Рішення № 56836146, 24.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6756/15 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/783/2067/16 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.,

секретаря: Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 у інтересах ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним позовом. Зазначала, що 15.10.2014 року уклала з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір-заяву № 30131/119479/5-14 «Пенсійний» строком до 15.03.2015 року в іноземній валюті зі сплатою 12,7 % річних. На виконання умов договору в той же день вона внесла на депозит 7000,92 доларів США, 30.10.2014 року - 100 доларів США і 04.02.2015 року - 500 (двома платежами: 300 і 200) доларів США.

Так як після закінчення строку договору їй не було повернуто суму вкладу і проценти на нього, то з урахуванням неустойки і штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, просила стягнути з відповідача на її користь 1364366,56 грн. і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення оскаржив ОСОБА_3 у інтересах ОСОБА_2 Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» на користь позивача заборгованість по вкладу в сумі 8265,01 грн., проценти на вклад в сумі 23704,45 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 3640,39 грн. і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вважає, що ці суми вкладаються в межі граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон України №4452-YІ).

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта і її представника на підтримання доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить підстави для часткового її задоволення з наступних мотивів.

Встановлено, що 15.10.2014 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі начальника відділення № 91 ПАТ «Банк «фінанси та Кредит», було укладено договір-заяву № 30131/119479/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 5 місяців в іноземній валюті під 12,7% річних. 15.10.2014 року ОСОБА_2 внесла вклад в розмірі 7000,92 доларів США. 30.10.2014 року, 04.02.2015 року позивач поповнювала його на суму 100, 300 і 200 доларів США відповідно.

Постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 року №612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був віднесений до категорії неплатоспроможних» і виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з цим рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені статтями 37-39 Закону України №4452-YІ.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

13.11.2015 року ОСОБА_2 виплачено суму вкладу з урахуванням вимог Закону України №4452-YІ в сумі 165871,83 грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України №4452-YІ, відповідно до п.п. 1-3 ч. 5 ст. 36 якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошова зобов'язань банку.

Застосування цих норм є правильним, проте суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи позовної заяви і тому рішення не є законним у повному обсязі.

Так, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України №4452-YІ, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами (включаючи відсотки) за рахунок коштів Фонду в межах граничних розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено. Що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування сум вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним Банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до ст. 36 цього Закону.

Як визнав відповідач, зокрема довідкою на а.с. 19, позивач внесла на депозит банку суму вкладу у розмірі 7600,92 доларів США. За час дії договору ОСОБА_2 була нарахована сума процентів у розмірі 381,93 доларів США, із яких виплачено 312 доларів США. Отже, не виконаними залишилися зобов'язання на суму 7670,85 доларів США (7600,92 - вклад і 69,93 - проценти).

Офіційний курс НБУ на 18.12.2015 року (на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії банку) складає 2348,7675 грн. за 100 доларів США.

Отже, позивачу належала до виплати сума вкладу в перерахуванні на національну валюту у розмірі 178527,94 грн. (7600,92 х 23487675).

Так як фактично було виплачено лише 165871,83 грн., то стягненню на користь ОСОБА_2 належить різниця в сумі 12656,11 грн.

Стягненню підлягають і проценти, сума яких складає 1642,49 грн. (69,93 х 2348,7675).

Розмір стягнення, з урахуванням виплачених сум, не буде перевищувати граничного розміру відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_2

Отже, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати частково, а позов ОСОБА_2 - задовольнити на вказані вище суми.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 у інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2016 року скасувати частково.

Позов задовольнити частково. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором-заявою №300131/119479/5-14 від 15 жовтня 2014 року в сумі 14298,86 грн. (12656,11 грн. - вклад і 1642,49 грн. - проценти).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: