Ухвала суду № 56845186, 30.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/3877/2016 Головуючий у І інстанції - Супрун Г.Б.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до АТ «Родовід Банк» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Родовід Банк» про захист прав споживача, в якому просив зобов'язати відповідача надати йому інформацію, передбачену ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.2.1., 2.3, 2.3, 3.3, 3.8 Постанови Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року, мотивуючи тим, що під час укладання кредитного договору відповідачем в порушення вказаних норм законодавства не було надано в письмовій формі інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки та допустив порушення норм матеріального і процесуального закону . Зазначив, що Постанова Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року, на яку він посилався в позові, вже діяла при внесенні змін до кредитного договору. Вважає, що зазначена інформація повинна бути йому надана банком, оскільки її не було надано до підписання та при зміні кредитного договору, також банк не надав відповіді по суті на запит відповідача від 13.07.2015 року щодо отримання зазначеної інформації.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу , просив рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.04.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №15.3/СЖ-176.07.2, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 105 000,00 доларів США строком по 28.04.2010 року під 15 % річних (п. 1.1, п. 1.3 кредитного договору).

Як вбачається з кредитного договору від 28.04.2007 року, позивач власноручно підтвердив, що до моменту укладання цього договору в письмовій формі повідомлений про всі умови кредитування, передбачені ч. 2 ст. 11 ЗУ Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 14).

13.07.2015 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Родовід Банк» з листом, в якому просив надати йому інформацію щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту отриманого ОСОБА_3 у відповідача в 2007 році на підставі договору.

Оскільки відповідь на свій запит представник не отримав, то в порядку Закону України «Про захист прав споживача» просив визнати право ОСОБА_3 на отримання інформації, передбаченої Законом України «Про захист прав споживача» та Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168 та зобов'язати відповідача надати інформацію щодо отриманого позивачем кредиту .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі Закону України «Про банки та банківську діяльність» , а також Закону України «Про захист прав споживача» має право на отримання інформації щодо себе та укладеного ним договору з ПАТ «РодовідБанком», а тому визнавати таке право за позивачем немає необхідності.

Колегія суддів погоджується також із рішенням суду першої інстанції щодо відмови у зобов'язанні відповідача надати інформацію щодо кредитного договору, укладеного між сторонами по справі, представнику позивача.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п.2.3 кредитного договору, укладеного між сторонами, кредитор зобов'язаний забезпечити збереження інформації щодо позичальника, яка є банківською таємницею.

Відповідно до ст.. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до вичерпного переліку суб'єктів, які мають право ознайомлюватися з інформацією щодо фізичних осіб, що становить банківську таємницю , таким суб'єктом є власник інформації, що належить до банківської таємниці, та треті особи з письмового дозволу власника такої інформації.

Як встановлено в судовому засіданні до банку із запитом про надання інформації звернувся не позичальник особисто, а його представник за довіреністю.

В судовому засіданні встановлено, що представник позивача, звертаючись до банку із запитом, діяв на підставі довіреності, в якій не було зазначено, що позивач надає дозвіл своєму представнику на отримання інформації, яка становить банківську таємницю, щодо неї.

За відсутності таких повноважень у представника позивача відповідач правомірно , на думку колегії суддів, не надав йому інформації, що становить банківську таємницю, а тому для зобов'язання відповідача вчинити такі дії підстав немає.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :