Постанова № 56842041, 29.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2016 року № 826/1601/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «Алютал» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «Алютал» (надалі - позивач або ТОВ «ІК «Алютал») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2015 № 0003142204 і № 0003152204.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2015 № 323/26-57-22-04-10/38649439 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «Алютал» (код ЄДРПОУ 38649436) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Аліра Гарант» (код ЄДРПОУ 37401866) за період з 01.01.2014 по 30.10.2014». На переконання позивача акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності (безтоварності) господарських операцій позивача з його контрагентом-постачальником імпортної продукції, та позиція контролюючого органу ґрунтується лише на суб'єктивних припущеннях перевіряючого.

В судовому засіданні, призначеному на 17.03.2016, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та заявив письмове клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представника товариства.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних письмових заперечень проти позову та додаткових документів до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання позивача та неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 31.07.2015 по 06.08.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 31.07.2015 № 1504, направлення від 31.07.2015 №1480/22-04П була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІК «Алютал» (код ЄДРПОУ 38649436) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Аліра Гарант» (код ЄДРПОУ 37401866) за період з 01.01.2014 по 30.10.2014, за результатами якої складений акт від 10.08.2015 № 323/26-57-22-04-10/38649439 (надалі - акт перевірки).

В тексті зазначеного акта перевірки містяться висновки працівника податкової інспекції про заниження позивачем в порушення норм пп. 20.1.2 і пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.10 та п. 138.11 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 2101.10 ст. 201 Податкового кодексу України показників задекларованих податку на прибуток на суму 1 445 549 грн. за 2014 рік та податку на додану вартість на загальну суму 1 606 166 грн. (в тому числі за звітні періоди січень 2014 року у в сумі 68 465 грн., за лютий 2014 року - 58 761 грн., за березень 2014 року - 154 320 грн., за квітень 2014 року - 281 859 грн., за червень 2014 року - 123 005 грн., за липень 2014 року - 604 554 грн., серпень 2014 року - 256 593 грн., за вересень 2014 року - 58 609 грн.). Епізоди даних правопорушень перевіряючий пов'язує з фактами неправомірного врахування ТОВ «ІК «Алютал» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість сум витрат на придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ «Аліра Гарант» на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2013 № 04/1-13. Обсяг поставки товару на користь ТОВ «ІК «Алютал» відповідно до наданих видаткових накладних (перелік яких наведено стор. 6 - 7 акта перевірки) за перевіряємий період становив 9 636 993,91 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 606 165,68 грн.).

За результатами таких господарських операцій ТОВ «ІК «Алютал» віднесло до складу витрат за 2014 рік суму 8 030 828 грн. та до складу податкового кредиту за звітні місяці січень-вересень 2014 року загальну суму податку на додану вартість в розмірі 1 606 166 грн. (на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Аліра Гарант», перелік яких наведено на стор. 14 - 16 акта перевірки).

В ході здійснення документальної перевірки ДПІ дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ІК «Алютал» правових підстав для формування показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «Аліра Гарант».

Такі висновки перевіряючого ґрунтуються на наступних обставинах: 1) згідно баз даних ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ТОВ «Аліра Гарант» має стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основні фонди - відсутні, кількість працюючих за даними довідки ф. 1ДФ за перевіряємий період становила 2 особи, фінансовий звіт за 2014 рік товариство не подало; 2) в ході перевірки встановлено, що товар, який придбавався ТОВ «ІК «Алютал» у ТОВ «Аліра Гарант», ввозився на митну територію України (містить код УКТ ЗЕД) та проходив процедуру митного оформлення на митному посту «Святошин» Київської митниці ДФС України, за адресою: вул. Антоновича, буд. 1-А, с. Петропавловська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київської області. При цьому, ТОВ «ІК «Алютал» не надало до перевірки товарно-транспортні накладні, шляхові листи та ін. документи, які б підтверджували факт транспортування товару від постачальника до покупця. Також ТОВ «ІК «Алютал» не надало до перевірки відповідні посвідчення, сертифікати якості та відповідності на товар, та ін. документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів і технічним умовам, та іншим нормам, встановленим чинним законодавством України.

20.08.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0003142204 (форми «Р»), яким визначила ТОВ «ІК «Алютал» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 806 936,25 грн., в тому числі 1 445 549 грн. за основним платежем, 361 387,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0003152204 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «ІК «Алютал» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 007 707,50 грн., в тому числі 1 606 166 грн. за основним платежем, 401 541,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 20.08.2015 № 0003142204 і № 0003152204 були залишені без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 30.10.2015 № 16505/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 31.12.2015 № 28254/6/99-99-10-01-01-25.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 20.08.2015 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно із пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 та діяв до 01.03.2014, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за №185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 та діяв до 01.12.2014, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ «ІК «Алютал» здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі меблями, килимами та освітлювальним приладдям, що відповідає основним видам діяльності позивача згідно з ЄДРПОУ.

Судом встановлений факт укладення між ТОВ «ІК «Алютал», в особі директора ОСОБА_1, і ТОВ «Аліра Гарант», в особі директора ОСОБА_2, договору купівлі-продажу від 01.04.2013 № 04/1-13, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачати Покупцю товар в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені даним Договором, а Покупець, в свою чергу, - прийняти замовлений товар та здійснити його оплату.

Згідно п. 4.1, 4.2 і 4.4 розд. 4 даного Договору постачання товару за цим Договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій Товару визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору і визначаються на основі заявок Покупця в усній або письмовій формі, підтверджених Постачальником. Постачальник здійснює поставку товару на базисних умовах поставки DDP - Delivered Duty Paid («Постачання з оплатою мита») у відповідності з Правилами міжнародного тлумачення торгівельних термінів (Інкотермс 2010). Право власності на товар та ризики випадкового знищення та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця в момент поставки товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, що підтверджують поставку товару.

Приймання товару здійснюється Покупцем в місці поставки, вказаному п. 4.2. Договору, та проводиться при наявності у представника Постачальника наступних документів: видаткової накладної на товар; податкової накладної на поставлений товар; оригіналу рахунку-фактури на товар, згідно якого має бути проведена оплата за поставлений товар; копії сертифікату якості на товар, виданий заводом виробником та завірену оригінальною печаткою Постачальника; копії сертифікату відповідності на товар, виданий відповідним органом сертифікації в України; товарно-транспортної накладної (п. 6.1 розд. 6 цього Договору). Також приймання-передача товару здійснюється Постачальником за наявності у представника Покупця оригіналу довіреності у відповідності до положень чинної Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей.

За умовами п. 5.3 і 5.4 розд.5 Договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 27.10.2014, розрахунки між сторонами здійснюється наступним чином: оплата Покупцем товару виконується в національній валюті України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника, взаємозаліку однорідних зустрічних вимог, погашення простим векселем, та/або в інший спосіб, не заборонений законодавством України, за згодою сторін, але не пізніше закінчення строку дії цього Договору. Оплата здійснюється Покупцем 100 % від вартості товару, що передаватиметься Постачальником Покупцю протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

В тексті своїх додаткових письмових пояснень від 15.03.2016 представник позивача пояснив, що предметом купівлі-продажу за вказаним договором з ТОВ «Аліра Гарант» фактично була продукція іноземного виробника - фірми «Zhejiang Jinxiang Panel Industry Co., Ltd» (Китай), а саме - композитні алюмінієві панелі «Profibond» в асортименті. При цьому, даний товар попередньо був ввезений ТОВ «Аліра Гарант» (імпортований) на митну територію України, та в подальшому реалізовувався ТОВ «ІК «Алютал» на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2013 № 04/1-13.

Перевезення придбаного позивачем товару з місця поставки здійснювалося в межах договору №30 про надання транспортно-експедиторських услуг від 15.07.2013, перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з використанням автомобіль марки «Рено», державний номер АА 7036ВВ, та водієм ОСОБА_4

Навантажувально-розвантажувальні роботи здійснювалися власними силами ТОВ «ІК «Алютал», а саме - силами працівників відділу логістики (ОСОБА_5 - начальник сервісної дільниці), ОСОБА_6 - слюсар із збирання металевих конструкцій, ОСОБА_7 - слюсар із збирання металевих конструкцій, ОСОБА_8 - слюсар із збирання металевих конструкцій та

ОСОБА_9 - слюсар із збирання металевих конструкцій).

Якість імпортованої продукції підтверджуються сертифікатом відповідності № СЕ201112901 та сертифікатом якості №USA12Q21556R0, наданими китайським виробником. Крім того, задля подальшої реалізації кінцевим споживачам придбаних у ТОВ «Аліра Гарант» товарів, ТОВ «ІК «Алютал» впродовж 2013 - 2014 років додатково оформило сертифікати відповідності згідно чинного українського законодавства, зокрема, серії ВГ № 146895, виданий «УкрСЕПРО», зареєстрований в реєстрі за № UA1.066.0117504-13, та серії ВГ № 298414, виданий «УкрСЕПРО», зареєстрований в реєстрі за № UA1.044.0039083-14.

Повний розрахунок з ТОВ «Аліра Гарант» за поставлений ним товар був здійснений ТОВ «ІК «Алютал» частково грошовими коштами (шляхом безготівковими перерахуваннями на рахунок у банку) всього на загальну суму 4 392 026,25 грн., та частково шляхом передачі ТОВ «Аліра Гарант» двох простих векселів серії АА 2545449 на суму 2 622 483,82 грн. і серії АА №2545450 на суму 2 622 483,82 грн.

Придбаний у ТОВ «Аліра Гарант» товар до моменту його продажу третім особам-покупцям зберігався у складських приміщеннях ТОВ «ІК «Алютал» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 11, загальною площею 500 м2, що використовуються позивачем на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 01/07-13 від 03.07.2013. Також для зберігання товарних запасів позивач використовує складські приміщення площею 911 м2 за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 9, згідно договору суборенди № 1/10СА від 01.10.2014.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаним договором купівлі-продажу за перевіряємий період позивач надав суду копії наступних документів:

- видаткових накладних щодо поставки ТОВ «Аліра Гарант» товарів (АКП «Profibond» в асортименті). Зокрема, зі змісту таких видаткових накладних вбачається, що вони були складені на підставі договору №04/1-13 від 01.04.2013. Відпуск товарів здійснював директор ОСОБА_2, а отримання товарів зі сторони Покупця - директор ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_10 (право підпису накладних останній надано згідно наказу ТОВ «ІК «Алютал» №7/Од від 01.06.2013), підписи зазначених осіб скріплені печатками товариств;

- товарно-транспортних накладних (форми №1-ТН), складених автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_3 за результатами автоперевезень вантажів (АКП «Profibond» в асортименті) згідно відповідних видаткових накладних;

- податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Аліра Гарант» на користь позивача, підписаних ОСОБА_2 та скріплених печаткою цього товариства;

- оборотно-сальдової відомості субрахунку 281 «Товари на складі» рахунку бухгалтерського обліку 28 в розрізі по номенклатурі товарів за 2014 рік;

- роздруківки платіжних доручень ТОВ «ІК «Алютал» з відмітками банку про виконання щодо перерахування коштів на користь ТОВ «Аліра Гарант» в якості оплати за товар згідно договору № 04/1-13 від 01.04.2013;

- простих векселів ТОВ «ІК «Алютал» серії АА № 2545449, виданого ТОВ «Аліра Гарант» 28.10.2014 на суму 2 622 483,82 грн. строк пред'явлення - 28.10.2029, та серії АА № 2545450, виданого ТОВ «Аліра Гарант» 28.10.2014 на суму 2 622 483,82 грн. строк пред'явлення - 28.10.2029;

- актів звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ІК «Алютал» і ТОВ «Аліра Гарант» за періоди з 01.04.2013 по 27.10.2014, з 27.10.2014 по 28.10.2014;

- акта приймання-передачі простих векселів від 28.10.2014;

- сертифікатів відповідності та сертифікатів якості іноземного виробника - фірми «Zhejiang Jinxiang Panel Industry Co., Ltd»;

- сертифікатів відповідності, виданих ТОВ «ІК «Алютал» Державною системою сертифікації «УкрСЕПРО» на продукцію фірми «Zhejiang Jinxiang Panel Industry Co., Ltd» (Китай) - композитні алюмінієві панелі «Profibond»;

- копії документів на підтвердження ввезення імпортних товарів, придбаних попередньо у ТОВ «Аліра Гарант», на територію України, та проведення процедури митного оформлення таких товарів (а саме: коносаментів, комерційних рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, вантажних митних декларацій типу ІМ-40, за даними яких відправником значиться фірма «Zhejiang Jinxiang Panel Industry Co., Ltd», а одержувачем - ТОВ «Аліра Гарант», товар - алюмінієві композитні панелі (сандвіч панелі), призначені для оздоблення фасадів будівель).

Також позивач надав суду копії таких документів: договору №30 про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.07.2013, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (як експедитором) щодо організації транспортування вантажів в міжміському (по території України) і/або міжнародному сполученні, та доданих до нього акта виконаних робіт від 31.12.2014 і заявки №01 від 09.01.2014 з організації перевезень вантажів автотранспортом; договору оренди нежитлового приміщення №01/07-13 від 01.07.2013, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (як Орендодавцем) і ТОВ «ІК «Алютал» (як Орендарем) щодо платного строкового користування виробничими та офісними приміщеннями за адресою: м. Бровари, вул. Щолківська, 11; копію договору суборенди №1/10СА від 01.10.2014, укладеного між ТОВ «Торнадо-А» (як Орендодавцем) і ТОВ «ІК «Алютал» (як Орендарем) щодо платного строкового користування нежитловими приміщеннями (в т.ч. складськими) за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 9, літ. «Ж».

Крім того, позивач додатково на підтвердження наявності економічної обґрунтованості укладення спірного договору подав до суду наступні документи: копію довідки органу статистики відносно ТОВ «ІК «Алютал»; копію штатного розпису ТОВ «ІК «Алютал», затвердженого 02.01.2014; копії первинної та іншої документації, оформленої та/або отриманої ТОВ «ІК «Алютал» по фінансово-господарських операціях з контрагентами-покупцями товарів - композитних алюмінієвих панелей «Profibond» (а саме: видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей).

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ІК «Алютал» і ТОВ «Аліра Гарант» у зв'язку з наступним.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «ІК «Алютал» на придбання товару (алюмінієвих композитних панелей) і здійсненням ним господарської діяльності (оптової торгівлі).

При цьому суд вважає, що посилання відповідача на обставини, зафіксовані в отриманій податковій інформації з інформаційних баз даних по суб'єкту господарювання ТОВ «Аліра Гарант» (як то відсутність основних фондів та достатньої кількості трудових ресурсів), не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки контролюючим органом в даному випадку не доведено жодними іншими доказами відсутність у названого контрагента позивача достатньої кількості кваліфікованих трудових ресурсів та відповідного складу і обсягу майна, засобів на момент укладення та вчинення спірних правочинів та/або неможливість цим товариством залучити на договірних засадах до процесу виконання певних робіт (надання послуг) інших юридичних/фізичних осіб та використання орендованого майна.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договору купівлі-продажу, зокрема, того, що ТОВ «Аліра Гарант» не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 01.03.2016 № К/800/43042/15, «судам слід враховувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «ІК «Алютал» і постачальником ТОВ «Аліра Гарант», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Аліра Гарант» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «ІК «Алютал» і ТОВ «Аліра Гарант», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і податку на додану вартість в ціні товару, придбаного у ТОВ «Аліра Гарант», що були віднесені до складу витрат і податкового кредиту ТОВ «ІК «Алютал» за перевіряємі періоди, та, як наслідок, про протиправність здійснених відповідачем нарахувань сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 20.08.2015.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ІК «Алютал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва , -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «Алютал» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.08.2015 № 0003142204 і № 0003152204.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «Алютал» (код ЄДРПОУ 38649436) судові витрати у розмірі 57 219,66 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов