Ухвала суду № 56845162, 29.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року Банк звернувся із позовом до відповідача, на обґрунтування якого зазначив, що 21 грудня 2005 року між сторонами був укладений кредитний договір № KIV0AK03391243, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 9117.65 доларів США у вигляді непоновлювальної кредитної лінії для купівлі автомобіля, строком до 21 грудня 2012 року, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача 67 475.20 доларів США, що за курсом НБ України станом на 21 серпня 2015 року складало 1 486 478.66 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається із: 9253.25 доларів США заборгованості за кредитом, 13900.67 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, 629.28 доларів США заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом, 43692 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також просив стягнути 22 297.18 грн. судового збору. (а.с.1-15)

Відповідач проти позову заперечував, заявив про сплив позовної давності як підставу відмови у позові.(а.с. 21-29, 50-51)

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. (а.с.54-57)

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що суд не врахував обставин та доказів якими обґрунтовані заявлені вимоги і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. (а.с. 60-63)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі досудунеприбули,прочастамісцерозгляду справи були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази.(а.с.98-104)

Зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 74, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що 21 грудня 2005 року між сторонами був укладений кредитний договір № KIV0AK03391243, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 9117.65 доларів США у вигляді непоновлювальної кредитної лінії для купівлі автомобіля, строком до 21 грудня 2012 року, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.(а.с. 7-8)

21 грудня 2005 року на забезпечення виконання кредитних зобов'язань між Банком та ОСОБА_1 був укладений і нотаріально посвідчений договір застави за яким відповідач передав Банку придбаний автомобіль DAEWOO LANOS, 2005 року випуску р.н НОМЕР_1.(а.с. 32-34)

ОСОБА_1 несвоєчасно сплачував та не сплачував поточну заборгованість за щомісячними платежами та з 22 січня 2007 року мав непогашену заборгованість, коли 02 березня 2009 року виконав останній платіж на часткове погашення заборгованості і припинив повертати Банку Гроші.(а.с. 41-44)

Факт порушення ОСОБА_1 повернення щомісячних платежів з 22 січня 2007 року Банк визнав і в наданому до суду розрахунку.(а.с. 4-5)

Оскільки відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач скористався правом передбаченим пунктом 2.3.3 вищевказаного Договору та заявив вимогу про дострокове виконання боржником кредитних зобов'язань та погашення кредитної заборгованості в повному обсязі.

На виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. від 27 липня 2007 року № 3619, 20 вересня 2007 року державним виконавцем ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження.

Визначена у виконавчому написі нотаріуса від 27 липня 2007 року сума заборгованості ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № KIV0AK03391243 від 21 грудня 2005 року в розмірі 8251.27 доларів США, з яких: 8208.28 доларів США заборгованості за кредитом, 42.97 доларів США заборгованості за відсотками, 0.02 долари США пені відповідає умовам укладеного сторонами Договору та нарахованої Банком заборгованості на день вимоги про дострокове повернення кредитних грошей.

07 червня 2011 року державним виконавцем повернуто стягувачеві виконавчий документ.(а.с. 35-36, 45-46)

За повідомленням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. матеріали на підставі яких був вчинений виконавчій напис нотаріуса були знищені за строками зберігання.(а.с. 105-116)

За наданими до суду доказами, 22 вересня 2009 року ПАТ «ПриватБанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2005 року № KIV0AK03391243, на підставі положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України вимагав дострокового повернення всіє суми кредиту, процентів, комісії та пені, в рахунок погашення заборгованості просив звернути стягнення на предмет застави. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2010 року передано справу до Дарницького районного суду міста Києва, останнім прийнято до провадження справу 30 березня 2010 року та ухвалою цього ж суду від 17 червня 2010 року позовну заяву Банку залишено без розгляду. Доказів скасування останньої ухвали до суду не надано і судом не встановлено.(а.с. 117-124)

Інших доказів звернення кредитора з вимогами про стягнення кредитної заборгованості з боржника, або погашення такої останнім до суду не надано.

За змістом Договору, сторонами не визначено іншого строку позовної давності, що б відрізнявся від встановленого ст. 257 ЦК України.(а.с. 7-8)

Оскільки 02 березня 2009 року ОСОБА_1 виконав останній платіж на часткове погашення заборгованості, чим вчинив дію на визнання боргу, а 22 вересня 2009 року Банк звернувся до суду із позовною заявою про дострокове стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, то вчинення цих дій перериває перебіг строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Залишення судом позовної заяви без розгляду відповідно до частини першої статті 265 ЦК України, як і перебування на виконанні виконавчої служби виконавчого напису нотаріуса не свідчить про визнання боргу боржником та не перериває строк позовної давності. Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Тому із 23 вересня 2009 року перебіг позовної давності розпочався заново та сплив 23 вересня 2012 року.

Із зазначеним позовом про стягнення кредитної заборгованості позивач звернувся 29 вересня 2015 року, інших доказів збільшення строку позовної давності або звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не надано.

Відповідач в районному суді заперечуючи проти позовних вимог Банку, заявив про застосування строку позовної давності, як підставу відмови у позові. (а.с. 23-29, 50-51)

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені Банком позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Помилкове зазначення районним судом про сплив позовної давності 20 березня 2012 року не вплинуло на правильність вирішення районним судом спору по суті та підстав відмови в задоволенні заявленого позову.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, тому з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Мазурик

Л.Д.Махлай

Справа № 22-ц/796/3998/2016

Унікальний номер 753/18530/15-ц

Головуючий у першій інстанції - СирбулО.Ф.

Доповідач Левенець Б.Б.