Ухвала суду № 56845107, 15.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/3438/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Чех Н.А.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Національної телекомпанії України - ТітоваДмитра Вікторовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до Національної телекомпанії України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги ,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до Національної телекомпанії України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - счкасовано наказ Національної телекомпанії України від 20 липня 2015 року № 465-к «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_3; поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді заступника генерального директора Національної телекомпанії України з 20 липня 2015 року; стягнуто з Національної телекомпанії України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2015 року по 28 грудня 2015 року в загальній сумі 21 263 грн. 18 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з Національної телекомпанії України в доход держави судовий збір 262 гри. 63 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Представник Національної телекомпанії України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було взято до уваги те, що ОСОБА_3 було проігноровано та не виконано наказ №398 - ним не було надано письмових пропозицій відповідно до п. 1.4 Наказу, що є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, а саме п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку НТКУ, згідно з яким працівник НТКУ повинен своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації. Зазначає, що позивачем не було надано НТКУ та суду будь-яких підтверджень, доказів, обгрунтувань та пояснень щодо невиконання наказу №398, отже невиконання позивачем п. 1.4. наказу №398 є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків із прямим умислом, яке призвело до негативних наслідків для НТКУ, враховуючи прийняття Закону та процес створення Суспільного мовлення України, та фактично відтермінувало на два місяці підготовлення програмної концепції Суспільного мовлення. Позивача було ознайомлено з наказом про звільнення №465-к, про що свідчить особистий підпис позивача на наказі від 20 липня 2015 року, НТКУ провела всі необхідні виплати та видала трудову книжку позивачу відповідно до чинного законодавства. Вважає, що позивачем не надано належних доказів заподіяння моральної шкоди, і суд безпідставно стягнув таку шкоду з відповідча на користь позивача.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у Національній телекомпанії України з 2002 року, займав керівні посади.

У 2007 році був звільнений з посади за п. 5 ст.40 КЗпГІ України, поновлений на роботі рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2008 року.

26 серпня 2014 року позивач був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України і відповідно до рішення Дніпровського районного суду від 23 жовтня 2014 року (ухвала Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року) поновлений на роботі на посаді заступника генерального директора Національної телекомпанії України з 29 серпня 2014 року.

Після останнього поновлення позивача на роботі відповідач видав наказ №398 від 15 грудня 2014 року, яким наказано позивачу проводити щоденно впродовж двох місяців моніторинг ефіру телеканалу «Перший» для визначення переліку передач, які відповідають та/або не відповідають основним принципам суспільного мовлення. Про результати моніторингу позивач мав щоденно складати письмовий звіт, який щоденно подавати генеральному директору НТКУ, щотижня готувати загальні звіти, щопонеділка надавати тижневий звіт генеральному директору. За два місяці після початку проведення вказаної роботи на підставі отриманих результатів підготувати та надати генеральному директору НТКУ письмові, належним чином оформлені пропозиції про створення моніторингової групи НТКУ, систематизації ведення моніторингового контролю телевізійних каналів НТКУ, кількість штатних одиниць тощо. Контроль за виконанням цього наказу залишив за собою генеральний директор НТКУ ОСОБА_4

13 лютого 2015 року відповідачем було видано наказ за №31, відповідно до якого позивача - заступника генерального директора підпорядковано першому заступнику генерального директора ОСОБА_5

Встановлено та не оспорено стороною відповідача, що позивач, як заступник генерального директора, не мав в підпорядкуванні жодної особи; обов'язки заступника генерального директора, визначені внутрішніми документами, позивач не мав можливості виконувати. Робоче місце позивача після його попереднього поновлення на роботі було визначене відповідачем віддалено від робочих місць всіх керівників НТКУ. Єдиною роботою позивача, яку визначив йому керівник, було виконання наказу №398 від 15грудня 2014 року та бути в підпорядкуванні першого заступника генерального директора ОСОБА_5

20 липня 2015 року відповідачем було видано наказ №465-к, яким заступника генерального директора ОСОБА_3 звільнено з роботи 20 липня 2015 року за п.1 ст.41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов'язків, а саме - невиконання розпорядження адміністрації, передбаченого наказом від 15 грудня 2014 року №398; порушення пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку НТКУ. Підставами звільнення у наказізазначено: наказ від 15 грудня 2014 року №398; службова записка директора з виробництва з діловодства та контролю ОСОБА_6 від 27 лютого 2015 року; лист НКТУ від 05 березня 2015 року №8-02-15/388 щодо надання письмових пояснень ОСОБА_3; письмові пояснення заступника генерального директора ОСОБА_3 від 17 березня 2015 року; довідка Клініки сімейної медицини від 17 липня 2015 року №54".

19 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він працював на посаді заступника генерального директора Національної телекомпанії України і наказом відповідача від 20 липня 2015 року №465-к був звільнений на підставі п.1 ч.І ст.41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов'язків, а саме - за невиконання розпорядження адміністрації, передбаченого Наказом №398, порушення п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку НТКУ. Вважає звільнення незаконним, оскільки незрозуміло який саме підпункт пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ним не було дотримано, а тим більше - грубо порушено. Ст. 41 ч. КЗпП України передбачає звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості, що не міститься в наказі про звільнення. Обов'язковою ознакою до цієї статті є завдання (або можливість завдання) шкоди внаслідок порушення і причинно-наслідковий зв'язок між вчиненим одноразовим порушенням трудових обов'язків і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення. Крім цього, відповідачем не було додержано вимог ст.ст. 148, 149 КЗпП України. Відповідачем були повністю та/або навіть навмисно проігноровані норми законодавства про працю. Не були враховані і дані, що характеризують позивача, як особу, яка пропрацювала в НТУ більше 13 років на керівних посадах, є висококваліфікованим працівником із значним досвідом роботи. Незаконне звільнення порушило його право на працю, завдало моральних страждань, які полягають в тому, що він тривалий час без роботи, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, дружина, що в сукупності вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя свого та своєї родини. Крім цього, його вже двічі звільняв з роботи відповідач, і рішеннями судів він був поновлений на роботі, виконання судових рішень здійснювалось у примусовому порядку. Розмір моральної шкоди оцінив в 100 000 грн.

Відповідач позов не визнав, його представники посилались на те, що позивач був звільнений на законних підставах з дотриманням вимог трудового законодавства.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, допитані за клопотанням позивача, повідомили, що багато років працюють у відповідача, у останнього існують програмні служби моніторингу, які і виконують роботу з моніторингу. Зазначали, що моніторинг це дослідження чогось з певною метою, а перед проведенням моніторингу передач на виконання Закону України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України" має бути розроблена Концепція суспільного телебачення, за розроблення якої відповідали генеральний директор ОСОБА_4 та ОСОБА_10, і такої концепції щене існує.

Свідок ОСОБА_5, допитаний за клопотанням відповідача, зазначав, що відповідач не зазнав ніяких ні моральних, ні матеріальних збитків від дій чи бездіяльності позивача. Повідомив про те, що позивач мав, виконуючи наказ від 15 грудня 2014 року №398, проаналізувати та дати свої висновки за результатами моніторингу каналу щодо дій, які необхідно зробити для підняття рейтингу їх каналу, і що дану роботу виконав замість позивача він (ОСОБА_5).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та частково про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи проведено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач вчинив одноразове грубе порушення трудових обов'язків, за що він, відповідно до наказу, був звільнений.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають встановленим обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при звільненні позивача не було допущено порушень вимог законодавства про працю. Так, позивач був звільнений за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, а саме - невиконання розпорядження адміністрації, передбаченого наказом від 15 грудня 2014 року №398, що є порушенням пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку НТКУ, яким встановлено обов'язок працівника своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації.

З наведеними доводами скарги колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.

У п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників НТКУ визначено основні обов'язки працівника, а саме:

-особисто виконувати доручену йому роботу;

-працювати чесно і сумлінно, дотримуючись дисципліни праці;

-вчасно приходити на роботу;

-дотримуватись встановленої тривалості робочого часу;

-своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації;

-бережливо ставитись до майна Телекомпанії і вживати заходів до запобігання шкоді;

-дотримуватись вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, передбачених відповідними правилами та інструкціями;

-вживати заходів щодо негайного усунення причин і умов, які перешкоджають нормальній роботі (простої, аварії), про що негайно повідомляти адміністрації;

-утримувати своє робоче місце в чистоті та справному стані, дотримуватись чистоти на території Телекомпанії;

-дбайливо ставитись до технічної апаратури, інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу й інших предметів, що видані у користування, ощадливо і раціонально витрачати матеріали, енергію, паливо й інші матеріальні ресурси;

-проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

-поводитись гідно, дотримуватись правил ввічливості та поважно ставитись до колег по роботі.

Доводи відповідача про те, що позивачем не було виконано розпорядження адміністрації - наказ від 15 грудня 2014 року №398, і таке порушення є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, судова колегія вважає безпідставним, з огляду на те, що за цим наказом позивачу було доручено проводити щоденно впродовж двох місяців моніторинг ефіру телеканалу «Перший» для визначення переліку передач, які відповідають та/або не відповідають основним принципам суспільного мовлення, про результати якого позивач мав щоденно складати та щоденно подавати письмовий звіт генеральному директору НТКУ, щотижня готувати загальні звіти, щопонеділка надавати тижневий звіт генеральному директору, а через два місяці після початку проведення вказаної роботи на підставі отриманих результатів підготувати та надати генеральному директору НТКУ письмові пропозиції про створення моніторингової групи НТКУ, систематизації ведення моніторингового контролю телевізійних каналів НТКУ, кількість штатних одиниць тощо.

Невиконання позивачем дорученої йому щоденної роботи на протязі 7 місяців - з 15 грудня 2014 року до 20 липня 2015 року не можна вважати одноразовим порушенням трудових обов'язків.

До того ж, у наказі №398 від 15 грудня 2014 року не вказано дату, з якої позивач повинен був розпочати моніторинг ефіру, та дату подання пропозицій за результатами двомісячного моніторингу. Відомості про дату ознайомлення позивача з цим наказом у матеріалах справи також відсутні.

При цьому, відповідачем не було доведено і з посадової інструкції заступника генерального директора (а.с. 95-97 т.1) не вбачається, що виконання роботи, яка була доручена позивачу наказом від 15 грудня 2014 року №398, входило до кола обов'язків позивача.

Також відповідачем не було надано доказів на спростування доводів позивача про те, що після останнього поновлення на роботі за рішенням суду від 23 жовтня 2014 року позивачу не були забезпечені належні умови праці для проведення моніторингу ефіру телеканалу «Перший».

Не погоджується судова колегія і з доводами апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у відшкодування моральної шкоди та вважає, що при вирішенні цих позовних вимог судом першої інстанції враховано конкретні обставини справи, порушення відповідачем трудових прав позивача незаконним звільненням з роботи, що призвело до моральних страждань та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, отже висновок суду про спричинення позивачу моральної шкоди у визначеному судом розмірі відповідає положенням закону та обставинам справи.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Національної телекомпанії України - Тітова ДмитраВікторовича відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: