Рішення № 56844018, 29.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016р. Справа№ 914/520/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН ЛОГІСТ ПРОДАКШН КОМПАНІ», м. Львів

про: стягнення 1 755 439,03 грн. заборгованості за Договором поставки товару № 62 від 30.07.2015 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 09.03.2016 року)

від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 21 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 29.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН ЛОГІСТ ПРОДАКШН КОМПАНІ» про стягнення 1 755 439,03 грн. заборгованості за Договором поставки товару № 62 від 30.07.2015 року.

Ухвалою суду від 29.02.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.03.2016 року. Ухвалою суду від 15.03.2016 року розгляд справи відкладено на 29.03.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору поставки товару № 62 від 30.07.2015 року в частині оплати вартості поставленого позивачем ОСОБА_2, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати позивачу не надав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.07.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН ЛОГІСТ ПРОДАКШН КОМПАНІ» (Покупець) укладено Договір поставки товару №62 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця продукцію ПАТ «Київський маргариновий завод» (ОСОБА_2), в асортименті, кількості та у строки згідно із специфікаціями, а Покупець зобовязується прийняти цей ОСОБА_2 та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору предметом постачання є продукція торгівельної марки «Олком» в асортименті (ОСОБА_2).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 1396470,24 (один мільйон триста девяносто шість тисяч чотириста сімдесят гривень 24 коп.), що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №15509 від 09.09.2015 р. на суму 243000,00 грн., №15759 від 14.09.2015 р. на суму 237168,00 грн., №15765 від 14.09.2015 р. на суму 1218,24 грн., №16049 від 18.09.2015 р. на суму 148020,00 грн., №16053 від 18.09.2015 р. на суму 144612,00 грн., №16340 від 22.09.2015 р. на суму 202632,00 грн., №16546 від 25.09.2015 р. на суму 180000,00 грн., №16865 від 30.09.2015 р. на суму 239820,00 грн.

06.01.2016 року позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою погашення наявної заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Окрім суми основного боргу в розмірі 1396470,24 грн. відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 224794,56 грн. пені, 102179,33 грн. 20 % річних, 31994,90 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не подав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі Договору поставки товару № 62 від 30.07.2015 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором.

У свою чергу відповідач своїх зобовязань щодо оплати вартості поставленого відповідачем ОСОБА_2 не виконав.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.5.2. Договору Покупець зобовязується своєчасно і у повному обсязі сплатити вартість переданого йому у власність ОСОБА_2 а цим Договором.

Відповідно до п.4.3. Договору розрахунок за ОСОБА_2 здійснюється Покупцем в наступному порядку:

-розрахунок за ОСОБА_2 першої поставки здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2;

-розрахунок за отриманий ОСОБА_2 всіх наступних поставок здійснюється Покупцем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п.4.4. Договору фактом оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.4. Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових надходжень на рахунок Постачальника, Покупець сплачує Постачальнику пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який не виконувалось фінансове зобовязання Покупця, включаючи день оплати та 20 % річних.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1396470,24 грн. основного боргу, 102179,33 грн. 20 % річних, 31994,90 грн. інфляційних нарахувань, 224794,56 грн. пені.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 26331,59 грн. слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН ЛОГІСТ ПРОДАКШН КОМПАНІ» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 93; код ЄДРПОУ 37690038) на користь стягувача Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, м. Київ, проспект Науки, будинок 3; код ЄДРПОУ 00333581) 1396470,24 грн. основного боргу, 102179,33 грн. 20 % річних, 31994,90 грн. інфляційних нарахувань, 224794,56 грн. пені та 26331,59 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.03.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А