12.2012р., в результаті чого утворилася заборгованість; неналежне виконання відповідачем 1 зобовязань за договором застави № 21 від 29.12.2012р.; право банку на нарахування та стягнення пені, 3% річних та штрафу.

Разом з позовною заявою Публічним акціонерним товариством БРОКБІЗНЕСБАНК, на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, подано письмову заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Приватного акціонерного товариства Ремоввугілля, відкритих в усіх банківських установах України та на все майно, що належить Приватному акціонерному товариству Ремоввугілля, у межах розміру суми позовних вимог; накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Приватного підприємства Черрі СТР, відкритих в усіх банківських установах України та на все майно, що належить Приватному підприємству Черрі СТР, у межах розміру суми позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1151/15-г.

Судом не задоволено заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову у звязку з безпідставністю та не доведенням необхідності.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 р., на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, призначено колегіальний розгляд справи.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. позов Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства Ремоввугілля м. Торез Донецької області та Приватного підприємства Черрі СТР м. Торез Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК м. Київ 590 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 14 808 493,78 грн. - заборгованості по кредиту; 238 824,70 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 5 994 295,06 грн. відсотків за користування кредитом; 5 211 701,80 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 2 202 624,90 грн. пені за прострочення сплати відсотків; 1 743 508,38 грн. 3 % річних.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Ремоввугілля на користь Публічного акціонерного товариства БРОКБІЗНЕСБАНК 74 042,47 грн. штрафу.

Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» м. Торез Донецької області та Приватного підприємства «Черрі СТР» м. Торез Донецької області в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, рахунок № 31215206783007) 57 679,92 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано обґрунтованістю заявлених позивачем вимог, невиконанням відповідачами прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором, договором поруки та договором застави.

В підставу відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, пені за прострочення сплати відсотків судом зазначено про помилковість у розрахунках. Судом зазначено, що позивачем всупереч п.п. 2.2., 2.3 Кредитного договору обрано невірну процентну ставку в розмірі 21 % за період з 31.03.11р. по 28.12.12р.. та безпідставно нараховано проценти за користування кредитом в сумі 211 688,77 дол. США.

Не погодившись з прийнятим рішенням, АТ БРОКБІЗНЕСБАНК звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 р. у справі № 908/1151/15-г в частині відмови у задоволенні позовної вимоги АТ БРОКБІЗНЕСБАНК" щодо стягнення 211 688,77 дол. США - донарахування по відсотках за користування кредитом, а також 2 705 811,50 грн. - пені за прострочення сплати процентів, що донараховані за користування кредитом за період з 31.03.2011р. по 28.12.2012р., та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ БРОКБІЗНЕСБАНК задовольнити повністю.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 211 688,77 дол. США донарахування по відсотках за користування кредитом, а також 2 705 811, 50 грн. пені за прострочення сплати процентів, що донараховані за користування кредитом за період 31.03.2011р. 28.12.2012 р., незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з неповним зясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права ст.ст. 536, 1048 ЦК України та процесуального права ст. 43 ГПК України.

Наполягає, що оскільки до 30.03.2011 р. відповідачі не повернули всіх отриманих сум кредиту, що підтверджується банківськими виписками по рахунках, розрахунком заборгованості позичальника, а додаткова угода набрала чинності лише з 29.12.2012 р., банк на цілком законних підставах, у відповідності до п.п. 2.2., 2.4 кредитного договору обґрунтовано та правомірно донарахував позичальнику відсотки за період з 31.03.2011 р. по 28.12.2012 р., виходячи із відсоткової ставки у розмірі 21% річних, що сумарно складає 33% річних, а саме 12 % (згідно п.2.2. Кредитного договору) + 21 % (з урахуванням п. 2.4. Кредитного договору) .

Розгляд апеляційної скарги відкладався у звязку з неявкою в судові засідання представників відповідачів та з метою витребування у позивача докладних розрахунків стягуваних сум пені та 3% річних.

Відповідачі не скористалися правом участі представників в судових засіданнях апеляційної інстанції, про час і місце судових засідань були повідомлені належним чином. Ухвалою суду сторони не зобовязувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. ст.75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. п. 2 - 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

31.03.2008 р. між Акціонерним банком БРОКБІЗНЕСБАНК (банк) та Закритим акціонерним товариством Ремоввугілля, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Ремовугілля» (позичальник), укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 19-П-08, відповідно до п. 1.1 якого банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 590 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту не пізніше 30.03.2011р. або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних в п. 3.3.4 цього договору (п. 1.2 кредитного договору).

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 12 % річних. Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного та остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії коштів (п. 2.2. кредитного договору).

Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком 16 числа кожного місяця за період з 1 по 15 число поточного місяця, в останній робочий день поточного місяця за період, з 16 числа поточного місяця до останнього календарного дня звітного місяця та в день останнього повернення кредиту, визначеного п. 1.2 цього Договору. Відсотки, нараховані 16 числа місяця та відсотки, нараховані в останній робочий день місяця, сплачуються Позичальником на протязі 5 робочих днів з дати їх нарахування (п. 2.3. кредитного договору).

У випадку порушення позичальником, встановленого п. 1.2 Договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 33 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 2.2 та п. 2.3 цього Договору (п. 2.4. кредитного договору).

Протягом дії договору сторонами укладені договори про внесення змін № 1-26/02/10 від 28.07.2008р., № 1-26/02/10 від 26.02.2010р., № 01-29/12/12 від 29.12.2012р. до кредитного договору.

Договором № 01-29/12/12 від 29.12.2012 р. про внесення змін до кредитного договору змінено редакцію п.1.1. кредитного договору, а саме: « 1.1. Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 590 000,00 доларів США, який змінюється і встановлюється для кожного періоду дії цього Договору окремо і визначається графіком, обумовленим сторонами у цьому пункті договору з щомісячним зменшенням ліміту. Будь-яка заборгованість Позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму Ліміту вважається простроченою заборгованістю.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту не пізніше 31.07.2015 р. або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних в п. 3.3.4 цього договору (п. 1.2 кредитного Договору, у редакції договору № 01-29/12/12 від 29.12.2012 р. про внесення змін до кредитного договору).

Цим же договором змінено редакцію п. 2.2. кредитного договору, яку викладено у наступній редакції: відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником виходячи з встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 13,0 відсотків річних. Нарахування Банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного та остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів.

За умовами п. 2.3. кредитного договору, у редакції договору № 01-29/12/12 від 29.12.2012 р. про внесення змін до кредитного договору проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно поточного місяця. Відсотки сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем нарахування.

У випадку порушення Позичальником встановленого графіку зниження загального ліміту кредитної лінії згідно п.1.1. цього договору, та/або терміну остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, встановленого п.1.2. цього договору, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 18% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.2.2. та п.2.3. цього договору (п.2.4. договору № 01-29/12/12 від 29.12.2012 р. про внесення змін до кредитного договору).

Відповідно до п.п. 3.3.4 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 днів, у випадках, коли, зокрема, позичальник не виконав у строк свої обовязки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за надання кредиту, та/або інші обовязки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором, тощо.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом та/або комісійної винагороди за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно. У випадку якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно (п. 4.1. кредитного договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (п. 6.1. кредитного договору).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, шляхом надання грошових коштів на загальну суму 590 000,00 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером № 15/02 від 02.04.2008р. та банківськими виписками з рахунку позичальника, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

29.12.2012р., на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 19-П-08 від 31.03.2008р., а також усіх додаткових угод та додатків до нього, якщо такі угоди укладені або будуть укладені між сторонами в майбутньому, між Публічним акціонерним товариством БРОКБІЗНЕСБАНК (заставодержатель) та Приватним акціонерним товариством Ремоввугілля (заставодавець) укладено договір застави № 21, відповідно до п. 1.1. якого заставодавець передає у заставу заставодержателю предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності, зазначений у п. 1.2 цього договору для забезпечення повного та своєчасного виконання ОСОБА_3 зобовязань, зазначених у ст. 2 цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.2.1. договору застави, предметом застави за цим договором є: інженерні споруди, що розроблені згідно Проекту вскриття та підготовки запасів вугілля пласту Усівський № 14-05-6040.07 від 07.09.2008 р. та змін до Проекту.. № 14-05-18-1387.10 від 28.04.2010 р. (головний нахильний ствол, вентиляційний нахильний ствол, обхідна вентиляційного горизонту, кросінг через головний нахильний ствол, обхідна 1-го горизонту (запасний вихід), 1-й західний вентиляційний штрек, 1-й західний відкаточний штрек, вентиляційний канал на вентиляторі головного провітрювання, 2-й західний відкаточний штрек, скважина технічна).

Ринкова вартість предмета застави відповідно до звіту незалежної експертної оцінки, станом на 30.11.2012 р., складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_4 (Сертифікат ФДМУ № 9677/10 від 15.06.2010 р.), становить 13 942 350,30 грн. Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави становить 13 927 841,16 грн. (п. 1.2.2. договору застави).

Відповідно до п. 3.1.4 договору застави, заставодавець зобовязався в строк не пізніше 01.07.2013 р. застрахувати предмет застави на його повну вартість, але не на меншу за узгоджену сторонами і зафіксовану в п. 1.2.2 цього договору на весь строк дії цього договору, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, в страховій компанії, яка рекомендована заставодержателем або акредитована у заставодержателя на умовах, що є прийнятними для заставодержателя. Заставодержатель за таким договором є вигодонабувачем. Заставодавець зобовязаний забезпечити страхування предмету застави на весь період кредитування за кредитним договором. Якщо строк дії кожного з укладених договорів страхування закінчиться раніше строку дії цього договору, заставодавець зобовязаний не пізніше ніж за пять банківських днів до моменту закінчення строку дії кожного з укладених договорів страхування забезпечити подальше страхування предмету застави на умовах, визначених цим пунктом договору. За невиконання або неналежне виконання даного пункту договору Заставодержатель має право вимагати від Заставодавця сплати штрафу у розмірі 0,5 % від суми одержаного Кредиту, але не менше 500,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до виконання у повному обсязі позичальником зобовязань за кредитними договорами та зобовязань заставодавця за цим договором (п. 5 договору застави).

29.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством БРОКБІЗНЕСБАНК (кредитор) та Приватним підприємством Черрі СТР (поручитель) укладено договір поруки № 22, відповідно до п. 1.1. якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання боргових зобовязань боржника.

Розділом договору поруки «Визначення та терміни» сторонами обумовлено, що «ОСОБА_3 зобовязаннями» є всі зобовязання Боржника перед Кредитором по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають у відповідності до положень Кредитного договору. Під борговими зобовязаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину. Під терміном «Кредитний договір» сторонами обумовлено - Кредитний договір № 19-П-08 від 31.03.2008р., укладений між Кредитором та Боржником, а також усі додаткові угоди та додатки до нього (інші правочини), якщо такі укладені та/або будуть укладені (вчинені) між АТ «Брокбізнесбанк» та Боржником у майбутньому.

Порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (у тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобовязань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором (п. 1.2 договору поруки).

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, строки сплати та інші умови за кредитним договором можуть змінюватись в порядку, що передбачені кредитним договором, додатковими угодами до кредитного договору. У випадку зміни умов кредитного договору порука поручителя за цим договором розповсюджується на такі зміни. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Цим поручитель виражає в цьому договорі свою згоду на будь які можливі збільшення обсягу його відповідальності за борговими зобовязаннями у майбутньому, які будуть мати місце в період дії кредитного договору (п. 1.3. договору поруки).

Порукою за цим договором забезпечено виконання боржником боргових зобовязань у разі настання строку для дострокового виконання зобовязань за кредитним договором (п. 1.4. кредитного договору).

У разі порушення боржником зобовязань, передбачених кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.6. договору поруки).

Поручитель зобовязався (п. 2.4. договору поруки), виконати за Боржника зобовязання за кредитним договором в розмірі, в порядку та в строки, що визначені цим договором та кредитним договором, в т.ч. при отриманні вимоги чи будь-якого іншого документа від кредитора з вимогою виконання ОСОБА_3 зобовязань в повному обсязі або в частині, у випадках невиконання та/або неналежного виконання Боржником ОСОБА_3 зобовязань перед кредитором (п. 2.4.1. договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України (п. 5.1. договору поруки).

У звязку з неналежним виконанням ПрАТ Ремоввугілля зобовязань за кредитним договором №19-П-08 від 31.03.2008р., Публічне акціонерне товариство БРОКБІЗНЕСБАНК звернулося до боржника (ПрАТ «Ремовугілля») з вимогою про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, та на підставі п. 3.3.4 кредитного договору вимагало достроково повернути у повному обсязі заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним у загальній сумі 758 245,29 дол. США. Докази отримання ПрАТ Ремоввугілля вимоги наявні в матеріалах справи.

У звязку з порушенням позичальником, ПрАТ «Ремовугілля», зобовязань за кредитним договором № 19-П-08 від 31.03.2008р., позивач вимагав від ПП «Черрі СТР», як поручителя, на підставі п. 2.1.2., 2.4.1., 3.2. договору поруки № 22 від 29.12.2012р., перерахувати банку у повному обсязі заборгованість позичальника перед банком у сумі 764 549,39 дол. США. Отримання вимоги підтверджено матеріалами справи.

Відповідачами не надано доказів на спростування факту неналежності виконання ними прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 19-П-08 від 31.03.2008р. та договору поруки № 22 від 29.12.2012р.

Факт обліковування кредитної заборгованості на рахунках прострочених сум підтверджується банківськими виписками по рахунках позичальника та не спростовано останнім.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір про відкриття кредитної лінії № 19-П-08 від 31.03.2008 р. з договорами про внесення змін є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 ЦК України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Отже, у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор, змінивши термін виконання зобовязання, має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом із нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що залишилася та підлягає сплаті.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст. 9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень ( ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є, окрім іншого, вимогою положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 559/7880.

З урахуванням приписів ст.41 Закону України «Про Національний банк України», Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004р. № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

З врахуванням зазначених приписів, на підтвердження заявлених вимог, позивачем надано до матеріалів справи виписки з рахунків позичальника.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 553-554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Факт наявності заборгованості ПрАТ Ремоввугілля за кредитним договором, станом на 13.02.2015 р. в сумі 590 000,00 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 14 808 493,78 грн.) за кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачами.

Отже вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 590 000,00 дол. США (що в гривневому еквіваленті становить 14 808 493,78 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 450 513,47 дол. США (що еквівалентно 11 307 501,56 грн.) слід зазначити наступне.

Порядок нарахування, сплати та розмір відсотків за користування кредитом, в т.ч. за неправомірне користування кредитом, обумовлений сторонами в п. 2.2., 2.3., 2.4. договору про відкриття кредитної лінії № 19-П-08 від 31.03.2008р.

Враховуючи, що станом на 30.03.2011 р. позичальником та поручителем не виконані прийняті на себе зобовязання з повернення кредиту, позивачем за період з 31.03.2011 р. по 28.12.2012 р. правомірно нараховані позичальнику відсотки, виходячи із відсоткової ставки 33% річних, а саме 12 % (згідно п.2.2. Кредитного договору) + 21 % (з урахуванням п. 2.4. Кредитного договору).

Договір № 01-29/12/12 від 29.12.2012 р. про внесення змін до кредитного договору, на який послався суд як на підставу необґрунтованого нарахування позивачем відсотків за користування кредитом в розмірі 21% річних за період з 31.03.2011 р. по 28.12.2012 р., набрав чинності лише з 29.12.2012 р., про що зазначено в змісті наведеного договору.

Отже, висновок суду про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом за період з 31.03.11р. по 28.12.12р. в розмірі 211688,77 дол. США є помилковим та не ґрунтується на положеннях договору про відкриття кредитної лінії № 19-П-08 від 31.03.2008р.

Вимоги позивача про солідарне стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 450 513,47 дол. США (що еквівалентно 11 307 501,56 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а рішення суду в частині відмови позивачеві у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом за період з 31.03.11р. по 28.12.12р. в сумі 211688,77 дол. США підлягає скасуванню.

За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення солідарно з відповідачів 1 743 508,38 грн. 3 % річних, на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 05.09.2008р. по 12.02.2015 р.

З розрахунку вказаної суми вбачається її нарахування у доларах США, в сумі 69 464,86 дол.США, з наступним перерахування вказаної суми у гривню за курсом НБУ станом на 12.02.2015р.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування позивачем приписів ст.625 Цивільного кодексу України, проте наголошує на невірності здійснених позивачем розрахунків, оскільки зміна курсу долару США мала враховуватися банком при нарахуванні 3% річних щоденно.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних, виходячи з якого банком на суму основного простроченого боргу (кредиту) нараховано 3% річних за період з 31.03.2011р. по 12.02.2015р. в сумі 331 190,58 грн.; на суму прострочених процентів за користування кредитом нараховано 3% річних за період з 05.09.2008р. по 12.02.2015р. в сумі 321 623,83 грн. Разом 652 814,41 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачів солідарно 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 652 814,41 грн.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 1 090 693,97 грн. не підлягають задоволенню, як необґрунтовані, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

На підставі п. 4.1. кредитного договору позивачем нарахована та вимагається до солідарного стягнення з відповідачів пеня в сумі 5 211 701,80 грн. за прострочення сплати кредиту за період з 31.03.2011 р. по 12.02.2015 р., в сумі 4 908 436,40 грн. за прострочення сплати процентів за період з 05.09.2008 р. по 12.02.2015 р.

Враховуючи невірність здійсненого розрахунку пені, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем наданий розрахунок пені з врахуванням зміни курсу долару США на кожну дату її нарахування, виходячи з якого банком за несвоєчасне повернення кредиту нараховано пені за період з 31.03.2011 р. по 12.02.2015 р. в сумі 1 995 679,10 грн., за прострочення сплати процентів за період з 05.09.2008 р. по 12.02.2015 р. нараховано пені в сумі 2 075 512,34 грн.

Отже, нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 216 022,70 грн., за прострочення сплати процентів в сумі 2 832 924,06 грн. є необґрунтованим.

До того ж, судом першої інстанції помилково не застосовані до правовідносин у цій справі положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.

Так, відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Періодом проведення антитерористичної операції, за положеннями ст.1 Закону, визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначене свідчить, що сплата процентів за користування кредитними коштами є невідємною умовою кредитування, тому як сам кредит так і проценти є складовими основного зобов'язання за кредитним договором.

Листом від 27.10.2014р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Торез Донецької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ПрАТ «Ремовугілля» є АДРЕСА_1; місцезнаходженням ПП «Черрі СТР» є м. Торез Донецької області, вул. Транспортна, буд.2.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

На час апеляційного провадження по справі № 908/1151/15-г, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Торез Донецької області.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

ОСОБА_5 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ст.11 наведеного Закону).

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного Закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Відповідно до ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції право субєкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на мораторій, встановлений ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у позивача були відсутні підстави для нарахування та стягнення пені за період з 14.04.2014р.

Тому, вимоги позивача про стягнення пені за період з 14.04.2014 р. по 12.02.2015 р. за прострочення сплати кредиту в сумі 729 670,71 грн., за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 1 155 028,37 грн. не підлягають задоволенню.

Правомірно нарахованою позивачем є пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 1 266 008,39 грн. за період з 31.03.2011р. по 13.04.2014р. включно, та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 920 483,97 грн. за період з 05.09.2008р. по 13.04.2014р. включно.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1 штраф за порушення п.3.1.4. договору застави № 21 від 29.12.2012р. в сумі 74 042,47 грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підтвердження невиконання відповідачем 1 зобовязань, прийнятих на себе п.3.1.4. договору застави № 21 від 29.12.2012р., позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу в обґрунтування заявленої вимоги, що виключає задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 штрафу в сумі 74 042,47 грн.

Крім того, виходячи з заявлених позивачем вимог, останнім включено вказану суму штрафу до загальної заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 19-П-08 від 31.08.2008р. Наведена сума штрафу не є кредитною заборгованістю за кредитним договором № 19-П-08 і стосується відповідальності за порушення умов іншого договору.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. (підписане 16.06.2015р.) у справі № 908/1151/15 в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом в сумі 211688,77 дол. США, в частині задоволення вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 3 945 693,41 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 1 282 140,93 грн., 3% річних в сумі 1 090 693,97 грн., штрафу в сумі 74 042,47 грн., з прийняттям в цих частинах нового рішення.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області 11.06.2015 р. у справі № 908/1151/15-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволених вимог.

Результати апеляційного провадження у справі №908/1151/15-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 р. (підписане 16.06.2015р.) у справі № 908/1151/15-г задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 р. (підписане 16.06.2015р.) у справі № 908/1151/15-г скасувати в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом в сумі 211 688,77 дол. США, в частині задоволення вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 3 945 693,41 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 1 282 140,93 грн., 3% річних в сумі 1 090 693,97 грн., в частині стягнення з ПрАТ «Ремовугілля» штрафу за порушення п.3.1.4. договору застави № 21 від 29.12.2012р. в сумі 74 042,47 грн.

Прийняти в цих частинах нове рішення про задоволення вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом в сумі 211 688,77 дол. США, що еквівалентно 5 313 206,50 грн.; про відмову у задоволенні вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 3 945 693,41 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 1 282 140,93 грн., 3% річних в сумі 1 090 693,97 грн., про відмову у задоволенні вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про стягнення з ПрАТ «Ремовугілля» штрафу за порушення п.3.1.4. договору застави № 21 від 29.12.2012 р. в сумі 74 042,47 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 р. (підписане 16.06.2015р.) у справі № 908/1151/15-г залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015 р. (підписане 16.06.2015р.) у справі № 908/1151/15-г в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ до Приватного акціонерного товариства Ремоввугілля м. Торез Донецької області та Приватного підприємства Черрі СТР м. Торез Донецької області задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства Ремоввугілля м. Торез Донецької області та Приватного підприємства Черрі СТР м. Торез Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» 590 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 14 808 493,78 грн. - заборгованості по кредиту; 450 513,47 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 11 307 501,56 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 1 266 008,39 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 920 483,97 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом; 652 814,41 грн. 3 % річних.

В задоволенні решти вимог позивача відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Ремоввугілля м. Торез Донецької області на користь державного бюджету судовий збір в сумі 27 803,50 грн.

Стягнути з Приватного підприємства Черрі СТР м. Торез Донецької області на користь державного бюджету судовий збір в сумі 27 803,50 грн.».

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М.Дучал

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_6

Надруковано 6 екз.:

1 - позивачу,

2-відповідачам

1 - у справу,

1 - ДАГС,

1 - ГСЗО