Постанова № 56844665, 30.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.03.2016 справа №905/1490/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністювід відповідача:Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м. Курахове, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької області від18.01.2016 року по справі№ 905/1490/15 (судді: Л.В. Ніколаєва, Я.О. Левшина, О.М. Шилова)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м. Курахове, Донецька областьпростягнення 31 256 726,07 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м. Курахове, Донецька область (далі «Відповідач») заборгованості за поставлений природний газ в сумі 21 155 947,71 грн., пеню в сумі 3 073 106,93 грн., штраф в сумі 1 480 916,36 грн., 3% річних в сумі 156 168,56 грн. та інфляційні витрати в сумі 5 390 586,52 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2016 року у справі № 905/1490/15 позов було задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м. Курахове, Донецька область (ЄДРПОУ 31831942) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (ЄДРПОУ 20077720) 42 356,51 грн. 3% річних, 1 209 001,10 грн. інфляційних, 806 481,58 грн. пені, 290 916,34 грн. штрафу та 45 238,49 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2016 року у справі № 905/1490/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції було невірно витлумачено норми матеріального права, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України не підлягали задоволенню, а отже, рішення підлягає скасуванню.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

30.03.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло повідомлення № П125 086 3, в якому Відповідач зазначає, що не має можливості направити свого повноважного представника в судове засідання, у звязку з чим, просить перенести розгляд справи на іншу дату.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», просив суд, рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2016 року у справі № 905/1490/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника Відповідача, та залишити повідомлення № П125 086 3 від 30.03.2016 року - без задоволення.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Донецької області та підтверджується матеріалами справи 23.12.2014 року між Сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/057-ПР (далі «Договір купівлі-продажу»), за умовами п.1.1. якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

-оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів

проводиться не пізніше ніж за 5 (пять) банківських днів до початку місяця поставки

газу;

-оплати в розмірі по 35% (тридцять пять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Відповідно до умов п. 6.4. Договору купівлі-продажу у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Умовами п.7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору купівлі-продажу він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Як вбачається зі спірного рішення, на виконання постанови КМУ від 04.06.2015 року № 375, 14.12.2015р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецької області (сторона перша), Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації (сторона друга), Управлінням державної казначейської служби України у Марїнському районі Донецької області (сторона третя), Фінансовим управлінням Марїнської районної державної адміністрації Донецької області (сторона четверта), Марїнською районною державною адміністрацією (сторона пята), ТОВ «ДТЕК Східенерго» (відповідач, сторона шоста), НАК «Нафтогаз України» (позивач, сторона сьома) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (сторона остання) укладено договір № 376/375-в/1 від 14.12.2015р. «про організацію взаєморозрахунків» (далі «Договір про розрахунки»), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України «Про державний бюджет України на 2015р», відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375. (п. 1 розділу «Предмет договору»).

Таким чином, уклавши Договір про розрахунки, сторони замінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до первісного Договору купівлі-продажу.

Верховний Суд України у постанові від 01.07.2015 року дійшов аналогічної правової позиції щодо відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

За результатами судового розгляду даної справи, судом першої інстанції встановлено факт повного погашення відповідачем боргу в сумі 21 155 947,71 грн. за Договором та за Договором про розрахунки. Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 155 947,71 грн., оскільки основний борг в цій частині був відсутній до порушення провадження у даній справі; та про припинення провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 17 000 000,00 грн., суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки основний борг в цій частині погашений відповідачем в процесі розгляду справи.

Крім того, у відповідності до п.7.2 договором купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/057-ПР 0 від 23.12.2014 року, Позивачем було заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних за період з 15.02.2015 року по 18.06.2015 року, інфляційні за період лютий-травень 2015 року, пеню за період з 15.02.2015 року по 18.06.201 року та штраф у розмірі 7% за порушення виконання відповідачем строків оплати понад 30 днів за зобовязаннями січня 2015 року на суму боргу 5 139 068,02 грн., лютого 2015 року - на суму боргу 7 151 910,48 грн., березня 2015 року - на суму боргу 8 864 969,21 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обовязки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом першої інстанції обґрунтовано досліджено та встановлено, що підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування 3% річних та інфляційних за зобовязаннями щодо суми 17 000 000,00 грн. (за Договором про розрахунки), а саме: січня 2015 року на суму боргу 983 120,31 грн., лютого на суму боргу 7 151 910,48 грн., березня 2015 року на суму боргу 8 864 969,21 грн. не вбачається, а отже, позовні вимоги у цій частині обґрунтовано залишено без задоволення.

Втім, погашення заборгованості у розмірі 4 155 947,71 грн. за зобовязаннями січня 2015 року відбулося з порушенням строків, визначеними у Договорі купівлі-продажу та поза межами порядку і строків, встановлених Договором про розрахунки, а тому, нарахування позивачем пені, штрафу, 3% річних та інфляційних на суму боргу 4 155 947,71 грн. - є правомірним.

Як підставою для скасування спірного рішення Відповідач зазначає, що санкції, встановлені ч.2, ст..625 ЦК України, не належать до господарських, а інші санкції, крім господарських, до господарсько-правової відповідальності не належать і застосовуватись до субєктів господарювання не можуть. Отже, судом першої інстанції було не вірно витлумачено норми матеріального права , на підставі чого спірне рішення підлягає скасуванню.

Апеляційний суд, не приймає до уваги вище зазначене твердження Відповідача та зазначає з цього приводу наступне.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні наведеного припису наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Апеляційний суд, з посиланням на норми діючого законодавства України, умови Договору купівлі-продажу та встановлені обставин справи, зокрема, про те, що Відповідач не розрахувалось повністю з Позивачем за отриманий ним природний газ протягом січня 2015 року у розмірі 4 155 947,71 грн., перевіривши при цьому правильність нарахування судом першої інстанції та визначених до стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені, дійшов висновку про правомірність судового рішення.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго», м. Курахове, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2016 року у справі № 905/1490/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.