Рішення № 56843733, 29.03.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2016 року Справа № 913/339/16

Провадження №15/913/339/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до Комунального теплопостачаючого підприємства Алчевськтеплокомуненерго, м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 4740087 грн 17 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю, довіреність №14-127 від 13.05.2014;

від відповідача представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального теплопостачаючого підприємства Алчевськтеплокомуненерго про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2284/14-КП-20 від 28.01.2014 в сумі 2445965 грн 15 коп., пені в сумі 287213 грн 21 коп., інфляційних втрат в сумі 1875566 грн 91 коп., 3% річних в сумі 131341 грн 90 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.02.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 15.03.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.03.2016 розгляд справи відкладено на 29.03.2016

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням відповідача є: вул.Леніна, б.126, м.Алчевськ Луганської області, 94214.

Згідно з ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За інформацією Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257D7E002C3293) пересилання пошти до/з міста обласного значення Алчевськ Луганської області тимчасово не здійснюється.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками (а.с.45, 52).

Господарський суд також надсилав електронний примірник ухвали на адресу електронної пошти відповідача atke123@bigmir.net, що підтверджується відповідними роздруківками (а.с.44, 53).

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач) та Комунальним теплопостачаючим підприємством Алчевськтеплокомуненерго (покупець, відповідач) 28.01.2014 був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2284/14-КП-20, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ в обсязі до 1720,0 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях кварталів:

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягСічень250Квітень90Липень-Жовтень120Лютий250Травень-Серпень-Листопад320Березень250Червень-Вересень-грудень440І кв.750ІІ кв.90ІІІ кв.-IV880

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (п.3.1 договору).

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3113 грн 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 287 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 57 грн 40 коп., всього з ПДВ 344 грн 40 коп. До сплати за 1000 куб. м природного газу 3462 грн 26 коп., крім того ПДВ 20% - 692 грн 45 коп., всього з ПДВ 4154 грн 71 коп.

Згідно з п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

18.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу, якою сторони внесли зміни в п.2.1 договору в частині зміни обсягів поставок газу.

28.04.2014 між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою сторони внесли зміни в п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

23.05.2014 між сторонами була укладена додаткова угода №3, а 10.06.2014 додаткова угода №4, якими сторони вносили зміни в п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

На виконання вказаних умов договору та додаткових угод до нього позивач передав, а відповідач протягом січняквітня 2014 року прийняв природний газ на суму 3571965 грн 15 коп., який останній оплатив частково внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 2445965 грн 15 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором №2284/14-КП-20 від 28.01.2014 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами приймання-передачі природного газу (а.с.22-25), та визнаний відповідачем.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в зазначений строк отриманий природний газ в повному обсязі не оплачував.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2445965 грн 15 коп. за поставлений у січні-квітні 2014 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 №2284/14-КП-20 та про її задоволення.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 287213 грн 21 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Підпунктом 1.9 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобовязання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобовязання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобовязання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобовязання буде 1 серпня 2014 року.

Судом за допомогою програми Законодавство було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.9-11) та встановлено, що він є неправильним, оскільки при розрахунку пені позивачем не було враховано проплати відповідача і день фактичної сплати суми заборгованості включений в період часу, за який здійснюється їх нарахування. Також позивачем невірно визначено початок періоду прострочення з 15.02.2014, в той час як з урахуванням терміну сплати поставки газу, визначеному в п.6.1 договору купівлі-продажу №2284/14-КП-20 від 28.01.2014 (до 14.02.2014), він є з 14.02.2014, але суд приймає до уваги період, вказаний позивачем.

Водночас господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені:

Місяць надання послугСума боргуЧасткова оплатаПеріод нарахування Кількість днів простроченняОблікова ставка НБУСума пеніСічень 2014 року1225353,37 15.02.2014-10.03.2014246,510474,25 1025353,3711.03.2014 200000,0011.03.201416,5365,19 825353,3712.03.2014 200000,0012.03.2014-18.03.201476,52057,73 765353,3719.03.2014 60000,0019.03.2014 06.04.2014196,55179,24 449353,3707.04.2014-316000,0007.04.2014 14.04.201486,51280,35 15.04.2014-14.05.2014309,57017,30 349353,3715.05.2014-100000,0015.05.2014 01.06.2014189,53273,39 249353,3702.06.2014-100000,0002.06.2014 07.07.2014369,54672,81 99353,3708.07.2014-150000,0008.07.2014 16.07.2014 99,5465,46 17.07.2014-14.08.20142912,51973,46Лютий 2014 року1097566,90 15.03.2014-14.04.2014316,512118,34 15.04.2014-16.07.2014939,553134,27 17.07.2014-14.09.20146015,545105,49березень 2014 року872979,78 15.04.2014-16.07.2014939,542261,79 17.07.2014-14.10.20149012,553813,82Квітень 2014 року376065,10 15.05.2014-16.07.2014639,512332,87 17.07.2014-12.11.201411912,530651,88 13.11.2014-14.11.2014214576,98 Всього:286754,62

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1875566 грн 91 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.9-11), господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних втрат, оскільки ці нарахування повинні здійснюватись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та не враховано розмір заборгованості, що складався на кінець місяця.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство:

Місяць надання послугСума боргуЧасткова оплатаПеріод нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляціїСічень 2014 року765353,37 Березень 2014 року1,02216837,77 449353,3707.04.2014-316000,00Квітень 2014 року1,03314828,66 349353,3715.05.2014-100000,00Травень 2014 року1,03813275,43 249353,3702.06.2014-100000,00Червень 2014 року1,012493,53 99353,3708.07.2014-150000,00Липень 2014 року листопад 2015 року1,592858020858902,47Лютий 2014 року1097566,90 Квітень 2014 року листопад 2015 року1,725027868795766,59березень 2014 року872979,78 Травень 2014 року листопад 2015 року1,6699204918584827,04Квітень 2014 року376065,10 Червень 2015 року листопад 2015 року1,608786601228943,39 Всього:1715874,88

З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 1715874 грн 88 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 131341 грн 90 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 131249 грн 35 коп., оскільки при розрахунку 3% річних (а.с.9-11) позивачем не було враховано проплати відповідача і день фактичної сплати суми заборгованості включений в період часу, за який здійснюється їх нарахування.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми Законодавство:

Місяць надання послугСума боргуЧасткова оплатаПеріод нарахування Кількість днів простроченняРозмір річнихСума річнихСічень 2014 року1225353,37 15.02.2014-10.03.20142432417,13 1025353,3711.03.2014 200000,0011.03.20141384,28 825353,3712.03.2014 200000,0012.03.2014-18.03.201473474,86 765353,3719.03.2014 60000,0019.03.2014 06.04.20141931195,21 449353,3707.04.2014-316000,0007.04.2014 14.05.20143831403,46 349353,3715.05.2014-100000,0015.05.2014 01.06.2014183516,85 249353,3702.06.2014-100000,0002.06.2014 07.07.2014363737,81 99353,3708.07.2014-150000,0008.07.2014 18.12.201552934319,83Лютий 2014 року1097566,90 15.03.2014-18.12.2015644358095,87березень 2014 року872979,78 15.04.2014-18.12.2015613343983,83Квітень 2014 року376065,10 15.05.2014-18.12.2015583318020,22 Всього:131249,35

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні позивача з даним позовом до суду було сплачено за платіжним дорученням №4000916 від 05.02.2016 судовий збір у сумі 71101 грн 32 коп., в той час як, виходячи із заявленої до стягнення суми (4740087 грн 17 коп.) повинно було бути сплачено судовий збір у сумі 71101 грн 31 коп.

Таким чином, наразі існує необхідність повернення Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України судового збору в сумі 00 грн 01 коп., який у відповідності до приписів Закону України Про судовий збір може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір у сумі 71101 грн 31 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального теплопостачаючого підприємства Алчевськтеплокомуненерго задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального теплопостачаючого підприємства Алчевськтеплокомуненерго, вул.Леніна, б.126, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 02132266, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720, заборгованість в сумі 2445965 грн 15 коп., пені в сумі 286754 грн 62 коп., 3% річних у сумі 131249 грн 35 коп., інфляційні втрати в сумі 1715874 грн 88 коп., судовий збір у сумі 68697 грн 66 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2016.

Суддя С.В. Смола