Рішення № 56840815, 31.03.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/472/16-ц

Провадження № 2/750/720/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення заробітної плати,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів», в якому просить стягнути з відповідача 16743 грн. 72 коп. невиплаченої компенсації (доплати) за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01.04.2005 року по 01.10.2013 року.

Обгрунтував позивач свій позов тим, що з 1976 року по квітень 2015 року включно працював у відповідача інженером електроніком контрольно вимірювальної станції, а наказом №130/к від 22.04.2015 року був звільнений із займаної посади у звязку зі скороченням штату. Починаючи з листопада 1995 року по квітень 2005 року відповідач щомісячно виплачував доплату за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу, виплату якої було поновлено лише з 01.10.2013 року після звернення працівників до профспілкового комітету підприємства. Позивач зазначає, що оскільки він за своїми функціональними обовязками постійно виконував роботу, повязану з доступом до державної таємниці, а тому відповідач повинен був нараховувати і виплачувати таку доплату у період, що зазначний у позовній заяві.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивач хоча й має допуск до державної таємниці проте, у зазначений в позові період він не працював постійно з державною таємницею. Сам по собі факт наявності допуску до державної таємниці не є підставою для виплати компенсації, оскільки вона виплачується лише тим особам, які одночасно з наявністю такого допуску за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши письмові докази у справі, суд знаходить підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що з 25.08.1976 року позивач працював інженером - електроніком контрольно-вимірювальної станції -433 ПАТ «ЧеЗаРа» та був звільнений з роботи з 27.04.2015 року у звязку зі скороченням штату наказом №130/к від 22.04.2015 року (а.с.3,4)

Після звільнення позивач письмово звернувся до відповідача із заявою 11.12.2015 року, в якій просив провести з ним повний розрахунок, виплативши компенсацію (доплату) за роботу в умовах режимних обмежень за період з квітня 2005 року вересень 2013 року включно, оскільки після цієї дати виплата вказаної вище доплати була поновлена наказом по підприємству №313 від 24.09.2013 року після звернення працівників КВС -433 до первинної профспілкової організації ПАТ «ЧеЗаРа», проте йому надбавка встановлена з 01.01.2013 року в розмірі 10%, хоча до припинення виплати надбавки він систематично з 1995 року отримував її в розмірі 15%, що підтверджується розрахунковими листками (а.с.86-88)

Відповідач не заперечує того факту, що до березня 2005 року включно позивачу щомісяця виплачувалася надбавка за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу, що підтверджується також розрахунковими листами на а.с. 66-67, 96-114.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які працювали у контрольно-вимірювальній станції -433 ПАТ «ЧеЗаРа» (керівником КВС був ОСОБА_4А.) суду показали, що вони всі разом працювали із секретними документами, які міг отримувати хтось один з них чи керівник, бо всі мали допуск до державної таємниці. Вся робота у КВС -433 була повязана із секретними виробами чи окремими секретними частинами у виробах, що не мали таємного грифу та секретною документацією. Свідки також зазначили, що вони також до березня 2005 року включно щомісяця отримували надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу. У жовтні 2013 року виплату надбавки було відновлено, проте позивачу розмір надбавки було зменшено до 10%.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про державну таємницю» у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок наданнякомпенсації громадянам у звязку з роботою,яка передбачає доступ до державної таємниці» такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять

державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними

обовязками або на час виконання робіт згідно з укладеними

договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком,

зберіганням, використанням документів, виробів та інших

матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих

питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту

державної таємниці.

З Положення про контрольно вимірювальну станцію -433 (п.3.1, 4.8), вбачається, що робота позивача відповідно до його професійної діяльності була повязана з розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці.

Крім того, відповідачем з 1 жовтня 2013 року відновлено позивачу та іншим працівниками КВС -433 виплату надбавки до посадових окладів, зокрема позивачу в розмірі 10% посадового окладу, яку з того часу позивач отримував щомісяця до свого звільнення, хоча в режимі його роботи та функціональних обовязках нічого не змінилося.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 16743 грн. 72 коп. невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за заявлений позивачем період, оскільки виплата цієї надбавки у розмірі 15% йому проводилася систематично по березень 2005 року включно, що підтверджується розрахунковими листками на а.с.66-67, 96-114, виплата цієї надбавки передбачена Законом України «Про державну таємницю» і відсутність наказу керівника не повинна обмежувати право працівника на оплату праці у повному обсязі.

Розрахований позивачем розмір надбавки 15% за період з квітня 2005 року по вересень 2013 року включно відповідає сумам виплаченого позивачу посадового окладу за відповідні місяці, що підтверджується розрахунковими листками на 13-65, що є підставою для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення заробітної плати, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» на користь ОСОБА_5 16743 грн. 72 коп. (шістнадцять тисяч сімсот сорок три гривні 72 коп.) доплати за роботу в умовах режимних обмежень (сума без відрахування обовязкових платежів та зборів).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: