Ухвала суду № 56840626, 22.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/976/16-ц

Провадження № 22-ц/792/691/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Гриньова А.М.,

з участю : представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/976/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого авансу.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, вказував, що 29 грудня 2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір про наміри. За умовами договору сторони зобов'язалися в строк до 29 січня 2013 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку № АДРЕСА_1, що належить відповідачу. Зазначав, що на виконання договору про наміри, передав як аванс ОСОБА_2 64000 грн., що еквівалентно 8000 доларів США. Проте, у визначений строк, відповідач не виконав свої зобов'язання, документи не підготував, об'єкт нерухомості не звільнив і до цього часу не здійснив дії щодо укладення договору купівлі-продажу. Також, ОСОБА_2 відмовився повернути отримані в якості авансу кошти. Тому просив стягнути з відповідача на його користь аванс в сумі 64000 грн. та сплачений судовий збір.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачений останнім аванс в сумі 64000 грн. та судовий збір в сумі 640 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним рішенням, просить його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суд при вирішенні спору не в повній мірі дослідив всі наявні письмові докази, необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про допит свідків та долучення письмових документів до матеріалів справи. Зазначає, що згідно умов договору, а також положень чинного цивільного законодавства, сплачена сума коштів є штрафом за порушення умов договору про наміри - не укладення договору купівлі-продажу з вини покупця. При цьому, зазначає, що саме з вини позивача, як покупця, не був укладений _______________Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І. провадження № 22-ц/792/691/16

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 19

договір купівлі-продажу. Разом з тим, він, як продавець, виконав свої зобов'язання, підготував документи та у встановлений час прибув для укладення договору до приватного нотаріуса. Однак, позивач в день укладення договору не з'явився та не повідомив про причину неявки. Вважає, що саме позивач не виконав взяті на себе зобов'язання.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 29 грудня 2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір про наміри за умовами якого сторони досягли згоди про намір укласти договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зобов'язався сприяти укладенню договору купівлі-продажу, звільнити об'єкт нерухомості та передати його ОСОБА_4 в строк до 29 січня 2013 року, а ОСОБА_4, в свою чергу сприяти укладенню договору купівлі-продажу і сплатити вартість об'єкту в сумі 1320000 грн., що еквівалентно 165000 доларів США. (п.п. 1.1,1.2, 3.2, 3.3, 4.1 договору про наміри).

ОСОБА_3 домовились, що вартість житлового будинку становить 1320000 грн., що еквівалентно 165000 доларів США (п. 1.2).

На підтвердження своїх намірів з метою забезпечення укладення договору купівлі-продажу до підписання договору, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняв гарантійну суму в розмірі 64000 грн. (п. 2.1 договору).

Також сторони домовились, що в разі не укладення договору купівлі-продажу до 29 січня 2013 року з причини, залежної від волі покупця гарантійна сума залишається в продавця в якості неустойки, а в разі не укладення з причини залежної від волі продавця, продавець зобов'язується повернути гарантійну суму, а також виплатити покупцеві неустойку у розмірі гарантійної суми. У разі укладення договору купівлі-продажу гарантійна сума залишається у продавця та зараховується як частина виплати за об'єкт нерухомості. (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Вказаний договір про наміри був укладений в простій письмовій формі і нотаріально не посвідчувався.

Згідно з ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

В силу ст. 657 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

У відповідності до приписів ст. 181 ЦК України житловий будинок належить до нерухомого майна.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 635 вказаного Кодексу попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 цього ж Кодексу завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку.

При цьому договір купівлі-продажу житлового будинку підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, однак укладений між сторонами не був.

Крім того сторони могли укласти попередній договір в тій же формі, що і договір купівлі-продажу житлового будинку, однак вони не додержались вимог закону щодо форми попереднього договору.

Як вбачається з договору про наміри, укладеного між сторонами, фактично, за змістом цей договір є попереднім договором до купівлі-продажу житлового будинку, хоча між сторонами в договорі не обумовлено щодо надання йому сили попереднього договору.

При цьому, відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Так як нормами Цивільного кодексу України не в повному обсязі врегульовано правовідносини сторін по договорам про наміри, то апеляційний суд вважає за можливе застосувати при вирішення даного спору аналогію закону і права, передбачену ст. 8 Цивільного кодексу України, а саме норми ч. 6 ст. 182 Господарського кодексу України, за якими угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону між сторонами у справі укладений не був, а сторони в формі договору про наміри лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, то в силу вимог чинного законодавства такий договір про наміри не породжує юридичних наслідків для сторін.

Отже приймаючи до уваги вищевикладене слід прийти до висновку, що передана ОСОБА_4 ОСОБА_2 грошова сума в розмірі 64000 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на умови договору про наміри між сторонами від 29 грудня 2012 року, не укладення договору купівлі-продажу з вини позивача, зазначення його відповідальності в умовах договору за невиконання умов договору слід відхилити, оскільки вони не можуть бути взяті до уваги з вищевказаних підстав і норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини сторін по договорам про наміри та по попереднім договорам.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) Судді: (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко