Ухвала суду № 56838533, 31.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/13673/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 22-ц/788/3/16 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 03 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість у сумі 377603,24 грн.

Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 3654 грн. судових витрат, тобто по 1827 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

17 квітня 2007 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № 014/0407/71-549, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 13000 доларів США на строк до 16 квітня 2029 року зі сплатою 13 % річних.

В той же день, тобто 17 квітня 2007 року, між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 014/0407/71-549-Р-1, у якому ОСОБА_4 виступав в якості поручителя як фізична особа.

Відповідно до п. 1. договору поруки поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, передбаченим кредитним договором № 014/0407/71-549 від 17 квітня 2007 року та будь-якими додатковими договорами (угодами) до нього, у тому числі, щодо:

- повернення позичальником коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту у сумі 13000 доларів США, строком до 16 квітня 2029 року включно;

- оплати позичальником процентів за користування кредиту у розмірі 13 % процентів річних у порядку та строки, зазначені в кредитному договорі;

- сплати позичальником неустойок, відшкодування збитків та сплати інших платежів, у порядку та строки, передбачені кредитним договором.

Пунктом 2 договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами (а.с.11).

28 листопада 2012 pоку між ПАТ "Сведбанк", який в свою чергу виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15.

Відповідно до п.2.1., 2.2. договору банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути у майбутньому (а.с.25-26).

28 листопада 2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу.

Відповідно до п.2.1., 2.2. договору клієнт (ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс") відступає фактору (ТОВ "Кредитні ініціативи") свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісії, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути у майбутньому (а.с.32-40).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" є юридичними особами, мають статус фінансових установ за законодавством України та внесені до Державного реєстру фінансових установ України (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ "ФК "Вектор Плюс" серії ФК № 357 від 16 листопада 2012 року та свідоцтво про реєстрацію фінансовою установи ТОВ "Кредитні ініціативи" серії ФК № 214 від 22 вересня 2008 року) ( ас. 185).

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2010 року у справі № 2-1197/10 був задоволений позов ПАТ „Сведбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки :

звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;

за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження рішенням суду ухвалено задовольнити вимоги ПАТ "Сведбанк" за кредитним договором у розмірі 13496,33 доларів США та 1574,22 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 12020 доларів США, заборгованість за процентами - 1476,33 доларів США, пеня за несплату кредиту та процентів - 1574,22 грн. ( ас. 66-67).

26 грудня 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслало до суду позов, який розглядався у даній справі, посилаючись на невиконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором, просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість станом на 01 грудня 2014 року у розмірі 377603 грн. 24 коп., з яких :

заборгованість за кредитом - 180978 грн. 08 коп.,

заборгованість по відсоткам -137056,27 грн.,

заборгованість по пені за останні календарний рік - 59568 грн. 89 коп.(а.с.18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст.ст. 509, 526, 549, 550, 551, 559, 572, 584, 587, 592, 1050, 1054 ЦК України, виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За невиконання зобов'язання може бути встановлена відповідальність у виді пені.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 549, 550 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України передбачається, що 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Заявлена у позові заборгованість за кредитним договором підтверджується наданим ТОВ "Кредитні ініціативи" розрахунком та випискою по рахунку клієнта .

Відповідно до п.8.1. кредитного договору № 014/0407/71-549 за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості (а.с.5-10).

Не оспорюючи наявність на розмір заборгованості за кредитним договором, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду, оскільки вважає, що позивач не має передбаченого законом права вимоги за вищеназваним кредитним договором. При цьому під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції посилалась на те, що у провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться справа за її позовом до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "Сведбанк", третя особа ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору факторингу (справа № 756/3935/15-ц).

За клопотанням ОСОБА_3 апеляційне провадження у справі було зупинене до розгляду вищеназваної справи Оболонським районним судом м. Києва.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "Омега Банк", третя особа: ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договорів факторингу, укладеного 28 листопада 2012р. між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 014/0407/71-549 від 17 квітня 2007р., що був укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та нею, також просила визнати частково недійсним договір факторингу, укладений 28 листопада 2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" в частині відступлення права грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання частково недійсним договору факторингу, укладеного 28 листопада 2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" в частині відступлення права грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором, вищеназвані судові інстанції прийшли до висновку про те, що діючим законодавством передбачений порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні. Зокрема.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Статтею 514 ЦК України передбачається, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, Оболонський районний суд м. Києва прийшов до висновку, з яким погодився Апеляційний суд м. Києва, про те, що положеннями вищеназваних норм матеріального права спростовуються доводи позивача, який стверджував, що укладення договорів факторингу після прийняття судового рішення про задоволення вимог первісного кредитора заборонено нормами матеріального права.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що при наявності не оспорених в установленому порядку :

- кредитного договору № 014/0407/71-549 від 17 квітня 2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3,

- договору поруки № 014/0407/71-549-Р-1 від 17 квітня 2007 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,

- договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 pоку, укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" ,

- договору факторингу від 28 листопада 2012 pоку, укладеного між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" ,

а також при наявності у відповідачів заборгованості за названим кредитним договором, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні заявленого у справі позову.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду у оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -