Постанова № 56842377, 22.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 р. Справа № 580/2311/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 11.01.2016р. по справі № 580/2311/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення їй виплат пенсії за віком з 01 грудня 2015 року; зобов'язати відповідача виплачувати їй пенсію, призначену відповідно до законодавства України, в повному обсязі, з 01 грудня 2015 року; провести нарахування індексації пенсії, призначеної позивачці відповідно до законодасвта України , з 01 квітня 2015 року; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 22 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року; зобов'язано відповідача виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 1 грудня 2015 року; зобов'язано відповідача провести нарахування індексації пенсії позивачки з 9 червня 2015 року по 11 січня 2016 року; позовну заяву ОСОБА_1 про проведення індексації пенсії за період з 1 квітня 2015 року по 8 червня 2015 року залишено без розгляду; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 . компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 500 грн.; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Лебединського районного суду Сумської області від 22 березня 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про зайнятість населення", Цивільного кодексу України, КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області з 24 липня 2010 р. та отримує пенсію за віком (а.с. 23).

31 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера виконавчого апарату районної ради за власним бажанням, у зв'язку з виходим на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки.

За цивільно-правовою угодою від 01 квітня 2015 року ОСОБА_1 виконує роботи щодо бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності виконавчого апарату Лебединської районної ради за що отримує грошову винагороду, яка їй виплачується після прийняття виконаних нею робіт (а.с. 10-20).

Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області повідомило позивачку листом від 16 листопада 2015 року № 8440/03-11, про припинення виплати пенсії за віком з 01 грудня 2015 року, у зв'язку з тим, що позивачка працює за цивільно-правовим договором в Лебединській районній раді та фактично виконує обов'язки посадової особи органів місцевого самоврядування (а.с. 21).

Згідно довідки Лебединської районної ради від 18 грудня 2015 року № 01-22/431, ОСОБА_1, згідно цивільно - правової угоди від 01 квітня 2015 року надає послуги фахівця на виконання здійснення бухгалтерського обліку фінансово - господарської діяльності виконавчого апарату районної ради, за що отримує грошову винагороду, яка не підлягає індексації, оскільки має разовий характер (а.с. 31).

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області від 28 грудня 2015 року № 4135, ОСОБА_1 за період з квітня по листопад 2015 року виплачувалася пенсія в розмірі 2142 грн. 95 коп., індексація якої за вказаний період не проводилася (а.с. 41).

Не погодившись з діями відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення позивачці виплат пенсії за віком з 01 грудня 2015 року, у зв'язку з чим зобов'язано відповідача виплачувати позивачці пенсію з 01 грудня 2015 року та провести нарахування індексації пенсії позивачки з 09 червня 2015 року по 11 січня 2016 року; частково задоволено позовні вимоги про стягнення на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 500 грн., проте, у зв'язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду, позовні вимоги щодо проведення індексації пенсії за період з 01 квітня 2015 року по 08 червня 2015 року залишено без розгляду.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на

постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Частиною 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка виконує роботи щодо обліку фінансово-господарської діяльності виконавчого апарату Лебединської районної ради за цивільно-правовою угодою, проте, вона не перебуває на службі в органах місцевого самоврядування та не є посадовою особою органу місцевого самоврядування, тобто, на неї не поширюються встановлені в ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", обмеження щодо тимчасового припинення виплати пенсії у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області, щодо припинення виплати пенсії позивачці з 01 грудня 2015 року обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим відповідача зобов'язано виплачувати позивачці пенсію з 01 грудня 2015 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії та оплата праці (грошове забезпечення).

Судовим розглядом встановлено, що пенсія, яку отримувала позивачка до грудня 2015 року, була її основним постійним грошовим доходом та підлягала індексації, у зв'язку з чим підлягає індексації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачкою порушено передбачений статтею 99 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду з позовом, у зв'язку з чим, права позивачки щодо проведення нарахування індексації пенсії підлягають захисту з 09 червня 2015 року, а частина позовних вимог за період з 01 квітня 2015 року по 08 червня 2015 року підлягає залишенню без розгляду.

Таким чином, відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає постанову суду в цій частині - без змін оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Одночасно колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500 грн. з наступних підстав.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що позивачем не доведено та не надано жодних доказів, котрі б доводили, що внаслідок протиправних дій відповідача по припиненню виплати їй пенсії виникли психотравматичні фактори, що спричинили негативні емоції і переживання, а отже відсутні будь-які підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовна вимога позивачки про відшкодування моральної шкоди не обґрунтована та в її задоволенні необхідно відмовити, оскільки позивачкою не надано належних доказів, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, із урахуванням вищевикладеного, у зв'язку з тим , що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущено порушення матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову Лебединського районного суду Сумської області від 22 березня 2016 року в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні цієї частини позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 41, 99, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. ст. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та Лебединському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 11.01.2016р. по справі № 580/2311/15-а скасувати в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин та Лебединському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

В цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні цієї частини позову ОСОБА_1.

В іншій частині постанову Лебединського районного суду Сумської області від 11.01.2016 р. по справі № 580/2111/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 28.03.2016 р.