Постанова № 56844695, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 910/26648/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2015р. у справі № 910/26648/15 (суддя Турчин С.О)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Грас Савуа Україна"

про стягнення 5 095,63 грн.

за участю представників сторін:

позивача-Локшин А.В. за довіреністю

відповідача- не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2015 р. у справі № 910/26648/15 відмовлено ТОВ"ОТП Лізинг" у задоволенні позову про стягнення 5 095,63грн. з ПрАТ «СК «Нова».

Не погоджуючись з рішенням, позивач до Київського апеляційного господарського суду звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом всіх обставин, що мають значення, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає що рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначив, що за ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, наявність поштових повідомлень про отримання сторонами у справі ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача що не з'явився.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 02.07.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (страхувальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (страховиком) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №16693 строком дії договору з 25.07.2014 по 24.07.2015 .

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

05.05.2015 на автодорозі Липовець - Вінниця відбулась подія за участю застрахованого транспортного засобу "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно із поясненнями водія транспортного засобу ОСОБА_4, 05.05.2015 керуючи транспортним засобом "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Липовець - Вінниця із кузова вантажного автомобіля (державний реєстраційний номер не визначений), що рухався у зустрічному напрямку вилетіли каміння, внаслідок чого було пошкоджено лобове скло застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до платіжного доручення №3742 від 18.05.2015 позивачем здійснено оплату вартості ремонтних робіт застрахованого транспортного засобу "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 6 385,18 грн. на рахунок станції технічного обслуговування ДП "Автотрейдінг-Вінниця".

Згідно із актом виконаних робіт №РС-00001047 від 28.05.2015 ДП "Автотрейдінг-Вінниця" виконано відновлювальні ремонтні роботи транспортного засобу "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 6 385,18 грн.

22.05.2015 позивач надав, а відповідач прийняв документи на виплату страхового відшкодування, а саме: заяву про виплату страхового відшкодування від 18.05.2015, пояснення, поліс ГО, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію, платіжне доручення №3742, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.05.2015.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів мотивуючи вимоги тим, що в порушення умов договору страхування, ПрАТ "Страхова компанія "Нова" не відшкодувало позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 5 095,63 грн., у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та не повідомило про причину такої несплати, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Нова" суми страхового відшкодування у розмірі 5 095,63 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд виходив з того, що враховуючи умови договору страхування щодо покладених на позивача обов'язків, суд дійшов висновку, що не повідомивши своєчасно відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, здійснюючи ремонт транспортного засобу "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 без надання відповідачу для огляду вказаного автомобіля, позивач допустив порушення умов договору страхування, які, в свою чергу, перешкодили відповідачу (страховику) переконатися, що подія, яка відбулась 05.05.2015 є страховим випадком.

У наданих позивачем документах конкретно не зазначено, що відповідач узгоджує станцію технічного обслуговування ДП "Автотрейдінг-Вінниця", як організацію, що буде здійснювати ремонт транспортного засобу "Skoda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що особа, якій направлявся рахунок та від якої надійшла відповідь є уповноваженою особою відповідача на вчинення дій щодо узгодження відповідачем у письмовій формі вибору станції технічного обслуговування для ремонту застрахованого транспортного засобу.

Заперечуючи проти рішення, позивач вказує на те, що про страховий випадок відповідача було повідомлено 05.05.2015 в 16:45 шляхом направлення електронного листа на дві електронні адреси відповідача. 15.05.2015 відповідачу направлений рахунок за ремонт ТЗ для погодження, при цьому СТО було вибрано відповідно до переліку, визначеному саме відповідачем. Суд не звернув увагу на те, що при погодженні рахунку на ремонт ТЗ визначається ті саме дві електронні адреси відповідача на яки його повідомлено про настання страхового випадку.

Суд не звернув увагу на те,що письмової обґрунтованої відповіді про відмову у виплаті страхової виплати відповідач не надав.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Статтею 16 цього Закону, ст. 979 ЦК України визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком, має бути детально зазначено у договорі страхування.

Так, страховою виплатою вважають грошову суму, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.

Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Тобто за змістом зазначених норм можна дійти висновку, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком (постанова Вищого господарського суду України від 08.01.2013 N 5028/10/12/2012).

Разом з тим, господарським судом не надано оцінки електронному листуванню, відповідно до якого відповідачем рахунок від 12.05.2015 у сумі 6 385,18грн. був погоджений позивачу, відповідно до його електронного повідомлення від 05.05.2015 об 04:45 РМ про страхову подію.

Вищий господарський суд України у листі «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування» від 14.01.2014 р. N 01-06/15/2014 та Верховний суд України у листі від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» зазначили, що сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Відповідно до приписів статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом (ч. 1). Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Аналогічні положення передбачені п. 11 договору страхування щодо права страховика затримати чи відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим, відповідач, протягом визначеного часу, заперечень, письмових повідомлень щодо розміру сум, підлягаючих сплаті, огляду ТЗ, самого страхового випадку, щодо визначення СТО для обслуговування ТЗ, на адресу позивача не надсилав.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню.

За змістом ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2015р. у справі № 910/26648/15 скасувати.

2. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660 м. Київ вул. М.Раскової,11, ЄДРПОУ 31241779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" ( 01033 м. Київ вул. Жилянська 43, ЄДРПОУ 35912126) страхове відшкодування в розмірі 5 095,63 грн. (п'ять тисяч дев'яносто п'ять грн.. 63 коп.) судовий збір 1218грн. ( тисяча двісті вісімнадцять грн.. 00коп.) за подачу позовної заяви та судовий збір 1339,80грн. (тисяча триста тридцять де віть грн.. 80 коп.) за апеляційною скаргою.

3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров