Ухвала суду № 56847585, 24.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

24.02.2016 Справа № 910/1405/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Вершиніна А.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВО "Каскад"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23.05.2013

в межах справи №910/1405/14

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"

про визнання банкрутом

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від заявника Стражинська Т.Ю.від ТзОВ ВО "Каскад" Павлова О.В. ліквідатор не з'явилися від ДАК «Хліб України» не з'явилисявід ПАТ «Державний ощадний банк України» Колісник О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.07.2015 ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Вершинін А.О. подав до суду заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги з посиланням на ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до Товариства з обмеженою відповідальністю ВО "Каскад".

У ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав, коли боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно з ч 4 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 заяву ліквідатора банкрута від 02.07.2015 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 23.05.2015 прийнято до розгляду та призначено на 29.07.2015.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 № 04-23/1064, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Яковенко А.В.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/1405/14 передано на розгляд судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2015 справу №910/1405/14 прийнято до свого провадження суддею Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 призначено заяву ліквідатора банкрута від 02.07.2015 р. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23.05.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю ВО "Каскад" 26.10.2015.

Судове засідання 26.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2015 розгляд заяви ліквідатора банкрута від 21.09.2015 р. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23.05.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю ВО "Каскад" призначено на 30.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд заяви відкладено до 25.01.2016.

25.01.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник ТОВ ВО "Каскад" подав заяву про долучення документів в т.ч. письмові пояснення на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2015.

Судове засідання 25.01.2016 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 розгляд заяви ліквідатора призначено на 24.02.2016.

В судове засідання представник заявника з'явився, надав пояснення стосовно поданої заяви та просив задовольнити її.

Представник АТ «Ощадбанк» в судове засідання з'явився, надав пояснення стосовно заяви ліквідатора, просив задовольнити її та визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 23.05.2013.

Представник ТОВ «Каскад» в судове засідання 24.02.2016 з'явився, заперечив проти задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23.05.2013.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

23.05.2013 між ТОВ «Хліб Інвестбуд» (первісний кредитор) та ТОВ ВО «Каскад» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір).

Згідно п. 1 Договору первісний кредитор уступає новому кредитору дійсне право вимоги зі стягнення заборгованості у розмірі 346 262,66 грн., які виникли на підставі контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №КФ0063 від 15.06.2011 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Русь» (надалі - боржник) та рішення Господарського суду сумської області від 12.06.2012 у справі №5021/441/12, а новий кредитор набуває право вимоги сплати боржником заборгованості перед первісним кредитором.

Відповідно до п. 2 Договору право вимоги, що передається за цим Договором, складає право нового кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань по виплати заборгованості боржника перед первісним кредитором.

Пунктом 3 Договору встановлено, що загальна сума заборгованості, яку боржник зобов'язаний сплатити, складає 346 262,66 грн.

Заявник в своїй заяві про визнання недійсним вказаного Договору стверджує, що боржник за договором відступлення права вимоги передав право вимоги грошової суми у розмірі 346 262,66 грн. без мети отримання коштів, у зв'язку з чим він вказує на підстави для визнання такого договору недійсним.

Заперечуючи проти задоволення заяви ТОВ ВО «Каскад» вказує, що 23.05.2013 між ТОВ «Хлібівнестбуд» та ТОВ ВО «Каскад» підписано акт №2 зарахування зустрічних однорідних вимог (надалі - Акт №2), відповідно до якого ТОВ ВО «Каскад» має перед ТОВ «Хліб Інвестбуд» непогашене грошове зобов'язання у сумі 360 000,00 грн., яке виникло на підставі Договору уступки права вимоги від 23.05.20103 на передачу ТОВ «Хліб Інвестбуд» новому кредитору ТОВ ВО «Каскад» право вимоги стягнення з боржника заборгованості в розмірі 346 262, грн. (п.2).

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (посилаючись на яку, Керуючий санацією звернувся з заявою в межах справи про банкрутство Боржника) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: 1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 2) боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; 3) боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; 4) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; 5) боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; 6) боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)», у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-VI від 22.12.2011 року, яким викладено в новій редакції Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності заявник вказує, що боржник не вчинив дій щодо отримання коштів у розмірі 346 262,66 грн. від ТОВ ВО «Каскад» (не вимагав сплати цих коштів, не вів претензійно-позовної роботи тощо), тобто боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, крім того, заявник вказує, що спірний договір укладений без строку його дії.

Згідно із п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Так само за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Суд не приймає доводи заявника, щодо визнання недійсним спірного договору з підстав того, що договір відступлення права вимоги укладений з метою безоплатного передання боржником прав вимоги у сумі 346 262,66 грн. та з метою не погашати заборгованість перед кредиторами.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Пунктом 3 Договору встановлено, що загальна сума заборгованості, яку боржник зобов'язаний сплатити, складає 346 262,66 грн.

Тобто, Договором не передбачено платного відступлення прав вимоги від первісного кредитора до нового, воно передається безоплатно.

Отже, за договором відступлення права вимоги не припиняються первісні зобов'язання сторін, а відбувається заміна однієї із сторін первісного зобов'язання на певних, визначених таким договором умовах. При цьому, Цивільним кодексом України не вимагається оплатного відступлення прав вимоги від первісного кредитора.

Крім того, пп. 14.1.255 Податкового кодексу України визначено, що під відступлення права вимоги слід розуміти операцію з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Тобто, не сплата коштів або відсутність такого пункту в спірному договорі за договором про відступлення права вимоги від 23.05.2013 не є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Щодо тверджень заявника про невизначеність строків дії договору, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 598, 599 УК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, непогодження строку дії договору не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання договору недійсними не підлягають задоволенню, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Вершиніна А.О. не доведено тих обставин, з якими законодавець пов'язує визнання у даному випадку договору недійсним.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Вершиніна А.О. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 23.05.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю ВО "Каскад" відмовити повністю.

Суддя А.В. Яковенко