Постанова № 56844948, 30.03.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року Справа № П/811/1595/15.

провадження № 2-ап/811/60/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути із ОСОБА_1 витрати, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладні Міністерства внутрішніх справи України, в сумі 29 315,24 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31.07.09 по 07.04.15, будучи зарахованим на навчання до Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ України, звідки був переведений до Харківського національного університету внутрішніх справ України. Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 07.04.2015 р. №125 о/с відповідача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за порушення дисципліни. Отже, оскільки відповідач, всупереч умовам укладених з ним договорів про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України від 02.09.2009 р. та 29.08.2011 р., був звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни до встановленого трирічного періоду перебування на службі, а тому повинен відшкодувати всі витрати, пов'язані з його утримання під час навчання, у розмірі 29 315,24 грн.. Однак, відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути ці кошти, а тому позивач просить суд стягнути їх з нього на свою користь.

Представник позивача у судове засідання 28.03.2016 р. не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.233-235).

Відповідач заперечень до суду не надав. Водночас, у судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 договір про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України від 29.08.2011р. не підписувався, а підпис від його імені був виконаний іншою особою.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Представником відповідач у судовому засіданні подано додаткові пояснення, згідно яких враховуючи, що ОСОБА_1 не ознайомлений із текстом договору, був порушений порядок ознайомлення та підписання договору, відповідач був позбавлений можливості здійснити волевиявлення, як учасник правочину, на той час, коли його волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (а.с.236-237).

Також, представником у судовому засіданні подано клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.238).

Так, відповідно вимог ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ч.6 ст.128 КАС України передбачає, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Заслухавши думку представника відповідача та на підставі усної ухвали, прийнятої у судовому засіданні та занесеної до журналу судового засідання, суд дійшов висновку про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 31.07.2009 р. по 07.04.2015 р. (а.с.114-118).

Так, наказом Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС №212 о/с від 31.07.2009 відповідач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та зарахований з 31.07.2009 р. курсантом 1-го курсу КБІ ХНУВС з присвоєнням звання "рядовий міліції". У зв'язку з цим між Кіровоградським юридичним інститутом ХНУВС (виконавець), УМВС України в Кіровоградській області (замовником) та ОСОБА_1 було укладено договір №892 від 02.09.09 про підготовку фахівця у Кіровоградському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр протягом 4 років в галузі знань "Право" напрямом підготовки "правознавство" (а.с.228-229).

Жодних заперечень щодо підписання вказаного договору відповідачем суду не надано.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 р. №727-р "Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ" було погоджено пропозицію Міністерства внутрішніх справ щодо ліквідації ряду вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, в т.ч. Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС (пп.2 п.1 розпорядження).

Також установлено, що слухачі, курсанти та студенти вищих навчальних закладів, зазначених у п.п.2 п.1 цього розпорядження, продовжують навчання в університетах, до складу яких входили такі навчальні заклади, або інших вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ за їх вибором шляхом переведення в установленому порядку.

На підставі вищевказаного, наказом ХНУВС № 431 о/с від 25.08.2011 р. відповідача переведено для подальшого навчання з Кіровоградського юридичного інституту у зв'язку із його ліквідацією до складу курсантів ХНУВС (а.с.11). Також, між ХНУВС (виконавцем), УМВС України в Кіровоградській області (замовником) та ОСОБА_1 було укладено договір від 29.08.2011 р. про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.106-107).

Згідно до вимог п.7.4, 7.5 цього договору, після його підписання договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, укладений між Кіровоградським юридичним інститутом, УМВС України в Кіровоградській області (замовником) та ОСОБА_1 від 02.09.2009 р. припиняється, а всі права і обов'язки сторони виконавця переходять до Харківського національного університету внутрішніх справ. Дія цього договору поширюється на правовідносини, що виникли до його підписання, на підставі договору, передбаченого п.7.4.

Наказом ХНУВС №133 о/с від 15.06.2013 р. відповідача було відраховано зі складу курсантів у зв'язку із закінченням навчання та відкомандировано до УМВС України в Кіровоградській області для подальшого проходження служби (а.с.12).

Також, відповідача 07.06.2013 р. ознайомлено із Довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних із його утримання від 04.06.2013 р. №4/255д (а.с.17).

Наказом УМВС України в Кіровоградські області № 125 о/с від 07.04.2015 р. лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів МВС у запас Збройних сил за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.119-125).

Доказів оскарження даного наказу та поновлення на службі відповідач до суду не надав.

В подальшому, листом № 3/841 від 10.04.2015 р., УМВС України в Кіровоградській області було проінформовано ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ (а.с.18), у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.21 постанови №8 від 20.05.2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст.9 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-ХІІ (чинного на день виникнення спірних правовідносин) на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до ч.5, 7 ст.18 Закону України "Про міліцію" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01.03.2007 р. (далі за текстом - Порядок) визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу;

3) звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Пунктами 2, 3, 4, 6, 7 Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп..6.13, 6.27, 6.28 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 р. №62, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2008 р. за № 193/14884, ВНЗ, в особі ректора (начальника), з одного боку, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, в особі начальника, з другого боку, та громадянином України, який зарахований на навчання до ВНЗ за державним замовленням, з третього боку, протягом місяця з дня зарахування на навчання укладається договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок та підстави для відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ осіб, які навчалися за державним замовленням, визначаються відповідно до чинного законодавства.

У разі відмови осіб, які навчалися за державним замовленням, від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Так, як вбачається із умов Договорів про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 02.09.2009 р. (а.с.228-229) та від 29.08.2011 р. , укладених з відповідачем, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання в тому числі, після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років, а у випадку звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, відшкодувати бюджету фактичні витрати, пов'язані з утриманням його у навчальному закладі.

Відповідачем не дотримано вищевказаних умов, що не заперечується. Відтак, оскільки відповідач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з посади слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області за порушення дисципліни (п.64 "є") до закінчення трирічного строку з моменту закінчення ним вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України, де він навчався за державним замовленням, а тому відповідно до ч.7 ст.18 Закону України "Про міліцію", на підставі договорів від 02.09.2009 та від 29.08.2011 відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно із довідкою-розрахунком ХНУВС № 4/255д від 04.06.2013 р., складеною після закінчення курсантом ОСОБА_1 навчання, витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС склали 29 315,24 грн., з яких:

1) 12 228,16 грн. - грошове забезпечення,

2) 8 439,75 грн. - продовольче забезпечення,

3) 2 691,96 грн. - речове забезпечення,

4) 5 955,37 грн. - оплата житлово-комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (а.с.17, 56-60).

Оскільки, відповідач після звільнення зі служби відмовився від добровільного відшкодування цих витрат (а.с.63), тому їх належить стягнути у судовому порядку.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилався на неправомірність договору про підготовку фахівця в навчальному закладі, стверджуючи, що договір від 29.08.2011 р. ОСОБА_1 не підписувався, у зв'язку з чим клопотав про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.159-160).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2179 від 04.01.2016 р. встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 29 серпня 2011р.(а.с.106-107) виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.185-187).

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить з того, що вимогами статті 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наведені суду відповідачем доводи в частині неправомірність договору про підготовку фахівця в навчальному закладі, згідно з якими заявлено даний позов, не є підставою для відмови у стягненні коштів, оскільки оспорювання дійсності договору з підстав відсутності волевиявлення, оформленого особистим підписом, з огляду на ст.215ЦК України, може розглядатися лише за відповідними позовами заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, доказів наявності судових рішень про визнання недійними договорів про підготовку фахівця у ВНЗ МВС України від 02.09.2009 р. та від 29.08.2011 р. відповідачем до суду не надано, а відтак ці договори, в силу положень Цивільного кодексу України, є обов'язковими для виконання сторонами.

Крім того, суд зазначає те, що відповідачем було вчинено конклюдентні дії, які засвідчують його волю до настання відповідних правових наслідків, які виникають в результаті укладання договору про підготовку фахівця у ВНЗ МВС України. Зокрема, відповідач не заперечував щодо факту прийняття позивачем наказу від 25.08.2011 р. № 431 о/с, відповідно до якого відповідача переведено на 3-й курс ХНУВС, прийняття позивачем наказу від 16.06.2013 р. № 133 о/с, згідно якого відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для проходження служби до УМВС України в Кіровоградській області.

Також, при ознайомленні 07.06.2013 р. із довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта (а.с.17), у відповідача не було жодних заперечень. Не було заперечень щодо відшкодування цих витрат і при наданні пояснень від 07.04.2015 р. при звільненні зі служби (а.с.63).

Отже, проходження відповідачем служби в УМВС України в Кіровоградській області на посаді слідчого СВ Кіровоградського МВ підтверджує його волю до настання відповідних правових наслідків та факт виконання позивачем (як виконавцем) та УМВС України в області (як замовником) взятих на себе зобов'язань за Договорами від 02.09.2009 р. та від 29.08.2011 р.. З огляду на це, позовна вимога про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі МВС України у сумі 29 315,24 грн. підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Витрати відповідача, пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи, у сумі 2 211,84 грн. (а.с.169, 173) присудженню йому не підлягають, оскільки спір вирішено не на його користь.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової кварти платника податків НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок: 3125520110566 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладні Міністерства внутрішніх справи України, в сумі 29 315,24 грн. (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятнадцять грн. 24 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько