Ухвала суду № 56841573, 30.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

30 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 493/5/15-ц

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бодашко Л.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Балтського районного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Балтського районного управління юстиції Одеської області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

05.01.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Балтського районного управління юстиції Одеської області про визнання протиправними дії щодо направлення до суду подання від 24.03.2014 року про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 19.02.2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.10.2015р. закрито апеляційне провадження, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 направлено для розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Балтського районного управління юстиції Одеської області на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження щодо виконання постанов Південної митниці Міндоходів №№0679/50010/13 від 31.07.2013; 3/521/2367/13 від 23.05.2013; 0551/50009/13 від 26.06.2013; 0596/50010/13 від 26.06.2013; 0819/50010/13 від 30.01.2014 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у загальній сумі 15300грн.

Згідно довідок виконкому Піщанської міської ради Балтського району Одеської області від 13.08.2013р., 22.04.2014р., 08.01.2015р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2., зареєстрований в АДРЕСА_1 За даною адресою не проживає. Житловий будинок 1918 року побудови знаходиться в аварійному стані. /а.с.18-20/

Актом державного виконавця від 03.10.2013р. встановлено, що при виході за зазначеною адресою у боржника не виявилось майна, на яке може бути звернуто стягнення. /арк.17/

24.03.2014р. відділ державної виконавчої служби Балтського районного управління юстиції Одеської області в порядку ст. 377-1 ЦПК України звернувся до суду з поданням №03-40/5 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, оскільки боржник в наданий строк для самостійного виконання постанови Південної митниці не виконує, штраф не сплачує та безперешкодно перетинає кордон між двома країнами (Україною та Молдовою). /арк.12/

Не погоджуючись з діями відповідача щодо звернення відповідача до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі - ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV).

З набранням чинності з 9 березня 2011 р. Закону від 4 листопада 2010 р. №2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. У зв'язку із цим суди розглядали подання державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржників у виконавчому провадженні.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) доповнено ст.377-1, якою врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст.377-1 ЦПК, та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України").

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК, яка міститься у Глави VI ЦПК "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)". За змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання яких здійснюється ДВС.

Інші процесуальні кодекси - Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК), Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) та Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК) - не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів. КАС містить розділ V "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах", ГПК - розділ XIV "Виконання рішень, ухвал, постанов". Разом із тим зазначені процесуальні норми КАС та ГПК не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України.

Таким чином, ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб). З урахуванням викладеного судова колегія приходить до висновку, що вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже, судова колегія вважає, що скарги щодо спірного подання та оскарження дій державного виконавця стосовно винесення подання повинно розглядатися в порядку цивільно-процесуального законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2015р. суддею першої інстанції відкрито провадження у даній справі №493/5/15-ц в порядку ЦПК України. /а.с.34/

19.02.2015р. Балтським районним судом Одеської області винесена оскаржена постанова, у відповідності до норм ЦПК України, але з помилковим посиланням на можливість оскарження постанови до Одеського апеляційного адміністративного суду

Отже, справу не належить розглядати за правилами КАС України, оскільки рішення суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження, винесено за правилами ЦПК України та справа №493/5/15-ц підлягає розгляду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до вимог ч.3 ст.205 КАС України з усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції постановляє ухвали.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1, як помилково відкритого та направлення справи для розгляду до апеляційного суду Одеської області.

Керуючись ст.197, ч.3 ст.205 КАС України, -

УХВАЛИВ :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Балтського районного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року, справу направити для розгляду до апеляційного суду Одеської області.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія