Постанова № 56841621, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/5692/15 Головуючий у 1-й інстанції Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Департамент соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України, Управління соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій щодо відмови у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії; зобов'язання прийняти документи для встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії; зобов'язання прийняти рішення щодо надання позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії з видачею відповідного посвідчення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії.

Листом відповідача № 05-59-415 від 23 лютого 2015 року позивачу повідомлено, що 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. Вказаним Законом статтю 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій. Тому, на думку відповідача, з 01 січня 2015 року позивач не проживає на території забрудненої зони. Із заявою щодо видачі посвідчення позивач звернулася до управління соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації 13 січня 2015 року. Тому відсутні правові підстави для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Таким чином, особа набуває статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії у разі, якщо вона вже має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи іншої категорії та їй встановлено інвалідність, щодо якої встановлено причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987-1992 роках, 4 категорії. Вказана обставина підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3, що видане 23 квітня 1993 року.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області № 715 від 04 березня 2015 року, підтверджено, що позивач дійсно зареєстрована в м. Таращі з 24 лютого 1988 року по даний час.

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, № 8392 від 03 листопада 2014 року, встановлено, що захворювання ОСОБА_3 пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

З 25 грудня 2014 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_4, виданою 30 грудня 2014 року.

У листі Міністерства соціальної політики України № 1311/20/112-15 від 28 грудня 2015 року зазначено, що оскільки медико-соціальною експертною комісією 30 грудня 2014 року ОСОБА_3 встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою до набрання чинності Законом № 76-VIII, вбачаються правові підстави для видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.

Згідно із п.п. 1, 2 Порядку видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 51 від 20 січня 1997 року, цей Порядок регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, як на відсутність правових підстав для видачі позивачу такого посвідчення, посилається на те, що з 01 січня 2015 року зона посиленого радіоекологічного контролю, в якій проживає позивач, не відноситься до радіоактивно забруднених територій.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. Вказаним Законом статтю 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Водночас, колегія суддів зазначає, що саме по собі виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє осіб, яким раніше були видані посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» також не було передбачено, що раніше видані посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

Крім того, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній після 01 січня 2015 року, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, певних пільг та компенсацій. Зокрема, ст.ст. 51 та 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

За змістом п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення видаються: інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

У матеріалах справи наявні: експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, № 8392 від 03 листопада 2014 року, згідно з яким встановлено, що захворювання ОСОБА_3 пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС; довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_4, згідно з якою позивачу з 25 грудня 2014 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з п. 5.8 Положення про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 166/129 від 30 травня 1997 року (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства надзвичайних ситуацій України № 789/1248 від 10 жовтня 2012 року), на підставі прийнятого рішення про наявність (відсутність) зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС експертною комісією надається експертний висновок, який підписується головуючим на засіданні експертної комісії та засвідчується печаткою комісії.

Таким чином, експертний висновок відповідає наведеним вимогам Положення про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо невідповідності вказаного експертного висновку законодавчим вимогам, а саме: Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 183 від 07 квітня 2004 року (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України № 561 від 05 вересня 2011 року) та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальної експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 577 від 30 липня 2012 року, є необґрунтованими та засновані на помилковому застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням наведених законодавчих норм та наявних у матеріалах справи документів, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 має право на встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 51 від 20 січня 1997 року, видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - Мінпраці; іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

З наведених норм права вбачається, що посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються Радою Міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання на підставі рішення про видачу посвідчення у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення. Вказані органи можуть у той же строк прийняти рішення про відмову у видачі посвідчення.

Рішення про видачу чи відмову у видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі категорії 1, віднесено до повноважень Київської обласної державної адміністрації.

Таким чином, наведеними законодавчими нормами встановлено певний порядок видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом їх видачі Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Отже, Київська обласна державна адміністрація вирішує питання щодо видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі подання місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідного місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем проживання із заявою для вирішення питання щодо звернення із поданням до Київської обласної державної адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із системного тлумачення наведених законодавчих норм колегія суддів дійшла висновку, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права, свободи та інтереси, а тому неправомірним є вирішення питання їх захисту у майбутньому.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Відповідно до ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: змінити постанову суду, у випадку правильного по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає зміні шляхом зазначення, що підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

Крім того, позивачем у доповненні до апеляційної скарги заявлено клопотання про повернення надміру сплаченої суми судового збору згідно з квитанцією № 1281910009 від 19 лютого 2016 року в сумі 200,00 грн.

За змістом ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року змінити, зазначивши, що підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Повернути ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) надміру сплачену суму судового збору згідно з квитанцією № 1281910009 від 19 лютого 2016 року в сумі 200,00 (двісті) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.