Рішення № 56843081, 25.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2016 р. Справа № 902/1763/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛУМБІНІ", с.Корделівка, Калинівський район, Вінницька область

до: 1. Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, м. Вінниця

2. Державної казначейської служби України, м.Київ

про відшкодування шкоди в сумі 576 616,05 грн завданої незаконними рішеннями органів державної влади

За участю секретаря судового засідання Віннік О.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 03 від 27.01.2016 р., паспорт серії АТ № 098159 виданий Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області від 11.12.2014 р.

відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність № 30035/10 від 23.10.2015 р., службове посвідчення ВН № 000855 дійсне до 01.06.2018 р.

ОСОБА_3, довіреність № 100/8-23 від 05.01.2016 р., службове посвідчення ВН № 000112 дійсне до 31.05.2017 р.

ОСОБА_4, довіреність № 39615/10 від 31.12.15 р., службове посвідчення ВН № 000342 дійсне до 01.06.2018 р.

відповідача 2: ОСОБА_5, довіреність № 5-15/4435-33267 від 31.12.2015 р., посвідчення № 119 видане 14.10.2008 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛУМБІНІ" подано позов до Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області та Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці про відшкодування шкоди в сумі 606 377 грн 39 коп. завданої незаконним вирішенням органів державної влади.

Ухвалою суду від 19.12.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1763/14 та призначено до розгляду на 22.01.2015 р.

Представники відповідачів у відзивах на позовну заяву та в засіданні суду 22.01.2015 р. проти заявленого позову заперечують з підстав викладених в них.

З метою витребування від сторін додаткових доказів розгляд справи відкладено до 04.02.2015 р.

Ухвалою суду від 04.02.2015 р. провадження у справі зупинено до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України справи № 2а/0270/4527/12 (№ К/9991/80353/12).

Протягом часу коли провадження у справі було зупинено, судом неодноразово надсилались нагадування сторонам щодо можливості поновлення провадження у справі та розгляду справи по суті.

У відповідь на запити суду від сторін надходили повідомлення про те, що адміністративна справа № 2а/0270/4527/12 (№ К/9991/80353/12) перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України, а тому підстав для поновлення провадження у справі немає.

В зв'язку з наведеним вище, суд ухвалою від 04.01.2016 р. поновив провадження у справі, враховуючи тривалий час її зупинення (майже рік) з метою продовження розгляду справи та дотримання принципу розумності строків вирішення спору.

Ухвалою суду від 18.01.2016 р. розгляд справи відкладено до 28.01.2015 р. та продовжено розгляд справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 28.01.2016 р. замінено неналежного відповідача - управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці Вінницької області - на належного відповідача - Державну казначейську службу України, відхилено клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 902/1763/14 до винесення рішення Вищим адміністративним судом України у адміністративній справі № 2а/0270/4527/12 (к/9991/80353/12) та відкладено розгляд справи до 11.02.2016 р.

11.02.2016 р. представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про призначення бухгалтерсько-економічної експертизи для визначення наявності та розміру шкоди наданої як стверджує останній протиправними діями Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області в процесі застосування адміністративного арешту майна на ТОВ "КОЛУМБІНІ".

В судовому засіданні 11.02.2016 р. головуючим оголошено перерву до 16.02.2016 р. з метою надання представниками сторін додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті.

16.02.2016 р. від представника позивача надійшли документи на виконання вимог суду та клопотання № 06 від 16.02.2016 р. про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи.

Ухвалами суду від 16.02.2016 р. розгляд справи відкладено до 02.03.2016 р., а з 02.03.2016 р. по 24.03.2016 р.

24.03.2016 р. від представника позивача та відповідача 1 надійшло ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2016 р.

24.03.2016 р. в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з проведеним розрахунком середньодобового доходу за рахунок вартості реалізованих за добу нафтопродуктів в 2012 р. на АЗС № 13 згідно з якою він просить стягнути на користь ТОВ "КОЛУМБІНІ" із Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області 576 616,05 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Вказана заява, приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

24.03.2016 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 25.03.2016 р. з метою подачі відповідачем 2 письмового відзиву та необхідністю надання сторонами додаткових пояснень по суті позовних вимог.

25.03.2016 р. на адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання в усному порядку про зупинення провадження у даній справі до винесення рішення Вищим адміністративним судом України у адміністративній справі № 2а/0270/4527/12 (к/9991/80353/12).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого клопотання (представники відповідачів 1 та відповідача 2 не заперечили щодо вищезазначеного клопотання), давши їм оцінку, суд дійшов висновку про відхилення клопотання позивача про необхідність зупинення розгляду справи до винесення рішення Вищим адміністративним судом України в адміністративній справі № 2а/0270/4527/12 (№ К/9991/80353/12) виходячи з наступного.

При розгляді справи по суті судом встановлено, що справа № 902/1763/14 з вищезазначених підстав ухвалою суду від 04.02.2015 р. вже зупинялася, а на запити суд про поновлення провадження по справі від сторін надходили повідомлення про те, що адміністративна справа № 2а/0270/4527/12 (№ К/9991/80353/12) перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України, а тому підстав для поновлення провадження у справі немає, однак суд взявши до уваги той факт, що справа тривалий час (майже рік) зупинена поновив провадження у справі і призначив її до розгляду.

Із матеріалів справи слідує, що ухвалою від 14.01.2013 р. Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Колумбіні" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 р. у справі № 2а/0270/4527/12.

Однак станом на 25.03.2016 р. відомостей щодо вирішення касаційної скарги по суті Вищим адміністративним судом України матеріали справи не містять.

Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

В листі Верховного Суду України № 1-5/45 від 25.01.2006 р. зазначено, що у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статі 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Суд зауважує, що з врахуванням наведеного вище зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників судового процесу.

Відхилення клопотання позивача про зупинення провадження у справі не позбавлятиме позивача права, за визначених процесуальним законом обставин, ініціювати перегляд даного судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Суд зауважує, що ухвалою від 28.01.2016 р. було відхилено аналогічне клопотання позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та письмових пояснень від 21.01.2015 р., від 03.02.2015 р., від 27.01.2016 р., від 01.03.2016 р., від 23.03.2016 р. позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що в період з 18.09.2012 р. по 27.09.2012 р. Державною податковою службою у Вінницькій області на АЗС № 13 ТОВ "КОЛУМБІНІ" була проведена фактична перевірка і складений акт фактичної перевірки № б/н від 27.09.2012 р. згідно з якою Вінницькою ОДПІ на підставі протоколу № 1 від 27.09.2012 р. було здійснено тимчасову затримку майна, а згідно рішень (рішення № 1, рішення № 2) Вінницької ОДПІ від 27.09.2012 р. накладено адміністративний арешт на майно.

При цьому позивач посилається на те, що у зв'язку з проведенням органами державної влади незаконних дій, а саме: тимчасового затримання майна, накладення адміністративного арешту на майно, опломбуванням близько 24 год. 27.09.2012 р. представниками відповідача всіх резервуарів з нафтопродуктами, паливно-роздавальних колонок на АЗС № 13 щодо роздрібної торгівлі нафтопродуктами була зупинена на 15 діб, що спричинило настання негативних наслідків для господарської діяльності ТОВ "КОЛУМБІНІ" у вигляді втраченого доходу від простою АЗС № 13 з 27.09.2012 р. по 11.10.2012 р.

В якості нормативно-правової підстави позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 1166, 1173 ЦК України.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 17.01.2015 р., письмових поясненнях від 01.03.2016 р., від 24.03.2016 р. позов не визнає, вважає його необґрунтованим та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства та просить суд в його задоволенні відмовити вказуючи на наступне:

- позивачем у позовній заяві не зазначено про обставини, які суттєво впливають на юридичну оцінку обставин спору, а саме щодо повернення йому паливно-мастильних матеріалів після закінчення дії адміністративного арешту, правомірність якого підтвердження судовим рішенням;

- правомірність дій Вінницької ОДПІ по накладенню адміністративного арешту підтверджується судом, а саме, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0270/4527/12, якою відмовлено ТОВ "КОЛУМБІНІ" в задоволенні їх вимог про визнання протиправним рішення № 2 про накладення адміністративного арешту;

- розмір неотриманого прибутку в позовній заяві є необґрунтованим та надуманим, а саме: позивач зазначає, що йому за накладення адміністративного арешту майна нанесено збитки у вигляді втраченого доходу за 15 діб у період з 27.09.2012 р. по 12.10.2012 р. в сумі 606 377, 39 грн, проте останнім подано розрахунок зазначеної суми вже за період з 13.09.2014 р. по 27.09.2014 р. що суперечить дійсності і не дає підстав вважати дані періоди аналогічними, тим більше робити висновки методом порівняння на основі суми виручки отриманої за певний період.

Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці у відзиві на позовну заяву поданій до суду 22.01.2015 р. позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та просить суд в його задоволенні відмовити вказуючи на те, що позивач не визначив чим саме останній порушив його права та охоронювані законом інтереси та не надав належного цьому підтвердження, а також не довів того, що заявлені до стягнення збитки могли бути отримані

28.01.2016 р. ухвалою суду замінено неналежного відповідача - управління Державної казначейської служби України у м.Вінниці Вінницької області - на належного відповідача - Державну казначейську службу України у зв'язку з чим останній 28.01.2016 р. вступив до участі у розгляді справи.

Відповідач 2 - Державна казначейська служба України у відзиві на позовну заяву поданій до суду 25.03.2016 р. позов не визнає та просить суд в його задоволенні відмовити в повному обсязі, при цьому зазначає, що поданий позивачем до позовної заяви розрахунок втрат є надуманим та розмір неотриманого прибутку нічим не обґрунтований, а матеріали справи не містять доказів незаконності рішень відповідача 1.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що в період з 18.09.2012 р. по 27.09.2012 р. посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС № 13, що розташована за адресою: Вінницький р-н., с. Бохоники, Гніванське шосе, 2 км., суб'єкта господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 43/02/32/22/37018720 від 27.09.2012 р. згідно з яким визначено, що бензин автомобільний А-95 в кількості 11 727,0 куб.дм, А-92 в кількості 15 470,0 куб.дм та паливо дизельне підвищеної якості (ДП Євро) в кількості 7 990,0 куб. дм не відповідає представленим доходним документам, документи щодо їх походження не представлено, власника не встановлено, товари не обліковані у встановленому законодавством порядку тощо.

На цій підставі, згідно вимог п. 94.7 ст. 94 ПК України, Вінницькою ОДПІ 27.09.2012 р. складено протокол № 1 про тимчасове затримання майна.

Також 27.09.2012 р. керівництвом Вінницької ОДПІ прийняті рішення про накладення адміністративного арешту майна (рішення № 1 на суму 91 765,27 грн та рішення № 2 на суму 310 646,39 грн).

На виконання вказаних рішень було проведено опечатування та опломбування ємностей з нафтопродуктами, зливних горловин та паливно-роздвальних колонок, а також вилучення арештованого майна та передача його на зберігання ПВКП "КІБ" згідно договору № 1 від 27.09.2012 р.

Всього були вилучені нафтопродукти у кількості: дизельне пальне Євро вид І в кількості 6 123,61 л, бензин автомобільний А-92 в кількості 13 344 л та бензин автомобільний А-95 в кількості 21 946 л.

Дана кількість вилучених нафтопродуктів підтверджується актами опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного № 16 від 27.09.2012 р. та № 17 від 11.10.2012 р.

22.11.2012 р. в ЄРДР було зареєстровано кримінальне провадження № 32012010000000007 в рамках якого 26.12.2012 р., 28.12.2012 р., 02.04.2013 р., 03.04.2013 р. було прийнято постанови про визнання речовими доказами нафтопродуктів, в т.ч. і тих, які було вилучено на АЗС № № 13, що розташована за адресою: Вінницький р-н., с. Бохоники, Гніванське шосе, 2 км.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 р. у справі № 2а/0270/4527/12 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р. у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, - скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено - підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" згідно рішення про накладення адміністративного арешту № 2 від 27.09.2012 р.

Постановою від 17.02.2014 р. закрито вказане вище кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а нафтопродукти визнані речовими доказами виключено зі складу речових доказів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.06.2013 р. у справі № 902/125/13-г залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання права власності на нафтопродукти вартістю 441 198,17 грн. та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" право власності на майно дизельне пальне Євро вид І в кількості 6123,61 л, бензин автомобільний А-92 в кількості 13344,00 л та бензин автомобільний А-95 в кількості 21946,00 л, яке було вилучено Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби на АЗС №13, що знаходиться за адресою: Гніванське шосе, 2 км, с. Бохоники, Вінницький район Вінницької області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно акту прийому-передачі від 12.08.2014 р. Вінницька ОДПІ повернула (передала), а ТОВ "Колумбіні" прийняло з відповідального зберігання паливно-мастильні матеріали, що були вилучені 27.09.2012 р., 11.10.2012 р., 19.11.2012 р. Вінницькою ОДПІ на АЗС № 13 і АЗС № 29 ТОВ "Колумбіні" в рамках застосування адміністративного арешту майна, а саме в кількості: бензин автомобільний А-95 24 962 л. (18 946 кг.), бензин автомобільний А-92 12 842 л. (9 657 кг.), дизельне пальне 6 050 л. (4 992 кг.).

Судом встановлено, що рішенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 22521/25-10 від 03.10.2014 р. скасовано рішення про накладення адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Колумбіні" від 27.09.2012р. № 2 про накладення адміністративного арешту майна ТОВ "Колумбіні" та звільнено майно з-під адміністративного арешту.

Крім цього, рішенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 22522/25-10 від 03.10.2014 р. звільнено майно ТОВ "Колумбіні" з-під адміністративного арешту накладеного рішенням від 27.09.2012р. № 1 про накладення адміністративного арешту майна ТОВ "Колумбіні".

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2014 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2013 р. скасовано, а справу № 902/125/13-г направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Під час нового розгляду провадження у справі № 902/125/13-г було припинено відповідно до ухвали від 04.12.2014 р. в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р. у справі № 2а/0270/5044/12 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень Вінницької ОДПІ від 27.09.2012 р. № 1, № 2 скасовано, прийнято нову постанову, адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправним рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 1 від 27.09.2012р. про накладення адміністративного арешту майна, у задоволенні решти позову відмовлено.

Суд зауважує, що обставини щодо здійснення перевірки посадовими особами Вінницької ОДПІ, вжиття ними відповідних дій по накладенню арешту, вилученню майна, його повернення, правомірності дій по накладенню арешту тощо було встановлено під час розгляду адміністративних справ № 2а/0270/4527/12, № 2а/0270/5044/12, № 2а/0270/4480/12, № 2а/0270/4495/12, № 802/112/13-а, господарської справи № 902/125/13-г, що в силу приписів ст.35 ГПК не потребують доказування при розгляді даної справи.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову виходячи із таких міркувань.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 5011-71/2684-2012, від 02.09.2014 р. у справі № 910/2023/13, від 04.11.2014 р. у справі № 904/1197/14, від 07.10.2015 р. у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 р. у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11).

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення саме упущену вигоду суд приймає до уваги те, що частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконаний зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Предявлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обовязків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобовязання за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 р. у справі № 5023/4983/12.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідачів і їх вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

Разом з тим із матеріалів справи слідує, що дії відповідача 1 по накладенню арешту на момент прийняття даного судового рішення не визнані протиправними, позаяк постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 р. у справі № 2а/0270/4527/12 підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" згідно рішення про накладення адміністративного арешту № 2 від 27.09.2012 р.

Суд зазначає, що визнання протиправним рішення № 1 про накладення адміністративного арешту від 27.09.2012 р. згідно постанови Вінницького апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. у справі № 2а/0270/5044/12 не свідчить про протиправність дій при накладенні адміністративного арешту згідно рішення про накладення адміністративного арешту № 2 від 27.09.2012 р. обґрунтованість якого підтверджена постановою Вінницького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. у справі № 2а/0270/4527/12.

При цьому суд зауважує, що позивачем як в позовній заяві так і у письмових поясненнях вказано, що підставою для зупинки роботи АЗС стало прийняття рішень від 27.09.2012 р. № 1 та № 2 про накладення адміністративного арешту.

Суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази того, що зупинка роботи АЗС відбулась саме у зв'язку із прийняттям рішення від 27.09.2012 р. № 1 про накладення адміністративного арешту.

Надаючи юридичну оцінку обставинам накладення арешту суд приходить до переконливого висновку про те, що зупинка роботи АЗС № 13 відбулась у зв'язку із пломбуванням всіх резервуарів з нафтопродуктами і паливно-роздавальних колонок на АЗС № 13 на підставі прийнятих в один день двох рішень від 27.09.2012 р. № 1 та № 2 про накладення адміністративного арешту на майно визначене родовими ознаками, а не одного із них.

Окрім того при розгляді спору про стягнення упущеної вигоди позивач повинен довести те, що понесені ним втрати майнового характеру є невідворотнім результатом протиправної діяльності відповідача, тобто наявність прямого причинного звязку між діями відповідача та збитками.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ним вжито заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Із матеріалів справи слідує, що в обґрунтування розміру завданої шкоди позивачем надано копії змінних звітів АЗС за 2012 рік виходячи з даних про реалізацію за якими позивач визначив середньоденний дохід Товариства, однак на думку суду вказані дані не можуть бути доказом, що підтверджують розмір збитків, оскільки свідчать лише про результати діяльності підприємства і не можуть підтверджувати отримання збитків саме в результаті діяльності чи бездіяльності відповідачів.

В даному випадку, сума збитків, позивача, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку, що не підтверджено належними доказами.

З наведеного вище вбачається, що позивач в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, не довів наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, а відтак, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для покладення відповідальності з відшкодування матеріальної шкоди на відповідачів.

Встановивши відсутність в діях відповідачів складу цивільного правопорушення при розгляді даного спору суд дійшов висновку про відхилення поданих позивачем клопотань про призначення судової експертизи від 11.02.2016 р. та від 16.02.2016 р. з огляду на недоцільність вказаної процесуальної дії.

При прийнятті судового рішення судом враховано, що у силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір не стягується із відповідачів в доход бюджету, як це встановлено ч.3 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 30 березня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.