Рішення № 56847502, 31.03.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" березня 2016 р. Справа № 906/131/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-агро-продукт" (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курола" (м. Житомир)

про стягнення 54353,57 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в загальній сумі 57787,37грн.

Ухвалою від 16.02.16р. порушено провадження у справі, вжито відповідні заходи та призначено засідання суду на 11.03.16р.

Оскільки позивач предмет та підстави позову не змінив, відповідач зустрічного позову не подав, суд перейшов до розгляду справи по суті.

24.03.2016 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу без участі представника відповідача. Додатково подав таблицю розрахунків відповідача за договором.

30.03.2016 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній позовні вимоги визнає та просить розглядати справу без участі представника відповідача.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-агро-продукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Курола" був укладений Договір поставки №442/15 , відповідно до умов якого постачальник зобов"язується поставити продукти харчування, а покупець прийняти та сплатити їх вартість.

Порядок та строки поставки визначено у розділі 2 Договору поставки №442/15 від 10 вересня 2015року.

Порядок розрахунків , ціна та загальна вартість товару передбачено у розділі 3 Договору поставки.

Відповідно до п. 3.1 ціна за одиницю товару, що поставляється, визначається у специфікації, яка є невідємною частиною цього договору. Вартісь партії товару визначається у видатковій накладній, яка надається постачальником покупцю. Загальна вартість цього договору визначається шляхом складання сум всіх видаткових накладних та товару, що поставлений на умовах та в період дії цього договору.

Згідно з п. 3.2 розрахунок за поставлений товар покупець здійснює в національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару шляхом безготівкового розрахунку або іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.7 кредитний ліміт за цим договором встановлено 25000,00грн

Постачальник відповідно до п. 3.9 здійснює відвантаження товару за умови, що загальна вартість товару у податковій заявці та сума дебіторської заборгованості на дату подачі такої заявки не перевищує встановлений кредитний ліміт.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних №1866 від 24.09.2015, №1868 від 24.09.2015, №1993 від 07.10.2015, №2140 від 21.10.2015, №2209 від 28.10.2015, 2573 від 30.11.2015., на виконання умов договору поставки №442/15 від 10.09.2015 позивачем було передано, а відповідачем отримано товару на загальну суму 131643,63грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару виконав частково на суму 54060,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2930 від 29.10.2015, №2968 від 10.11.2015, №2974 від 12.11.2015, №3013 від 19.11.2015, №3023 від 20.11.2015, №3048 від 26.11.2015, №3052 від 27.11.2015, №3074 від 04.12.2015.

Крім того, відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 28528,48грн, що підтверджується поверненнями постачальнику №28 від 25.11.2015 та №27 від 25.11.2015. Отже, заборгованість по оплаті товару становить 49054,29 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №23/2013 від 01.07.2013, - є договором поставки, а спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 ГК України та главою 54 розділом 1 ЦК України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. ст. 538, 692 ЦК України).

Як зазначалося раніше, за фактично передану продукцію остаточний розрахунок відповідачем здійснюється, згідно п. 3.2 Договору №442/15, по цінам які вказані у видаткових накладних на кожну поставку товару згідно даного договору.

Однак відповідач грошове зобов'язання з оплати вартості придбаного товару виконав частково в сумі 54060,86 грн., на суму 49054,29 грн. - не виконав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню, а з відповідача - до стягнення 49054,29грн. основного боргу за договором поставки №442/15 від 10.09.2015.

Стосовно стягнення пені в розмірі 4507,98 грн. за період з 26.10.2015р. по 08.02.2016р та 7% штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 3433,80 грн. в розмірі 7% виходячи із суми боргу 49054.29 грн. згідно п. 5.3. Договору №442/15.

Господарський суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його обґрунтованим, тому заявлену суму штрафу - 3433,80 грн. стягує в повному обсязі.

Окрім того, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору №442/15 сторони передбачили, що у разі порушення покупцем п. 3.2 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені , від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, а також проценти в розмірі 36% річних від прстроченої суми до моменту погашення заборгованості.

Господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за Договором №442/15 дійшов висновку, що останній є правомірно нарахованим та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 4507,98 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 36% річних з простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось раніше, сторони в п. 5,3 Договору поставки встановили інший розмір процентів річних від простроченої суми - 36%.

Позивачем нараховані відповідачу 36% річних з простроченої суми в розмірі 483,82грн.

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача суми 36% річних з простроченої суми, визнає його арифметично правильним та таким, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі на суму 483,82 грн.

У стягненні 307,48грн. 3% річних суд відмовляє, як заявлених безпідставно на підставі ст. 625 ЦК України.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Позивач довів обґрунтованість позовних вимог, відповідач, відповідно, їх не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курола" (10019, м. Житомир, вул. Комерційна, 5, код ЄДРПОУ 35099621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-агро-продукт" (69035, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 137, код ЄДРПОУ 35105397):

- 49054,29грн. основного боргу;

-3433,80 грн. 7% штрафу;

- 4507,98грн. пені;

- 483,82грн. 36% річних ;

- 1378,00грн. судового збору.

Видати наказ.

3 . Відмовити у стягненні 307,48грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.04.16р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам (рек. з пов.).