Рішення № 56847730, 23.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2016Справа №910/3676/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

про стягнення 247139,26 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Пінчук-Ніколайчук Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Полєжаєва К.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Галков І.О. (представник за довіреністю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги указанного позову про стягнення суми неустойки у зв'язку з несвоєчасним (неповерненням) предмету лізингу за Договором фінансового лізингу № 1287/04/2008 від 11.04.2008, з урахуванням заміни кредитора у зобов'язанні у зв'язку з укладенням 05.12.2013 Договору про уступку права вимоги (заміна сторони в зобов'язанні) № 209/11-2013.

Третя особа підтримала позицію позивача.

Відповідач у поданому суду відзиві заперечує проти здійсненого Позивачем розрахунку неустойки - проти порядку нарахування (0,5% на невиконання негрошового зобов'язання від суми невиконаного грошового зобов'язання) та як наслідок і проти розміру.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 між Третьою особою, як Лізингодавцем, Відповідачем, як Лізингоодержувачем, було укладеного Договір фінансового лізингу № 1287/04/2008 (далі - Договір), за умовами якого Лізингодавець зобов'язався набути у свою власність техніку (далі - Майно, предмет лізингу) згідно зі специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Майно та вносили обумовлені договором платежі.

Указаний договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 ЦК України, ст. 292 ГК України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів, і далі, Додатковою угодою від 01.10.2008 графік лізингових платежів викладено в новій редакції.

На виконання Договору Позивач передав у користування Відповідача предмет лізингу: Автомобіль МАN NGA 41.400 8х4 ВВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000140 від 12.05.2008 та довіреністю на отримання ТМЦ серії НБЛ №399608 від 12.05.2008, вартість 5423745,46 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному Евро по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.

Лізингоодержувач зобов'язався вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі зазначені в додатку № 1 до договору. Сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Евро на дату встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Евро на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів з дати встановленої для проведення платежу відповідно до додатку № 1 до договору (п. 7.4. Договору).

Згідно з п. 7.7 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний вносити на всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Вищевказані обставини встановлені чинним рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі № 910/9558/13, тому відповідно до ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні даного спору.

Також цим рішенням встановлено обставину наявності у Відповідача заборгованості по сплаті на користь Лізингодавця лізингових платежів (56-58 періоди) в розмірі 432149,37 грн., яку присуджено до стягнення в повному обсязі, і у зв'язку з порушенням Відповідачем строків виконання грошового зобов'язання судом було задоволено позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені - 19873 грн. 62 коп., 3% річних - 3974 грн. 73 коп. та втрат від інфляції - 143 грн. 03 коп.

Предметом даного позову є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 247139,26 грн. неустойки у зв'язку з несвоєчасним (неповерненням) предмету лізингу, розрахованого від суми невиконаного грошового зобов'язання - несплати чергового лізингового платежу за 59й період, який у термінології Договору є «поточним боргом лізингоодержувача».

При цьому суд враховує, що Позивач набув замість Лізингодавця (Третьої особи) право вимоги до Відповідача за Договором, на підставі ст.ст. 512-516 ЦК України та укладеного 05.12.2013 між Третьою особою та Позивачем Договору про уступку права вимоги (заміна сторони в зобов'язанні) № 209/11-2013, і п. 1.5 цього договору передбачено, Позивач набуває всі майнові права (у тому числі право власності) на предмет (-ти) лізингу, переданий (-ні) по Договору лізингу.

Про заміну кредитора у зобов'язанні по Договору Відповідача було повідомлено належним чином листом від 09.12.2013 (копія листа з доказами його направлення та вручення Відповідачу залучені до справи).

Враховуючи встановлення чинним і не скасованим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі № 910/9558/13 непогашеної заборгованості по сплаті лізингових платежів за 56-58 періоди, тобто прострочення три рази за три періоди, суд погоджується з доводами Позивача, що він обгрунтовано вимогою від 15.07.2013 № 187-07/13 вимагав сплати у строк до 25.07.2013 заборгованості, або у той же строк на підставі п. 13.1.3 та 13.2 Договору повернути предмет лізингу.

Предмет лізингу у встановлений Позивачем у вимозі строк, а також на час вирішення спору, Відповідачем Позивачу повернутий не був. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

З огляду на наведене, Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу, за що за умовами п. 13.3 Договору передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі 0,5% від «поточного боргу лізингоодержувача» (за термінологією Договору) за кожний день прострочення повернення предмету лізингу та/або документів і приладдя, які є невід'ємними частинами предмету лізингу.

Предметом даного позову є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 247139,26 грн. неустойки у зв'язку з несвоєчасним (неповерненням) предмету лізингу, розрахованого від суми невиконаного грошового зобов'язання - несплати чергового лізингового платежу за 59й період, який у термінології Договору є «поточним боргом лізингоодержувача».

Відповідачем у поданому суду відзиві не заперечено та не спростовано факт наявності у нього непогашеної заборгованості по сплаті лізингових платежів за 56-58 періоди (тобто прострочення три рази за три періоди) та невиконання ним вимоги Позивача щодо повернення предмету як у встановлений у вимозі строк так і на даний час, натомість Відповідач заперечує проти здійсненого Позивачем розрахунку неустойки - проти порядку нарахування (0,5% на невиконання негрошового зобов'язання від суми невиконаного грошового зобов'язання) та як наслідок і проти розміру.

Дослідивши викладені у відзиві заперечення Відповідача проти позову суд дійшов висновку, що ставиться до них критично, з огляду на наступне.

Дійсно, за приписами цивільного законодавства, а саме ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте за приписами ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У даному випадку у ст. 549 ЦК України прямо не вказано про заборону на відступлення від її норм, і також на її обов'язковість для сторін - тобто нарахування неустойки саме у вигляді пені за ст. 549 ЦК України не випливає з положень актів цивільного законодавства для сторін і не випливає з суті відносин між сторонами, протилежного Відповідачем не доведено, у тому числі враховуючи положення ст.ст. 216, 217, 231 ГК України.

Так, за приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями за приписами ст. 230 ГК України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено (Законом України «Про фінансовий лізинг» за спірне порушення - не визначено), то санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене судом відхиляються викладені у відзиві заперечення Відповідача та суд зазначає, що сторони правомірно відступили від положень цивільного законодавства та врегулювали свої правовідносини згідно наведених вище норм Господарського кодексу України, передбачивши за невиконання господарського зобов'язання - неповернення предмету лізингу, договірну штрафну санкцію у розмір 0,5% від суми іншого невиконаного грошового зобов'язання (несплата чергового лізингового платежу за 59й період, «поточний борг лізингоодержувача»).

Перевіривши наведений у позові розрахунок неустойки суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, у тому числі суд перевірив та дійшов висновку про обгрунтованість як періоду прострочення так і розміру несплаченого чергового лізингового платежу за 59й період, який є базою для нарахування неустойки, тому позовні вимоги про стягнення 247139,26 грн. неустойки визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» (м. Київ, вул. Академіка Філатова, 22/8, офіс 402; ідентифікаційний код 38952030) 247139 (двісті сорок сім тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 26 коп. неустойки, а також 3707 (три тисячі сімсот сім) грн. 09 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.2015

Суддя Сташків Р.Б.