Постанова № 56844901, 29.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа № 918/1382/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Маціщук А.В. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 14.01.2015р. №14-10

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 09.03.2016р. №81

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.01.16 р. у справі № 918/1382/15 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Рокитнекомуненергія", смт. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 11 431,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.01.2016р. у справі №918/1382/15 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Рокитнекомуненергія" про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 11 431 грн. 37 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.549-552, 625, 631 ЦК України та процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вказує, що на думку суду, уклавши 10.02.2014р. договір №34/30 про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок та строк проведення взаєморозрахунків за поставлений відповідно до договору від 28.08.12р. № 12/541-ТЕ-28 природний газ. Таке тлумачення судом договору № 34/30 стало підставою для відмови в позові повністю.

Зауважує, що предметом договору про організацію взаєморозрахунків № 34/30 є погашення заборгованості, а предметом позову 3% річних, інфляційні нарахування та штрафні санкції за порушення відповідачем договірних зобов'язань (договору купівлі-продажу природного газу від 28.08.12 № 12/541-ТЕ-28) щодо строків оплати спожитого природного газу, спожитого у 2012 році.

Відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків № 34/30 договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Звертає увагу, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором про організацію взаєморозрахунків № 34/30 лише 01 квітня 2014 року. Відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних, інфляційні нарахування та штрафні санкції, після вказаної дати -01.04.2014року.

Отже, у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відсутні претензії щодо виконання договору № 34/30 після вказаної дати - 01.04.2014року.

Водночас, сума позовних вимог розрахована позивачем до 01.04.2014 року, тобто поза межами дії і дійсності договору про організацію взаєморозрахунків № 34/30.

Отже, договір про організацію взаєморозрахунків № 34/30 став дійсним лише в момент надання від Державної казначейської служби України (яка взагалі не є стороною зазначеного договору) відповідного фінансування, яке було надане лише 01 квітня 2014 року, коли і відбулися взаєморозрахунки.

Таким чином, до 01.04.2014 року договір про організацію взаєморозрахунків № 34/30 не був дійсним та не міг створювати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі будь-яким чином впливати на порядок розрахунків за спожитий відповідачем згідно договору природний газ.

Розрахунок основної суми позовних вимог здійснений станом до 01.04.2014 року, тобто до виконання відповідачем умов договору № 34/30 про організацію взаєморозрахунків від 10 лютого 2014 року, отже, вважає позивач, заявлені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних та штрафних санкцій є цілком законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З посиланням на ст.ст. 11, 530, 611, 617, 626, 631 ЦК України, зазначає, що сторони у договорі про організацію взаєморозрахунків № 34/30 від 10.02.2014р. не передбачили можливість застосування положень даного договору на відносини, які виникли до моменту його укладення, а відтак договір про організацію взаєморозрахунків № 34/30 не поширює свою дію на відносини, які існували до його укладення.

Також, звертає увагу, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 100% акцій якої належить державі, є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, який забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для енергетичної безпеки та економіки держави.

Позивач, для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу в іноземній валюті, що нерозривно пов'язано зі своєчасною оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь позивача.

Несплата боргів, вказує позивач, перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що сталося 1 січня 2006 року, 1січня 2009 року та 16 червня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 525, 549-552, 611, 617, 631, 651, 654 ЦК України, просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 21.01.2016р. у справі №918/1382/15 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Рокитнекомуненергія" пеню у розмірі 3 943,86 грн., 7% штрафу у розмірі 3674,74 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1 883,75 грн. та 3% річних у розмірі 1929,02 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу КП "Рокитнекомуненергія" вважає рішення господарського суду Рівненської області від 21.01.16 року правильним, винесеним на підставі повно та всебічно встановлених обставини, які мають значення для справи, та на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що його вини у порушенні даного зобов'язання немає, оскільки теплова енергія, вироблена ним за результатом використання купленого у позивача газу, використовувалася на забезпечення тепловою енергією населення, яке не сплачує дійсну фактичну ціну виробленої теплової енергії.

Зазначає, що між сторонами договору № 12/541-ТЕ-28 від 28.08.12 року укладався додатковий договір - № 34/30 від 10.02.14 року - про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, у якому було визначено інші, ніж у первинному договорі, умови та порядок перерахування бюджетної заборгованості із різниці у тарифах.

Вказує, що із підписанням 10 лютого 2014 року даного договору умови первісного договору в частині взаєморозрахунків за спожитий газ було змінено, і умовами даних договорів не було передбачено нарахування жодних фінансових санкцій.

На думку відповідача, позивач застосовує нарахування штрафних санкцій та застосовує наслідки порушення зобов'язання за умовами первісного договору всупереч додатковому договору та положенням вищеописаних норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 року і у зв'язку із цим їхні вимоги задоволенню не підлягають.

Звертає увагу, що саме до таких висновків прийшов і Верховний Суд України при перегляді аналогічної категорії справ за скаргами ПАТ «ПАК «Нафтогаз України», зокрема, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 та № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 (постанови від 09.09.14 року); № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 (постанова від 30.09.14 року).

Вважає, що відсутні правові підстави для нарахування і пені, і штрафу, і інфляційних втрат і 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Рівненської області від 21.01.2016 р. у справі № 918/1382/15 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, стягнувши з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 3 943,86 грн., 7% штрафу у розмірі 3 647,74 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1 883, 75 грн., та 3% річних у розмірі 1 929, 02 грн.

Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.2016 р. у справі № 918/1382/15 є законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 28.08.2012р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Рокитнекомуненергія" (покупець) укладено договір №12/541-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі договір; а.с. 13-18).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ поставлений за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Продавець передає покупцю в період з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 70,0 тис. кубічних метрів. (п. 2.1. договору)

За умовами п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлі обліку газу покупця.

Згідно із п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2. договору визначено, що ціна за 1 000 куб.м газу становить 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу 1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309 грн. 20 коп.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У пункті 6.3. договору сторонами обумовлено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

За невиконання або неналежного виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7(семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У п. 9.3. договору купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р. № 12/541-ТЕ-28 сторони встановили строк, протягом якого вони можуть звернутися до суду за захистом своїх прав, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних - тривалістю у 5 років.

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач у жовтні-грудні 2012 року передав відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 92 216 грн. 12 коп., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу (а.с. 19-21).

Однак, комунальне підприємство "Рокитнекомуненергія" належним чином взятих на себе зобовязань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконало.

В подальшому, 10.02.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Рокитнівської районної державної адміністрації, Рокитнівською районною радою, Комунальним підприємством "Рокитнекомуненергія" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір №34/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 (а.с. 41-42).

Положеннями пункту 9 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Комунальне підприємство "Рокитнекомуненергія" перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти у сумі 52 496 грн. 30 коп., у тому числі податок на додану вартість 8 749 грн. 38 коп., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.08.2012р. №12/541-ТЕ-28 за 2012 рік.

Згідно з пунктом 17 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п. п. 15,16 договору від 10.02.2014р.).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору № 34/30 про організацію взаєморозрахунків від 10.02.2014р. відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 1 від 01.04.2014р., було перераховано позивачу 52 496,30 грн. заборгованості за природний газ за договором №12/541-ТЕ - 28 від 28.08.2012р. (а. с. 43).

Отже, на момент звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем була відсутня заборгованість по договору купівлі - продажу природного газу від 28.08.2012р. № 12/541-ТЕ-28.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого газу у строки, встановлені п. 6.1 договору № 520/14-ТЕ-10 від 27.11.2013 р. купівлі - продажу природного газу, позивач, керуючись ст.ст. 526, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 193 231 ГК України та п. 7.2. договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 3 943 грн. 86 коп., 7% штрафу в сумі 3 674 грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 1 883 грн. 75 коп. та 3% річних в сумі 1 929 грн. 02 коп. (розрахунок а.с. 11-12).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 21.01.2016р. №918/1382/15 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 655 ЦК України передбачає, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі договору купівлі - продажу природного газу від 28.08.2012р. №12/541-ТЕ-28 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом жовтня - грудня 2012 року здійснювало на користь Комунального підприємства "Рокитнекомуненергія" поставку природного газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору від 28.08.2012р. №12/541-ТЕ-28 визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Пунктом 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція) п. 1 Порядку).

Згідно з п. 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Як встановлено судом, 10.02.2014р. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Рокитнівської районної державної адміністрації, Рокитнівською районною радою, Комунальним підприємством "Рокитнекомуненергія" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір №34/30 про організацію взаєморозрахунків по заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 52 496,30 грн. за поставлений газ згідно з договором від 28.08.2012р. №12/541-ТЕ-28 за 2012 рік, відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30.

На виконання вказаного багатостороннього договору відповідачем згідно з платіжним дорученням від 01.04.2014р. №1 сплачено заборгованість в частині основного боргу в сумі 52496,30 грн.

Позивач не має претензій до відповідача щодо основної суми боргу.

Проте, позивач, вважаючи, що вартість спожитого відповідачем у листопаді2012 р. природного газу у сумі 15 319,82 грн. та вартість спожитого відповідачем у грудні 2012р. природного газу у сумі 52 496,30 грн. була сплачена з порушенням строків, визначених договором, звернувся до суду з позовом про стягнення з останнього 3 943,86 грн. пені, 1 929,02 грн. 3% річних, 1 883,75 грн. інфляційних втрат та 3 674,74 грн. 7% штрафу.

Як убачається із розрахунку, поданого позивачем, ним було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за зобов'язаннями листопада 2012 року на суму 15 319,82 грн. за період з 14.12.2012р. по 27.12.2012р. у розмірі 136,12 грн. та за зобов'язаннями грудня 2012 року на суму 52 496,30 грн. за період з 14.01.2013р. по 01.04.2014р. у розмірі 11 295, 25 грн., крім пені, 3% річних та інфляційних втрат, також було нараховано 7% штрафу.

Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору №12/541-ТЕ-28 від 28.08.2012р. визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за простроченням понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до част.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму 15 319,82 грн. (борг за поставлений природний газ за листопад 2012р., який не є предметом договору про організацію взаєморозрахунків від 10.02.2014р. №34/30) за період з 14.12.2012р. по 27.12.2012р., колегія суддів зазначає таке.

Як убачається із розрахунку пені та 3% річних, який міститься у матеріалах справи, відповідні суми пені та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання були обчислені позивачем з урахуванням дня, в який фактично мало місце погашення відповідачем суми основного боргу за спірний період, тобто за 14 днів (п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14), тоді як пеня та 3% річних підлягають нарахуванню за період з 14.12.2012р. по 26.12.2012р. (13 днів).

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, який здійснений позивачем, вважає правомірним стягнення пені у сумі 81,62 грн. та 3% річних у сумі 16,37 грн. і дані суми підлягають до стягнення. У стягненні 6,28 грн. пені та 0,88 грн. 3% річних слід відмовити.

Крім того, позивачем за період грудень 2012р. - липень 2014р. були нараховані інфляційні втрати на суму 15 319,82 грн..

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць. При цьому, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату "Про затвердження ОСОБА_2 розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265 ).

Тобто, індекс інфляції розраховується за кожен місяць окремо, виходячи з сукупного періоду прострочення заборгованості за весь період її існування, включаючи й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що у стягненні інфляційних втрат у сумі 30,64 грн. слід відмовити, оскільки період прострочення платежу у грудні 2012р. становить менше місяця ( з 14.12.2012р. по 26.12.2014р.), 27.12.2014р. було сплачено залишок боргу за спожитий у листопаді 2012р. природний газ у розмірі 15 319,82 грн., відповідно, заборгованості у вказаній сумі у період з січня 2013р. по липень 2014р. не існувало.

Щодо стягнення пені, 3 % річних, 7% штрафу та інфляційних втрат, нарахованих на суму 52496,30 грн. (сума боргу, яка є предметом договору від 10.02.2014р. №34/30 про організацію взаєморозрахунків) за період з 14.01.2013р. по 01.04.2012р., судова колегія вказує наступне.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості в сумі 52496,30 грн. з різниці в тарифах на теплову енергію від 10.02.2014р. № 34/30 сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №12/541-ТЕ-28 від 28.08.2012р. у вигляді пені, 3% річних, 7 % штрафу та інфляційних необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від 10.02.2014р. № 34/30, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3 855 грн. 96 коп., 7% штрафу в сумі 3 674 грн. 74 коп., інфляційних втрат в сумі 1 853 грн. 11 коп. та 3% річних в сумі 1 911 грн. 44 коп., нарахованих на суму 52 496,30 грн. (вартість природного газу спожитого відповідачем у грудні 2012 року) - відсутні.

Аналогічна правова позиція про відсутність підстав для стягнення пені та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 року № 3-101гс14, від 09.09.2014 року № 3-102гс14, від 09.09.2014 року № 3-105гс14, від 16.09.2014 року № 3-111гс14, від 30.09.2014 року №3-114гс14, від 25.03.15р. №3-23гс15, від 1 липня 2015 року №3-322гс15, від 16 вересня 2015 року №3-500гс15, від 07.10.15р. №3-883гс15, від 10.02.16р. №3-1267гс15.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. (постанова ВГСУ від 21.04.15р. у справі №924/1265/13).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями скаржника про те, що договір від 10.02.2014р. № 34/30 став дійсним лише в момент перерахування від Державної казначейської служби України відповідного фінансування, яке було надане лише 01 квітня 2014 року, а тому до 01.04.14р. вищевказаний договір про організацію взаєморозрахунків не був дійсним та не міг створювати будь - яких наслідків, в тому числі впливати на порядок розрахунків за спожитий відповідачем згідно з договором №12/541-ТЕ-28 від 28.08.2012р. природний газ.

При цьому, також слід зазначити, п. 15 вказаного договору від 10.02.2014р. передбачає, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що відображені вище висновки суду першої інстанції частково є помилковими, оскільки неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не було взято до уваги, що договір про організацію взаєморозрахунків розповсюджує свою дію лише на заборгованість у сумі 52 496,30 грн. .

Відповідно до п.п. 1,3 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.01.2016р. у справі №918/1382/15 слід скасувати в частині стягнення 81,62 грн. пені, 3% річних у розмірі 16,37 грн., а в решті - залишити без змін.

Згідно зі ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 21 січня 2016 року у справі №918/1382/15 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 81 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 16грн. 37коп. скасувати. Прийняти у цій частині нове рішення. Позов задовольнити. В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Рокитнекомуненергія" (34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Рокитне, вул. 1 Травня, 3А, код ЄДРПОУ 30207721) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 код ЄДРПОУ 20077720) 81 грн. 62 коп. пені, 16 грн. 37коп. 3% річних, 10 грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 11 грн. 48коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Рівненської області.

5. Справу №918/1382/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.