Рішення № 56843233, 22.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.2016р. Справа №905/375/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 03361135,

про стягнення 441 883,11 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю,-

Згідно приписів ст.77 Господарський процесуальний кодекс України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.03.2016р. по 22.03.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 25.12.2015р. до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 441883,11 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 85334,05 грн. з урахуванням втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 181771,61 грн., три проценти річних у розмірі 9423,46 грн. та пені у розмірі 165353,99 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/375/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 27.01.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/375/16.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору на купівлю-продаж природного газу №14-449-ТКЕ(КП) від 31.01.2014р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобовязаннями, зокрема, березня - червня 2015р., виникли підстави для нарахування 3% річних за зобовязаннями січня 2014р.- червня 2015р., пені за зобовязаннями вересня 2014р. - червня 2015р. та інфляційних витрат за зобовязаннями грудня 2014р. червня 2015р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №14-449-ТКЕ(КП) від 31.01.2014р. разом із додатковими угодами №1 від 28.04.2014р., №2 від 14.05.2014р., №3 від 05.09.2014р., №4 від 10.11.2014р., №5 від 08.12.2014р., №6 від 22.12.2014р., №7 від 05.02.2015р., №8 від 10.03.2015р., №9 від 27.03.2015р., №10 від 03.04.2015р., №11 від 07.05.2015р., №12 від 03.06.2015р., №13 від 19.06.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.04.2014р., №б/н від 31.05.2014р., №б/н від 30.06.2014р., №б/н від 31.07.2014р., №б/н від 31.08.2014р., №б/н від 30.09.2014р., №б/н від 31.10.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р., №б/н від 31.01.2015р., №б/н від 28.02.2015р., №б/н від 31.03.2015р., №б/н від 30.04.2015р., №б/н від 31.05.2015р., №б/н від 30.06.2015р., а також витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2014р. по 31.08.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

03.03.2016р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив №854-юр від 01.03.2016р., за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 85334,05 грн. через його повну сплату, визнав розмір інфляційних нарахувань за весь час прострочення у сумі 135294,47 грн. та 3% річних у сумі 8216,44 грн.

До відзиву додано: платіжні доручення №1370 від 28.02.2014р., №2412 від 10.04.2014р., №3210 від 15.05.2014р., №3590 від 29.05.2014р., №4286 від 26.06.2014р., №4847 від 31.07.2014р., №5288 від 26.08.2014р., №5924 від 25.09.2014р., №6584 від 27.10.2014р., №7260 від 25.11.2014р., №8061 від 29.12.2014р., №2010 від 23.04.2015р., №2584 від 22.05.2015р., №3356 від 03.07.2015р., №4929 від 23.09.2015р., №6818 від 24.12.2015р., контррозрахунок інфляційних нарахувань від заборгованості ПАТ «Маріупольгаз» перед НАК «Нафтогаз України» за послуги з транспортування природного газу по договору між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Маріупольгаз» №14-449-ТКЕ (КП) від 31.01.2014р., контррозрахунок штрафних санкцій, пені та 3% річних від заборгованості ПАТ «Маріупольгаз» перед НАК «Нафтогаз України» за послуги з транспортування природного газу по договору між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Маріупольгаз» №14-449-ТКЕ (КП) від 31.01.2014р., повну інформаційну довідку з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, у копіях: документи, що підтверджують правовий статус підприємства, довіреність на представника, наказ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» №231 від 13.11.2014р. «Про засвідчення копій».

Також, 03.03.2016р. відповідачем заявлено клопотання №855-юр від 01.03.2016р. про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (пені) на 90% та про відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, разом із (у копіях): ліцензія Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) АЕ №295547 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», а також довідка б/н б/д про заборгованість перед ПАТ «Маріупольгаз» за спожитий природний газ станом на 01.02.2016р., витяг з веб порталу «Судова влада України», витяг постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №810 від 19.03.2015р. «Про видачу ліцензій на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом ПАТ «Маріупольгаз» та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» з інформаційного ресурсу «Ліга Закон».

Представник позивача у судове засідання 22.03.2016р. не зявився, причини неявки не повідомив, витребувані документи не надав. У попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.2016р. вимогу позивача щодо суми основного боргу не визнав, оскільки свідчить про її оплату, зазначив про згоду з розрахунком позивача в частині пені, проте просив зменшити її розмір, з огляду на скрутне фінансове становище, а також на незначний час прострочення, відсутність заборгованості та наявність незалежних від нього обставин, за яких неможливо провести розрахунок вчасно, в частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат заперечив, представив контррозрахунок цих вимог, посилаючись на зазнання великих збитків через заборгованість бюджетних організацій та населення, наявність спорів у господарському суді м.Києва між відповідачем та позивачем, просив відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14-449-ТКЕ(КП), згідно з яким Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації субєктам господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. газ в обсязі до 435,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 75,000, лютий 90,000, березень 65,000, квітень 30,000, травень 5,000, червень 5,000, липень 5,000, серпень 5,000, вересень 5,000, жовтень 30,000, листопад 50,000, грудень 70,000.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовою п.3.4 договору, підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничні рівень ціни) на природний газ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За змістом п.5.2 договору до сплати ціна за 1000 куб.м. газу 3113,00 грн., крім того ПДВ 20% - 622,60 грн., усього з ПДВ 3735,60 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2014 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. (р.11 договору).

Додатковою угодою №1 від 28.04.2014р. до договору у пункті 1 змінено ціну на природний газ та встановлено до сплати за 1000 куб.м. газу 4020,00грн., крім того ПДВ 20% - 804,00грн., усього з ПДВ 4824,00 грн.

Окрім того, п.2 додаткової угоди, п.6.1 договору викладено в такій редакції: «Оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.»

Також, п.3 додаткової угоди, п.9.1 та 9.2 викладено в наступній редакції: «Спори (розбіжності) за Договором вирішуються за домовленістю Сторін.

У разі недосягнення Сторонами згоди щодо вирішення спорів (розбіжностей) за цим Договором спір передається на вирішення в господарські суди України».

Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини Сторін, що фактично склались з 18.03.204р. в частині пунктів 2, 3 та з 01.04.2014р. в частині пункта 1.

Додатковою угодою №2 від 14.05.2014р. до означеного правочину змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.05.2014р. до сплати за 1000 куб.м. газу 4724,00 грн., крім того ПДВ 20% - 944,80грн., усього з ПДВ 5668,80 грн.

Додатковою угодою №3 від 05.09.2014р. до договору, змінено ціну на природний газ та встановлено до сплати з 01.09.2014р. за 1000 куб.м. газу 4874,00 грн., крім того ПДВ 20% - 974,80грн., усього з ПДВ - 5848,80 грн.

Додатковою угодою №4 від 10.11.2014р. змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.11.2014р. до сплати за 1000 куб.м. газу 5100,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1020,00грн., усього з ПДВ - 6120,00 грн.

Додатковою угодою №5 від 08.12.2014р. змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.12.2014р. до сплати за 1000 куб.м. газу 5900,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1180,00грн., усього з ПДВ 7080,00 грн.

Додатковою угодою №6 від 22.12.2014р. до договору п.1.1 викладено в наступній редакції: «За договором Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2014- 2015 роках природний газ, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах Договору».

Також, внесено зміни до правочину та визначено передачу газу з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. обсягом до 232,248 тис.куб.м., у тому числі:

- у 2014р. - до 162,248 тис.куб.м, по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 39,231, лютий 35,894, березень 23,925, квітень 9,886, травень 0,841, червень 0,658, липень 0,609, серпень 0,244, вересень 0,699, жовтень 5,641, листопад 19,620, грудень 25,000.;

- у І кварталі 2015р. - до 70,000 тис.куб.м., по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 25,000, лютий 25,000, березень 20,000.

Крім того, статтю 11 викладено в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2014 року, і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення».

Додатковою угодою №7 від 05.02.2015р. до договору п.2.1 викладено в наступній редакції: «Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. газ в обсязі до 272,339 тис.куб.м, у тому числі: у 2014р. 168,320 (тис.куб.м); у І кварталі 2015р. - до 104,019 (тис.куб.м), по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 34,019, лютий 40,000, березень 30,000.»; змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.02.2015р. до сплати за 1000 куб.м. газу 5700,00грн., крім того ПДВ 20% - 1140,00грн., усього з ПДВ 6840,00 грн.

Додатковою угодою №8 від 10.03.2015р. до договору змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.03.2015р. до сплати за 1000 куб.м. газу 8900,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1780,00грн., усього з ПДВ 10680,00 грн.

Додатковою угодою №9 від 27.03.2015р. до договору внесено зміни до правочину та визначено передачу газу з 01.01.2014р. по 31.03.2015р. в обсязі до 419,776 тис.куб.м., у тому числі:

- у 2014р. - до 168,320 тис.куб.м;

- у 2015р. - до 251,456 тис.куб.м., по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 34,019, лютий 27,437, березень 30,000, квітень 20,000, травень 10,000, червень 10,000, липень 10,000, серпень 10,000, вересень 10,000, жовтень 20,000, листопад 30,000, грудень 40,000.

Крім того, статтю 11 викладено в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2014 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення».

Додатковою угодою №10 від 03.04.2015р. до договору змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.04.2015р. до сплати за 1000 куб.м. газу 7200,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1440,00грн., усього з ПДВ 8640,00 грн.

Додатковою угодою №11 від 07.05.2015р. до договору змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.05.2015р. до сплати за 1000 куб.м. газу 6810,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1362,00грн., усього з ПДВ 8172,00 грн.

Додатковою угодою №12 від 03.06.2015р. до договору змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.06.2015р. до сплати за 1000 куб.м. газу 6600,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1320,00грн., усього з ПДВ 7920,00 грн.

Додатковою угодою №13 від 19.06.2015р. припинено дію договору №14-449-ТКЕ(КП) від 31.01.2014р. в частині поставки природного газу з 1 липня 2015р.

Також, статтю 11 викладено в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 1 січня 2014 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.04.2014р., №б/н від 31.05.2014р., №б/н від 30.06.2014р., №б/н від 31.07.2014р., №б/н від 31.08.2014р., №б/н від 30.09.2014р., №б/н від 31.10.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р., №б/н від 31.01.2015р., №б/н від 28.02.2015р., №б/н від 31.03.2015р., №б/н від 30.04.2015р., №б/н від 31.05.2015р., №б/н від 30.06.2015р. за січень 2014р.-червень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2014р. 39,231 тис.куб.м. на суму 146551,32 грн.;

у лютому 2014р. 35,894 тис.куб.м. на суму 134085,62 грн.;

у березні 2014р. 23,925 тис.куб.м. на суму 89374,24 грн.;

у квітні 2014р. 9,886 тис.куб.м. на суму 47690,06 грн.;

у травні 2014р. 0,841 тис.куб.м. на суму 4767,46 грн.;

у червні 2014р. 0,658 тис.куб.м. на суму 3730,07 грн.;

у липні 2014р. 0,609 тис.куб.м. на суму 3452,30 грн.;

у серпні 2014р. 0,244 тис.куб.м. на суму 1383,19 грн.;

у вересні 2014р. 0,699 тис.куб.м. на суму 4088,32 грн.;

у жовтні 2014р. 5,641 тис.куб.м. на суму 32993,08 грн.;

у листопаді 2014р. 19,620 тис.куб.м. на суму 120074,40 грн.;

у грудні 2014р. 31,072 тис.куб.м. на суму 219989,76 грн.;

у січні 2015р. 34,019 тис.куб.м. на суму 240854,52 грн.;

у лютому 2015р. 27,437 тис.куб.м. на суму 187669,08 грн.

у березні 2015р. 19,406 тис.куб.м. на суму 207256,08 грн.;

у квітні 2015р. 7,671 тис.куб.м. на суму 66277,44 грн.;

у травні 2015р. 0,714 тис.куб.м. на суму 5834,81 грн.;

у червні 2015р. 0,668 тис.куб.м. на суму 5290,56 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень 2014р.-червень 2015р. у загальному обсязі 258,235 тис.куб.м. на суму 1521362,31грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 28.04.2014р.) визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2014 року - 19.02.2014р.;

за лютий 2014 року - 19.03.2014р.;

за березень 2014 року - 19.04.2014р.;

за квітень 2014 року - 19.05.2014р.;

за травень 2014 року - 19.06.2014р.;

за червень 2014 року - 19.07.2014р.;

за липень 2014 року - 19.08.2014р.;

за серпень 2014 року - 19.09.2014р.;

за вересень 2014 року - 19.10.2014р.;

за жовтень 2014 року - 19.11.2014р.;

за листопад 2014 року - 19.12.2014р.;

за грудень 2014 року - 19.01.2015р.;

за січень 2015 року - 19.02.2015р.;

за лютий 2015 року - 19.03.2015р.;

за березень 2015 року - 19.04.2015р.;

за квітень 2015 року - 19.05.2015р.;

за травень 2015 року - 19.06.2015р.;

за червень 2015 року - 19.07.2015р.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, останнім виконано зобовязання з оплати вартості поставленого природного газу протягом наведеного спірного періоду у повному обсязі.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем до порушення провадження по даній справі за станом на день подачі позову - 23.01.2016р. (дата поштового штепмелю, що міститься на конверті у якому позов надійшов до суду) була здійснена часткова оплата за поставлений природний газ на суму 1436028,26 грн. Її не було заявлено позивачем до стягнення.

Зважаючи на представлений відповідачем відзив №854-юр від 01.03.2016р. та додане до нього платіжне доручення №6818 від 24.12.2015р., останній підтвердив сплату суми боргу у сумі 85334,05 грн.

Ця сума була заявлена позивачем до стягнення, однак, оскільки її сплачено до подачі позову, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на таке, позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобовязання у загальній сумі 181771,61 грн. (у межах провадження по даній справі за зобовязанням грудня 2014р. на суму 219989,76 грн. за лютий 2015р.-квітень2015р.; за зобовязанням січня 2015р. на суму 240854,52 грн. за період березень 2015р.-травень 2015р.; за зобовязанням лютого 2015р. на суму 187669,08 грн. за період квітень 2015р.-червень 2015р. та на суму 33855,01грн. за період липень 2015р.-вересень 2015р.; за зобовязанням березня 2015р. на суму 207256,08 грн. за період травень 2015р.-вересень 2015р.; за зобовязанням квітня 2015р. на суму 66277,44 грн. за період червень 2015р.-вересень 2015р.; за зобовязанням травня 2015р. на суму 5834,81 грн. за період липень 2015р.-вересень 2015р.; за зобовязанням червня 2015р. на суму 5290,56 грн. за період серпень 2015р.-вересень 2015р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), оскільки неправильно визначено період та базу для їх нарахування, і тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного періоду, а саме, з урахуванням здійснених оплат, на дійсну суму боргу, що існувала у наведений період прострочення, суд дійшов висновку про їх розмір в загальній сумі 134183,54грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних 9423,46 грн. (нарахування здійснено за зобовязаннями: січня 2014р. на суму 146551,32 грн. за період з 20.02.2014р. по 28.02.2014р.; лютого 2014р. на суму 134085,62 грн. з 20.03.2014р. по 10.04.2014р.; березня 2014р. на суму 89374,24 грн. з 20.04.2014р. по 15.05.2014р.; квітня 2014р. на суму 47690,06грн. з 20.05.2014р. по 29.05.2014р.; травня 2014р. на суму 4767,46 грн. з 20.06.2014р. по 26.06.2014р.; червня 2014р. на суму 3730,07 грн. з 20.07.2014р. по 31.07.2014р.; липня 2014р. на суму 3452,30 грн. з 20.08.2014р. по 26.08.2014р.; серпня 2014р. на суму 1383,19 грн. з 20.09.2014р. по 25.09.2014р.; вересня 2014р. на суму 4088,32 грн. з 20.10.2014р. по 27.10.2014р.; жовтня 2014р. на суму 32993,08 грн. з 20.11.2014р. по 25.11.2014р.; листопада 2014р. на суму 120074,40 грн. за період з 20.12.2014р. по 29.12.2014р.; грудня 2014р. на суму 219989,76 грн. за період з 20.01.2015р. по 23.04.2015р.; січня 2015р. на суму 240854,52 грн. за період з 20.02.2015р. по 22.05.2015р.; лютого 2015р. на суму 187669,08 грн. за період з 20.03.2015р. по 03.07.2015р. та на суму 2000,00грн. за період з 04.07.2015р. по 23.09.2015р.; березня 2015р. на суму 207256,08 грн. за період з 20.04.2015р. по 23.09.2015р. та на суму 7931,24 грн. за період з 24.09.2015р. по 08.10.2015р.; квітня 2015р. на суму 66277,44 грн. за період з 20.05.2015р. по 08.10.2015р.; травня 2015р. на суму 5834,81 грн. за період з 20.06.2015р. по 08.10.2015р.; червня 2015р. на суму 5290,56 грн. за період з 20.07.2015р. по 08.10.2015р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобовязаннями січня 2014р. - червня 2015р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 9305,41 грн.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

Зі змісту відзиву №854-юр від 01.03.2016р. відповідачем визнано розмір інфляційних нарахувань за весь час прострочення у сумі 135294,47 грн. та 3% річних у сумі 8216,44 грн.

Проте, проведений відповідачем контррозрахунок 3% річних та нарахованих штрафних санкцій судом до уваги не прийнято, оскільки, беручи до уваги вищевстановлене, для їх нарахування визначено невірний період прострочення.

Відтак, з огляду на викладені обставини, визнання відповідачем вимог у приведених сумах не приймається судом.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних у сумі встановленій судом, 3% річних у розмірі 9305,41 грн., інфляційні витрати - 134183,54грн.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі, якщо до 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині постави газу (Розділ ХІ Договору) Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 Договору).

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 165353,99 грн. (нарахування здійснено за зобовязаннями: вересня 2014р. на суму 4088,32 грн. з 20.10.2014р. по 27.10.2014р.; жовтня 2014р. на суму 32993,08 грн. з 20.11.2014р. по 25.11.2014р.; листопада 2014р. на суму 120074,40 грн. за період з 20.12.2014р. по 29.12.2014р.; грудня 2014р. на суму 219989,76 грн. за період з 20.01.2015р. по 23.04.2015р.; січня 2015р. на суму 240854,52 грн. за період з 20.02.2015р. по 22.05.2015р.; лютого 2015р. на суму 187669,08 грн. за період з 20.03.2015р. по 03.07.2015р. та на суму 2000,00грн. за період з 04.07.2015р. по 23.09.2015р.; березня 2015р. на суму 207256,08 грн. за період з 20.04.2015р. по 23.09.2015р. та на суму 7931,24 грн. за період з 24.09.2015р. по 08.10.2015р.; квітня 2015р. на суму 66277,44 грн. за період з 20.05.2015р. по 08.10.2015р.; травня 2015р. на суму 5834,81 грн. за період з 20.06.2015р. по 08.10.2015р.; червня 2015р. на суму 5290,56 грн. за період з 20.07.2015р. по 08.10.2015р.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобовязаннями вересня 2014р.-червня 2015р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 163879,08 грн.

Одночасно відповідачем заявлено клопотання №855-юр від 01.03.2016р., у якому просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) на 90% та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобовязання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 163879,08 грн.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» «вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо».

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, за висновками суду, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із обєктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг на який нараховано штрафні санкції (вересень 2014р.-червень 2015р.), незначний час прострочення, систематичне погашення суми основного боргу та повну її сплату, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, перенасиченість грошовими вимогами позивача, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та обставини, на які посилається відповідач у своєму зверненні, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для задоволення цього клопотання частково, оскільки, за результатми встановленого, беручи до уваги наявність факту прострочення, зменшення пені на 90% є надмірним.

Відтак, суд зменшує розмір суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, а саме від розміру встановленого судом на 30%, тобто до 114715,36грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач також просить відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, з підстав несприятливого матеріального становища підприємства, понесення значних збитків, проведення на території Донецької області антитерористичної операції, наявність перепон та труднощів у провадженні господарської діяльності. Звернуто увагу на сферу діяльності підприємства.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас, заявником (відповідачем) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання цього рішення суду, з огляду на зменшення розміру нарахованих сум штрафних санкцій та перерахунку 3% річних, інфляційних витрат, та неможливість її сплати одноразово. Не підтверджено документально обставини, на які останній посилається, обґрунтовуючи дану заяву.

Посилання на важке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобовязань, як і відповідний статус підприємства, що, у відношенні відповідача не встановлює підстав ухилення від їх виконання та певних пільг у питанні відстрочення, крім того, враховуючи фінансовий стан позивача та баланс інтересів сторін.

Одночасно, за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність субєктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду заявником не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №905/375/16 є необґрунтованими, недоведеними та недоцільними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 441883,11 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 85334,05 грн. з урахуванням втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 181771,61грн., три проценти річних у розмірі 9423,46 грн. та пені у розмірі 165353,99 грн., задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 114715,36 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, б.16, ЄДРПОУ 03361135, п/р 26005962493249 у ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 у АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 258204,31 грн., у тому числі 114715,36 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання, 9305,41 грн. 3% річних та 134183,54грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 4610,52 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 22.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2016р.

Суддя О.В. Кротінова