Постанова № 56844928, 29.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа № 906/1679/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.16р. у справі №906/1679/15 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" (м. Львів)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (Житомирська обл., Романівський р-н., смт. Миропіль)

про стягнення 18025, 00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 04.01.2016р. №КР-6;

відповідача - не з'явився;

Судом роз`яснено представнику права та обов`язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 18025 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в залізничній накладній №34698258, що перевозився у вагоні №60081056.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.01.16р. у справі №906/1679/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" суму штрафу в розмірі 7210 грн., судовий збір у розмірі 1218 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 10815 грн. штрафу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, тому дійшов висновку про задоволення позову. При цьому, місцевий господарський суд скористався наданим йому правом та відповідно до ст. 83 ГПК України зменшив розмір штрафу до двох провізних плат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 10 815 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України до правовідносин, що виникли із норм спеціального законодавства; місцевим господарським судом порушено ст. 307 ГК України, ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України та неправомірно зменшено розмір штрафу без мотивованого клопотання відповідача про його зменшення. Скаржник вказує, що перевантаження вагонів негативно впливає на основні засоби позивача, відбувається підвищений знос рухомого складу, залізничних колій, тому така обставина може впливати на безпеку руху та завдати шкоду як майну, так життю і здоров'ю людей. Судом першої інстанції не враховано, що залізниця понесла додаткові витрати, пов'язані з виявленням неправильного зазначення маси вантажу в перевізних документах, які були нараховані для сплати відповідачу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представник позивача в судовому засіданні 29.03.2016р. підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

В судове засідання 29.03.2016р. представник відповідача не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 21.05.2015 року із станції Миропіль Південно-Західної залізниці ТОВ "Граніт" (відповідач) здійснило відправлення групи вагонів із вантажем "Щебінь гранітний", згідно накладної № 34698258 на станцію Персенківка Львівської залізниці (а.с.9).

Відповідно до залізничної накладної №34698258, відповідачем завантажено та відправлено вантаж у вагоні №60081056, маса вантажу визначена на 150-тонних вагонних вагах та становить 70000 кг.

На станції Здолбунів Львівської залізниці було здійснено контрольне зважування вантажу, яке проводилось на електронній тензометричній вазі, під час якого встановлено, що маса вантажу у вагоні №60081056 не відповідає масі вказаній відправником у залізничній накладній №34698258, про що складено комерційний акт СА № 000024/63/2 від 23.05.2015 р. (а.с. 8).

У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №34698258 маси вантажу залізницею, позивач звернувся до суду та на підставі ст.122 Статуту залізниць України в розмірі встановленому ст.118 Статуту залізниць України нарахував відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 18025 грн.

Відповідач в суді першої інстанції заперечив проти позову вказуючи на те, що він немає жодної інформації щодо складання комерційного акту; вважав, що суд мав перевірити дотримання порядку його складання, а саме, про що складений комерційний акт і чи проставлялася відмітка у перевізних документах; просив зменшити розмір застосованих штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України, 233 ГК України, ст. 83 ГПК України до одного розміру провізної плати - 3605 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарські зобов'язання відповідно до ст.174 ГК України можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст. 173, 179 ГК України).

Предметом спору у даній справі є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Виникнення між сторонами у даній справі цивільно-правових відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом стверджується перевізним документом - залізничною накладною від 23.05.2015р. №34698258. Суд апеляційної інстанції зазначає, що накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" - внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та викладено їх в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ(накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).

Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де зазначається маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" - зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.(п.2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що залізнична накладна від 23.05.2015р. №34698258 у повній мірі відповідає вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно п.9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що комерційний акт СА №000024/63/2 від 23.05.2015р., яким засвідчено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній, складений відповідно до вимог Правил складання актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

На відповідача покладено обов'язок правильно визначити у накладній масу вантажу, при чому за приписами ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов'язок перевірити ці відомості.

Згідно із п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, з відправника стягується штраф у розмірі визначеному ст. 118 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту залізниць України визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Враховуючи вказані обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності в діях відповідача складу правопорушення, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України, з огляду на що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про притягнення відповідача до відповідальності за невірне зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься у п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статтей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин, розглянувши клопотання відповідача, зменшив розмір штрафу до двох провізних плат та стягнув з відповідача 7210 грн. штрафу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено апеляційним судом зобов'язання за договором перевезення сторонами виконано вантаж доставлено, перевезення оплачено, невірне зазначення відповідачем маси вантажу не спричинило позивачу негативних наслідків, розмір штрафу неспіврозмірний із правопорушенням в частині оформлення перевізних документів. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує скрутне фінансове становище відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2014 та 2015 роки.

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача до 7 210 грн.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання скаржника на те, що залізниця понесла додаткові витрати, пов'язані з виявленням неправильного зазначення маси вантажу в перевізних документах, які були нараховані для сплати відповідачу, оскільки скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими. Апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.16 р. у справі № 906/1679/15 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.