Постанова № 56842051, 29.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2016 року № 826/2277/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015, скасування картки відмови в прийняті митної декларації №100250002/2015/00121,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) та просить суд:

- визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/059034 від 18.09.2015;

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015;

- скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00121 від 21.09.2015;

- судові витрати присудити на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» зазначило, що рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015 (далі - оскаржуване рішення та/або рішення про коригування митної вартості) та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00121 від 21.09.2015 (далі - картка відмови) є протиправним, оскільки прийняті всупереч вимог пункту 3 статті 53, пункту 2 статті 55, пункту 2 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

13.01.2015 між приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладений контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті (далі - контракт).

В подальшому, 02.03.2015 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладено додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом.

Згідно змісту додаткової угоди №1 від 02.03.2015 підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності покупців внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася.

Як зазначає позивач, 18.09.2015 на виконання вимог контракту, товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 до контракту.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» декларантом 18.09.2015 до митниці була подана вантажна митна декларація за №1000250002/2015/059034.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом 18.09.2015 подано до митного органу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) №0761067 від 09.09.2015; рахунок-фактура (інфойс) GE20150263 від 04.09.2015, пакувальний лист б/н від 04.09.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015; зовнішньоекономічний договорів (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується №СТ-20-001/1501 від 13.01.2015; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25.06.2015, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягаю екологічному контролю) №2730 від 09.09.2015; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) №2730 від 07.09.2015; сертифікат походження товару форми СТ-1 №GEО201501/003024 від 07.09.2015, копія митної декларації відправлення С2094 від 09.09.2015; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №100250002/2015059034 від 18.09.2015

За результатами перевірки поданих документів, відповідачем встановлено, зокрема, що в наданій міжнародній товаро - транспортній накладній в графі 14 зазначений номер документа який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі який наданий до митного оформлення. Разом з цим, в графі 14 зазначено умови оплати, що документально не підтверджені, та не встановлено всіх складових митної вартості, розрахунок здійснено за первинною контрактною ціною.

З огляду на вказане, декларанту запропоновано надати основні та додаткові (за наявності) документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як зазначає позивач, ним на виконання вимог митниці подано додаткові документи, зокрема, страховий поліс, прайс - лист виробника товару, копія виписки з бухгалтерської документації та копія митної декларації країни відповідача.

Разом з цим, листом вих. №001-1 від 18.09.2015 позивачем повідомлено митний орган про неможливість підтвердження надання інших додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, крім тих, що були надіслані у попередньому повідомленні.

Враховуючи подані документи, Київською міською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015, відповідно до якого розрахунок митної вартості здійснено за первинною контрактною ціною: 0, 58 USD *26520пл = 15381, 6 USD/19890 л = 0, 77 USD/л.

В графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що підставою для коригування митної вартості є наявність прайс - листа, який виданий на умовах поставки СІР Одеса Західна, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних пільг ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи" (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02.03.2015 №1 до контракту. Окрім того, відповідачем зазначено, що декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначено в листі.

В зв'язку з вищевикладеним, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка на переконання митного органу щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних відомостях по товарам.

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» вважає оскаржуване рішення та картку відмови протиправними та такими, що прийняті всупереч положенням Митного кодексу України. Разом з цим, позивач зазначає, що всі належні документи передбачені ст. 53 Митного кодексу України ним було подано відповідачу, а відтак твердження останнього про ненадання документі на підтвердження митної вартості не відповідає дійсності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).

Водночас, згідно ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є :

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як зазначив відповідач, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку останнього про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості, з огляду на що, розрахунок здійснено було за первинною контрактною ціною.

Водночас, митний орган вказує про наявну суб'єктивну спрямованість, що свідчить про надання спеціальних цін, що в свою чергу суперечить ст. 7 ГАТТ.

Суд оцінюючи вказані вище доводи, звертає увагу на наступне.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі - продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015 визначена ціна за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» на рівні 0, 51 доларів США. Додатковою угодою №1 від 02.03.2015 до зазначеного контракту встановлено ціну на вказаний товар на рівні 0, 44 доларів США.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення дає суду підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну на рівні 0, 44 доларів США, оскільки документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості.

Як зазначено в запереченнях, митний орган посилається на те, що з наданих декларантом страхових документів не можливо обрахувати вартість страхування, яка включена до митної вартості.

Окрім того, як стверджує відповідач у відкритому полісі страхування зазначено страховий період з 28.01.2015 - 04.03.2015. За таких обставин, на думку митного органу, відкритий страховий поліс є не дійсним на поставку оцінюваної партії товару.

Суд вважає необґрунтованим вказані вище посилання відповідача, з огляду на наступне.

Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» було подано митному органу відкритий страховий поліс страхування вантажу, який на думку суду містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Даний відкритий поліс страхування вантажу № 00837 суд вважає єдиним документом, що підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару, виходячи з наступного.

Так, п. 5.2. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Згідно відкритого полісу страхування № 00837 страхувальником є продавець товару, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Аі ді ес Боржомі Грузія» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно інвойсу, а тому з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс.

Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Поряд з цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов'язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз викладеного свідчить, що тривалість періоду страхового покриття пов'язана до дати прийняття покупцем товару.

В той же час, як вбачається з копії відкритого полісу страхування вантажу страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. При цьому, 04.03.2015 товариством з обмеженою відповідальністю «Аі ді ес Боржомі Грузія» (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 стосовно внесення змін до відкритого полісу № 00837 із страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування та виданого на його основі вищевказаного полісу до 04.03.2016 року.

Окрім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист №LT32 - 591/1503 від 27.03.2015, яким товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» повідомлено про здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

При цьому, як слідує з інформаційного листа №LT32-589/1503 від 26.03.2015, останнім проінформовано про собівартість мінеральної поди «Боржомі», зокрема, 1 пляшка 0,5 л стекло - ціна при реалізації СІР Одеса, Західна Україна становить 0, 44 USD, яка включає в себе 0,0613 логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0, 3700 USD на покупку товару.

Водночас, суд відхиляє покликання митного органу на подання декларантом недостовірних відомостей, зокрема, щодо сплати роялті або інших ліцензійних умов, оскільки про вказані обставини в графі 33 оскаржуваного рішення не зазначено.

Що стосується тверджень відповідача про обставини, які вказують на суб'єктивну спрямованість та свідчать про надання спеціальних цін приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи», що суперечить ст. 7 ГАТТ, що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту, суд зазначить наступне.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять:

умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та

умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначені умов договору.

За тиках обставин, суд не вбачається в даному випадку обставин надання контрагентом спеціальних цін позивачу.

Додатково слід зауважити, що відповідачем фактично ставить під сумнів можливість контрагента позивача змінювати (знижувати) вартість поставлено товару.

На думку суду, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась не зміною.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 №826/16377/15.

З ідентичних підстав, судом не береться до уваги посилання відповідача в графі 33 оскаржуваного рішення на наявну інформацію щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, оскільки наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за подібним товаром як позивача так і інших суб'єктів без врахування поданих документів приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.

При цьому, судом також враховується посилання представника позивача на те, що надання бухгалтерської документації, яка мала підтвердити факт сплати вартості товару, що декларується, саме за митною вартістю під час проведення митного оформлення товару було неможливим, оскільки згідно з п. 3.1 Контракту покупець (позивач) здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю (ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі») протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна.

Також суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача в запереченнях на позовну заяву, як на підставу неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, на те, що з відкритих джерел, зокрема, ЄДРПОУ та сайту IDS BORJOMI INTERNATIONAL, позивач та IDS BORJOMI GEORGIA LLC є пов'язаними між собою особами в значенні ч. 16 ст. 58 МК України, з огляду на наступне.

Згідно ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Водночас, відповідно до ч. 14 ст. 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, сам по собі факт пов'язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов'язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв'язок вплинув на митну вартість товару, проте такого обґрунтування відповідачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні про наявність вказаних обставин не зазначено.

Окрім того, суд зазначає, що посилання митного органу на зазначення в міжнародній товаро - транспортній накладній в графі 14 номеру документа, який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення, про що не зазначено у перекладі, який наданий до митного оформлення по свої суті не випливає на визначення митної вартості та не є її складовою.

Додатково слід зауважити, що доводи відповідача відносно вказаних обставин, зокрема, що стосується графи 14 є відмінними від змісту графи 33 оскаржуваного рішення та поданих заперечень, оскільки посилання в останніх вже міститься на графу 21.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, при визначені митної вартості методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі №21-56а10, від 07.02.2011 у справі №21-76а10, від 14.11.2011 у справі №21-213а11, від 06.02.2012 у справі №21-418а11 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 20.08.2015 у справі №К/800/31736/15, від 15.10.2015 у справі №К/800/65268/14 та від 24.11.2015 у справі №К/800/63867/13.

При цьому, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. В той же час, судом вказаних обставин не встановлено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом позивача документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому дії з коригування митної вартості товару є протиправними.

З огляду на вказане, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли, відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано.

З урахуванням вищевказаного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити.

Визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/059034 від 18.09.2015.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000083/2 від 18.09.2015.

Скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00121 від 21.09.2015.

Судові витрати в розмірі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп. присудити на користь приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (04073, м. Київ, проспект Московський, б. 9, корп. 5, оф. 501, код ЄДРПОУ 24364528) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03680, м. Київ, бульвар Лепсе, б. 8а, код ЄДРПОУ 39422888).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов