Ухвала суду № 56841634, 30.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

30 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5598/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03.09.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Кей-Колект» звернулось до суду з позовом до другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанови другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ №21768213 від 25.03.2011р. про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника;

постанов другого Малиновського ВДВС ОМУЮ №29884245 від 29.12.2011р.; №29868872 від 13.01.2012р. про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, - в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1;

зобов'язання прийняти постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, зазначеної квартири, що перебуває в іпотеці ТОВ «Кей -Колект» на підставі іпотечного договору від 15.04.2008р.

Позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» обґрунтовувало тим, що товариство є фактичним правонаступниками за договором іпотеки, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». Оскільки зазначені постанови про арешт майна винесені після накладення заборони банком, вони підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим судовим рішенням, ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції підлягаючим скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, та просить прийняти нову постанову про задоволення позову.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2008р. ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір №11333360000, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2. /а.с.11-22/

На виконання зазначеного договору була накладена заборона на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15.04.2008р., реєстраційний номер обтяження 7024227. /а.с.36/

13.02.2012р. укладений договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки між ПАТ «УкрСиббанк» (цедент) та ТОВ «Кей-Колект» (цесіонарій). /а.с.29-33/ Згідно розділів 2 та 3 цього договору права вимоги за іпотечними договорами вважаються переданими з моменту переходу від цедента до цесіонарія прав вимоги, що є предметом договору факторингу, і відповідно до договору факторингу. З моменту передачі (відступлення) права вимоги за іпотечними договорами цесіонарій замінює цедента у правовідносинах, які склалися між ним і іпотекодавцями за іпотечними договорами. Після передачі (відступлення) прав вимоги за іпотечними договорами цедент, відповідно до законодавства України, зокрема ст.4 Закону України «Про іпотеку» зобов'язується внести відповідні зміни до Державного реєстру іпотек. Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки щодо квартири АДРЕСА_3 зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 18.08.2012р., реєстраційний номер обтяження 9232856. /а.с.37/

На виконання договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки 13.02.2012р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладений договір факторингу № 2.

Разом з тим, 25.03.2011р. другим Суворовським ВДВС Одеського МУЮ була винесена постанова про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, - квартиру АДРЕСА_3, ВП № 21768213.

29.12.2011р. другим Малиновським ВДВС ОМУЮ була винесена постанова про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, - квартиру АДРЕСА_3, ВП 29884245.

13.01.2012р. другим Малиновським ВДВС ОМУЮ була винесена постанова про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, - квартиру АДРЕСА_3, ВП 29868872./а.с.36-38/

При цьому, за повідомленням Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконавче провадження В-9/79 ВП №21768213 за постановою про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника від 25.03.2011р. у провадженні відділу не перебуває. Надати інформацію про стан виконавчих дій не є можливим у зв'язку зі знищенням архівних проваджень по закінченню термінів зберігання.

Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо постанов від 29.12.2011р., 13.01.2012р. про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника у виконавчих провадженнях ВП 29884245, ВП 29868872, будь-які пояснення надавати відмовляється, оскільки він не є стороною у справі.

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Даний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя, щодо якого встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 15 Цивільно-процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таке ж право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч. 2 ст. 114 та ст. 152 Цивільно-процесуального кодексу України.

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

З адміністративного позову вбачається, що позивач вибрав для себе такий спосіб захисту, який за змістом унеможливлює визначити та захистити, можливе, його порушене право у даному колі правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналізуючи зміст даних положень Кодексу адміністративного судочинства України і Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено спеціальний порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень, прийнятих у справах за відповідної юрисдикції, колегія суддів вважає, що даний позов не підсудний окружному адміністративному суду.

При цьому, даний позов повинен розглядатися та вирішуватися судом, який видав виконавчий лист, і в межах якого оскаржуються дії органу державної виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька