Рішення № 56847884, 28.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016р. Справа № 914/425/16

За позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;до відповідача:Львівської обласної молодіжної громадської організації «Сокіл», м. Львів;про:стягнення боргу по орендні платі, пені, штрафу, розірвання договору оренди нерухомого державного майна №137 від 04.10.2013р., зобовязання повернути приміщення Суддя Крупник Р.В. Секретар Цяпка О.І.Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 26.02.2016р. № 18-11-01135);від відповідача: не зявився.

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

16.02.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі Позивач) до Львівської обласної молодіжної громадської організації «Сокіл» (надалі Відповідач) про стягнення боргу по орендні платі, пені, штрафу, розірвання договору оренди нерухомого державного майна №137 від 04.10.2013р., зобовязання повернути приміщення.

Ухвалою суду від 17.02.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 03.03.2016р. Ухвалою від 03.03.2016р. суд відклав розгляд справи на 28.03.2016р.

Представник позивача в судове засідання зявився, через канцелярію суду подав пояснення по справі з додатком та письмове підтвердження про заборгованість відповідача. Позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №137, на виконання якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування нерухоме державне майно вбудоване нежитлового приміщення загальною площею 24,2 кв.м., яке розташоване на першому поверсі 2-поверхової адміністративної будівлі за адресою: м. Камянка-Бузька, вул. Незалежності, 41. За умовами договору відповідач зобовязувався не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним перераховувати орендну плату за користування приміщення, однак своїх зобовязань не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 1620,77 грн. Крім цього, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 412,00 пені та 324,15 грн. штрафу, розірвати укладений договір оренди та зобовязати відповідача повернути обєкт оренди його баланстоутримувачу Львівській дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилалися відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та адресу, яка значиться у витязі з ЄДРПОУ на відповідача, а саме: м. Львів, вул. Моршинська, 2/28, однак поштовий конверт, яким відповідачу направлялася ухвала про порушення провадження у справі повернувся до суду з відміткою відділення звязку «За закінченням терміну зберігання».

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На переконання суду, неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

04.10.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавцем) та Львівською обласною молодіжною громадською організацією «Сокіл» укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №137 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме державне майно вбудоване нежитлового приміщення загальною площею 24,2 кв.м. на першому поверсі 2-поверхової адміністративної будівлі, реєстровий номер 21560045.1400.ААЖЕЕ 450, за адресою: Львівська обл., м. Камянка-Бузька, вул. Незалежності, 41 та перебуває на балансі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Майно, згідно п. 1.2. Договору передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

З п. 10.1. Договору вбачається, що такий укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 04.10.2013р. по 01.10.2016р. включно.

Орендар вступає у строкове, платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передавання майна (п. 2.1. Договору).

На виконання Договору, позивачем було передано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято в строкове, платне користування вказане в п. 1.1. Договору приміщення, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі нерухомого майна від 04.10.2013р.

Положеннями п. 3.1., 3.3., 3.6. Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за серпень 2013 року 94,74 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок визначений ДКСУ, а саме: Одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300); - 30% на рахунок балансоутримувача.

Як зазначив в пояснення (вх. №12384/16 від 23.03.2016р.) представник позивача, предметом стягнення у даній справі являється заборгованість з орендної плати, пені та штрафу, який підлягає сплаті до державного бюджету України (70%).

За умовами п. 5.3. Договору орендар зобовязувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з долучених до позовної заяви розрахунків, своїх зобовязань за Договором (в частині внесення орендної плати) відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 1620,77 грн. (з врахуванням індексів інфляції), яку позивач просить суд стягнути з відповідача за період з січня 2015 року по грудень 2015 року включно (в т.ч. 106,06 грн. боргу, який існував станом на 11.01.2015р.).

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 286 ГК України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

В силу положень ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В розділі 3 Договору сторони погодили розмір орендної плати, порядок та строки її внесення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Крім цього, такий же обов'язок покладається на орендаря в п. 5.3. Договору.

Законодавцем в ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов Договору в частині сплати орендної плати, відповідач заборгував позивачу 1620,77 грн. за період з січня 2015 року по грудень 2015 року включно (в т.ч. 106,06 грн. боргу, який існував станом на 11.01.2015р.). Так як орендна плата відповідачем у встановлений Договором строк сплачена не була, така підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені (412,00 грн.), суд прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 383,19 грн., оскільки нарахування пені проводилося позивачем не лише від сум, які є предметом спору, але й від суми боргу за попередні періоди, які не є предметом спору у даному випадку.

В п. 3.8. Договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

У звязку з неналежним виконанням орендарем умов договору позивач просить стягнути з відповідача 20% штрафу у розмірі 324,15 грн.

З приводу стягнення штрафу, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до приписів ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Попри це, зі змісту п. 3.8. Договору вбачається, що окрім нарахування пені, орендодавець наділений правом на стягнення з орендаря штрафу в розмірі 20% від розміру заборгованості, якщо орендар прострочив строк оплати орендних платежів не менше, ніж на 3 місяці.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 21.10.2015р. у справі № 6-2003цс15, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне стягнення за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи те, що передбачене в п. 3.7., 3.8. Договору право на стягнення орендодавцем пені та штрафу, було встановлене за одне й те саме цивільне правопорушення, а саме порушення строків внесення відповідачем орендної плати, беручи до уваги те, що в силу приписів ст. 111-28 ГПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, суд вважає, що підстави для стягнення штрафу в даному випадку відсутні, оскільки б таке стягнення суперечило приписам ст. 61 Конституції України. Аналогічні правові позиції викладені в постановах ВГС України від 09.03.2016р. у справі № 910/9976/15, від 18.11.2015р. у справі № 917/449/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, п. 10.7. Договору визначено, що чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до 10.9., 10.10. Договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримуачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обовязок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи факт несплати відповідачем орендної плати за користування приміщенням протягом року, що є істотним порушенням умов договору, вимоги позивача про розірвання Договору та зобовязання повернути обєкт оренди є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Як зазначив Пленум ВГС України п. 2.11. Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Згідно п. 2.23. Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Враховуючи те, що ухвалою від 17.02.2016р. позивачу було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі, який би в силу приписів Закону України «Про судовий збір» мав становити 2756,00 грн., беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що судовий збір в розмірі 206,42 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України, а судовий збір в розмірі 2549,58 грн. слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 27, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Львівської обласної молодіжної громадської організації «Сокіл» (79044, м. Львів, вул. Моршинська, 2/28; код ЄДРПОУ 34667980) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) 1620,77 грн. боргу та 383,19 грн. пені.

3.Розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №137 від 04.10.2013р., укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та Львівською обласною молодіжною громадською організацією «Сокіл».

4.Зобовязати Львівську обласну молодіжну громадську організацію «Сокіл» (79044, м. Львів, вул. Моршинська, 2/28; код ЄДРПОУ 34667980) повернути балансоутримувачу Львівській дирекції УДППЗ «Укрпошта» (79000, м. Львів, вул. Словацького, 1; код ЄДРПОУ 22336769) обєкт оренди за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №137 від 04.10.2013р., а саме: вбудоване нежитлового приміщення загальною площею 24,2 кв.м. на першому поверсі 2-поверхової адміністративної будівлі, яке знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Камянка-Бузька, вул. Незалежності, 41.

5.В решті позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з Львівської обласної молодіжної громадської організації «Сокіл» (79044, м. Львів, вул. Моршинська, 2/28; код ЄДРПОУ 34667980) в дохід державного бюджету 2549,58 грн. судового збору.

7.Стягнути з Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) в дохід державного бюджету 206,42 грн. судового збору.

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

9.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2016 р.

Суддя Крупник Р.В.