Рішення № 56833960, 30.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/5380/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

Номер провадження 22-ц/778/1683/16 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бабак А.М.

Суддів Полякова О.З.

Бондаря М.С.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2016 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до договору кредиту без номеру від 21 березня 2011 року відповідач ОСОБА_4 отримав кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку на загальну суму 3800 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань, станом на 30 червня 2015 року у відповідача виникла заборгованість за договором в сумі 10248,90 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3279,34 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6005,33 грн., фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн., процентної складової штрафу у розмірі 464,23 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 10248,90 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що останній платіж ОСОБА_4 зроблений у серпні 2012 року, а оскільки Банк до суду з позовом звернувся у липні 2015 року, відсутні підстави для застосування строку позовної давності. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що перше прострочення повернення заборгованості за кредитом відповідач допустив 25 червня 2011 року, коли на виконання зобов'язань направив суму, меншу ніж 7 відсотків від наявної заборгованості (160 грн. на погашення при заборгованості в розмірі 2966 грн. 71 коп.), і це свідчить про те, що давність пред'явлення вимоги про стягнення несплаченої у встановлений термін суми починається з наступного за 25 червня 2011 року днем; а також про те, що строк повернення кредиту за домовленістю сторін змінюється і встановлюється на двісті одинадцятий день після прострочення.

Цей термін співпадає з 22 січня 2012 року.

Таким чином, давність звернення до суду з вимогою про повернення кредитних коштів в силу наведених положень цивільного закону про давність спливла 22 січня 2015 року.

Позивач звернувся до суду 5 серпня 2015 року, тобто з пропуском давності, не навівши доводів в обґрунтування поважності причин пропуску.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки він зроблений судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно заяви позичальника, ОСОБА_4 погодився, що його заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис на заяві (а.с. 6зв).

Відповідно вказаного договору без номеру від 21.03.2011 року, ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3800 грн. зі сплатою 36 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В силу п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг», які є невід'ємною частиною договору між сторонами, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_4 за кредитом становить 3279 грн. 34 коп., за процентами - 6005 грн. 33 коп., в тому числі несплачені проценти на поточну заборгованість - 10 грн. 83 коп., несплачені проценти на прострочену заборгованість - 5994 грн. 50 коп., заборгованість по штрафам - 964 грн. 23 коп.. Загалом заборгованість ОСОБА_4 становить 10248 грн. 90 коп. (а. с. 4-5).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що відповідачем на погашення боргу за процентами у серпні 2012 року сплачено 200,00 грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, що доданий до позовної заяви вбачається, що сплата вказаної суми мала місце 27.08.2012 року карткою НОМЕР_1 (а.с. 4зв., 138), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Судом першої інстанції також залишено поза увагою, що кредит, який наданий ОСОБА_4 є картковим, а відповідно до пунктів 2.1.1,2.11 правил користування платіжною карткою, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Відповідно документу, що зафіксував наявну в електронному вигляді інформацію щодо картки НОМЕР_1, наданого апелянтом, дія картки закінчилася у вересні 2014 року (а.с.140). Зазначене не заперечується і відповідачем.

Позивач позов на пошту здав 31.07.2015 року, який зареєстрований у суді 05.08.2015 року (а.с.2,141), тому строк звернення до суду ним не пропущений.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеної у постанові від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі, зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Відповідно ч.2 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не пропустив строк позовної давності та має право на пред'явлення позову про стягнення заборгованості. Заборгованість підтверджена наданим розрахунком, існує та не погашена боржником - відповідачем у справі.

Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитом у сумі 3279,24 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 6005,33 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 464,23 грн. - штраф (процентна складова). Всього: 10 248,90 грн.

Відповідно ст. 88 ЦПК України судові витрати, що складають судовий збір у сумі 243,60 грн. при подачі позову та 267,96 грн. при подачі апеляції, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором б/н від 21 березня 2011 року заборгованість за кредитом у сумі 3279,24 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 6005,33 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 464,23 грн. - штраф (процентна складова). Всього: 10 248,90 грн. (десять тисяч двісті сорок вісім грн. 90 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати у сумі 511,56 грн. (п'ятсот одинадцять грн. 56 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: