Постанова № 56842507, 28.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року справа № 2а-10746/11/1370

15 год. 32 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача Кунащук І.В.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квінто-Плюс" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Квінто-Плюс» (надалі - ТзОВ «Квінто-Плюс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000262200/21948/10/220 від 20.09.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2015р. здійснено заміну первинного відповідача у справі Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при прийнятті оскарженого податкового повідомлення - рішення порушено п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України в частині строків його винесення, оскільки акт перевірки позивачу вручено 20.09.2011р., тому податкове повідомлення -рішення, на думку позивача, могло бути винесене в період з 21.09.2011р. по 03.10.2011р. Позивач також посилається на те, що відповідач всупереч положенням Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховував пеню до дати складання вантажних митних декларацій, а не з дати поставки товару, яка фактично відбулася швидше. Тому, товар вважається таким, що надійшов на територію України та є поставленим в режимі імпорту з перетину митного кордону України, а не з моменту оформлення вантажних митних декларацій. Поставка товару відбулась 02.08.2011р., що підтверджується відміткою Київської регіональної митниці "під митним контролем" від 02.08.2011р. на проформі -інвойс. Товар на Львівську митницю прибув 09.08.2011р. та пройшов митне оформлення 10.09.2011р., що підтверджується штампом "під митним контролем" Львівської митниці. Тому, на думку позивача, датою поставки товару є не 10.08.2011р., як вважає відповідач, а 02.08.2011р. -як дата перетину кордоном товаром.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що датою імпорту вважається дата надходження товару на митну територію України, а не фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на CMR, товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано оскаржене податкове повідомлення - рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 3133, 06 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015р. вказана постанова скасована та прийнята нова, якою позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасоване оскаржене податкове повідомлення - рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав на те, що поза увагою залишились обставини щодо факту наявності чи відсутності заперечень позивача на акт перевірки у визначений законодавством строк, на підставі якого приймалось оскаржене податкове повідомлення - рішення. При цьому, позивачем не заявлялась вимога про визнання протиправними дій щодо прийняття спірного податкового повідомлення - рішення. Тому, суд повинен самостійно обрати спосіб захисту порушеного права позивача, який би гарантував дотримання і захист його прав, свобод чи інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з врахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з таких підстав.

Суд встановив, що 20.09.2011р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 568/22-0/31897102 від 20.09.2011р. (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у зв'язку з чим йому донараховано пеню по імпортних операціях на загальну суму 6934,37 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000262200/21948/10/220 від 20.09.2011р., яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 6934,37 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач здійснював операції з імпорту систем допомоги водію, систем запобігання зіткнень відповідно до контракту від 24.11.2010р. б/н, укладеного з фірмою нерезидентом "Mobileye Technologies Limited". Відповідно до банківської виписки позивач здійснив попередню оплату за товар 24.01.2011р. на суму 13567,50 доларів США, граничний термін надходження товару до 23.07.2011р.

Згідно з вантажними митними деклараціями вказаний товар надійшов на митну територію України, а саме:

- № 209000010/2011/0017991 від 06.04.2011р. на суму 2025,00 доларів США,

- № 209000010/2011/028202 від 10.08.2011р. на суму 10125 доларів США, з порушенням граничного терміну надходження товару.

Поставка товару на суму 1417,50 грн. доларів США не здійснена, а також не повернено кошти позивачу, з вимогами про стягнення заборгованості до нерезидента "Mobileye Technologies Limited" позивач не звертався. Станом на 19.09.2011р. дебіторська заборгованість в сумі 1417,50 грн. доларів США не закрита. Вказані обставини визнаються сторонами у справі.

Як передбачено в ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 вказаного закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до абзацу 14 статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, згідно з абз. 38 ст. 1 вказаного Закону є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з п.п. 23,35 ст. 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Митного кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно з частиною 5 статті 43 Митного кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, датою імпорту є дата фактичного перетину митного кордону України.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 04.07.2011р. та від 16.01.2012р., які відповідно до вимог ч.1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

В ході розгляду справи судом досліджені: дистриб'юторська угода від 22.11.2010р., укладена між позивачем та "Mobileye Technologies Limited"; платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 20.01.2011р. з призначенням платежу -оплата згідно з дистриб'юторською угодою від 22.11.2010р. в сумі 13567,50 доларів США; проформа -інвойс від 26.01.2011р. на суму 2025,00 доларів США та від 28.07.2011р. на суму 10125,00 доларів США; вантажні митні декларації № 3525 від 06.04.2011р. та № 3664 від 10.08.2011р.

Так, згідно з вантажною митною декларацією № 3525 на територію України 25.02.2011р. поставлено товар, вартість якого згідно з проформою -інвойсом від 26.01.2011р. становить 2025 доларів США, який розмитнено 07.04.2011р. Наступна поставка товару відбулась, згідно з проформою -інвойсом від 28.07.2011 року на суму 10125 доларів США, на територію України 02.08.2011р., розмитнення якого відбулося 10.08.2011р. згідно з вантажною митною декларацією № 3664.

Виходячи з наведеного, розмір пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки за період з 24.07.2011р. по 02.08.2011р. становить 2208,15 грн. (11542,5$ х 0,3% х 8 днів х 7,911100) та за період з 03.08.2011р. по 19.09.2011р. становить 1593,16 грн. (1417,5$ х 0,3% х 47 днів х 7,911100).

Разом з цим, позивачем не надано доказів щодо неправомірності визначення суми грошового зобов'язання в оскарженому податковому повідомленні - рішенні в розмірі 3801,31 грн. (2208,15 грн. + 1593,16 грн.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно застосував до позивача штрафні санкції на суму 3133,06 грн. (6934,37 грн. - 3801,31 грн.).

Щодо доводів позивача про порушення порядку і строків прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 вказаного Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що акт перевірки складено 20.09.2011 року та вручено в цей же день особисто директору ТзОВ "Квінто-Плюс", що підтверджується його розпискою в Акті перевірки.

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України судом отримано опис вкладення в цінний лист від 26.09.2011р. №1845523 та квитанцію поштового відправлення від 26.09.2011р. Вказані докази підтверджують факт направлення відповідачу заперечень позивача №18 від 26.09.2011р. на акт перевірки. Відповідачем вказане заперечення розглянуте лише 06.10.2011р. про що надано відповідь №2317/10/22-0. При цьому, суд звертає увагу на те, що 24 і 25.09.2011р. були вихідними днями. Вказані обставини повністю визнані сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення - рішення могло прийматись відповідачем протягом 3 днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, тобто, починаючи з 07.10.2011р.

З врахуванням викладеного, відповідач в порушення вимог ст. 86 Податкового кодексу України протиправно прийняв оскаржене податкове повідомлення - рішення в день складення та вручення Акта перевірки 20.09.2011р., а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що позовна вимога про визнання протиправним і скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення, включає в тому числі і протиправні дії відповідача по його прийняттю. Також зазначила, що такий спосіб захисту повністю поновлює порушене право позивача, а порушення порядку і строків прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення, і як наслідок протиправні дії відповідача по його прийняттю, є самостійною підставою позову, тому позивачем не заявлялась окрема вимога про визнання протиправним дій відповідача щодо його прийняття.

З врахуванням позиції позивача у справі, виходячи з принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві, суд вважає, що визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення в повній мірі поновлює порушене право позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 20.09.2011р. №0000262200/21948/10/220.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Квінто-Плюс" (код ЄДРПОУ 31897102) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 31 березня 2016 року.

Суддя А.Г. Гулик