Вирок № 56833295, 31.03.2016, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3847/14-к

Провадження № 1-кс/321/122/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року смт. Михайлівка

Суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Олійник М.Ю., за участю: секретаря судового засідання Засько О.М., прокурора Гірного В.І., представника потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву судді Михайлівського районного суду Запорізької області ОСОБА_7 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 194 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Михайлівського районного суду Запорізької області ОСОБА_13 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 194 КК України.

28 березня 2016 року суддя ОСОБА_13 заявив самовідвід від участі в розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 194 КК України. В обґрунтування самовідводу суддя ОСОБА_13 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми діями в процесі розгляду кримінального провадження здійснював тиск та суддю та інших учасників процесу. Мав випадок погроз судді зі сторони сина обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_12. Також, ОСОБА_2 здійснює тиск на суддю через його рідного брата ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення в нього крадіжки. В рамках вказаного провадження ОСОБА_5 був допитаний в якості свідка. В березні 2016 року слідчий ОСОБА_11 разом з ОСОБА_2 декілька разів приїжджали за місцем проживання ОСОБА_5, таким чином намагаючись тиснути на головуючого суддю. На підставі вказаних обставин, захисником ОСОБА_4 було подано заяву про відвід судді, яку було визнано необґрунтованою та відмовлено в її задоволенні. Крім того, ОСОБА_4 у відвертій формі погрожував судді притягненням його брата ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності. Натомість, прокурор Гірний В.І., будучи обізнаним про вказані обставини, жодним чином не зреагував, чим допустив неналежне ставлення до своїх професійних обов'язків. Таким чином, на думку судді ОСОБА_13 мало місце втручання в судову діяльність та перешкоджання у її здійсненні, у зв'язку з чим 28 березня 2016 року він звернувся до Михайлівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури із заявою про вчинення ОСОБА_2 втручання у діяльність судових органів, тобто злочину передбаченого ст. 376 КК України.

Представник потерпілого ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви судді ОСОБА_13 про самовідвід, оскільки викладені суддею обставини є надуманими і жодна з них не передбачена ст. 75 КПК України. Обвинуваченим ОСОБА_2 двічі подавалися заяви про відвід судді ОСОБА_13, в задоволенні яких було відмовлено. Отже, він вважає заяву судді ОСОБА_13 необґрунтованою, а тому просив суд відмовити в її задоволенні.

Прокурор Гірний В.І. також просив суд відмовити в задоволенні заяви про самовідвід за її необґрунтованістю. Додатково пояснив, що викладені в заяві обставини, щодо неналежного ставлення його, як процесуального прокурора, до своїх професійних обов'язків є безпідставними. Інші підстави для відводу, є нічим не підтвердженими припущеннями судді, тому на його думку суддя ОСОБА_13 зможе продовжити розгляд даної кримінальної справи.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що доводи судді ОСОБА_13 викладені в заяві про самовідвід не відповідають дійсності, проте у нього та його підзахисного ОСОБА_2 склалася стійка впевненість в упередженості судді ОСОБА_13, тому вказаний суддя, на його думку, не може в подальшому розглядати дане кримінальне провадження. Своєю заявою про самовідвід суддя ОСОБА_13 виявив свою упередженість до обвинуваченого ОСОБА_2, і відповідно будь-яке прийняте рішення у справі після цього, буде обґрунтовано поставлене під сумнів.

Захисник ОСОБА_6 наполягав на задоволенні заяви судді ОСОБА_13 про самовідвід, просив суд звернути увагу, що якщо сам суддя зазначає про неможливість безсторонньо розглянути справу, це безперечно виключає його подальшу участь в її розгляді. Подальша участь судді ОСОБА_13 після заяви про самовідвід, безперечно призведе до порушення принципу забезпечення неупередженого та безстороннього розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив задовольнити заяву про самовідвід судді ОСОБА_13, оскільки він не довіряє ОСОБА_7 як судді та бажає, щоб кримінальне провадження у відношенні нього розглянув будь-який інший суддя. Протягом усього часу розгляду справи суддя ОСОБА_13 виявляв свою упередженість щодо нього, постійно відмовляв в задоволенні його клопотань, вів себе некоректно, як в ході розгляду справи, так і поза судовими засіданнями. На теперішній час між ним та ОСОБА_7 склалися особисті неприязні відносини.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у провадженні, дослідивши заяву про самовідвід та додані документи, суд дійшов висновку, що заява про самовідвід судді ОСОБА_13 підлягає задоволенню з таких підстав :

Так, в судовому засіданні 28 березня 2016 року суддя ОСОБА_13 заявив про свій самовідвід від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 194 КК України, зокрема, у зв'язку із втручанням ОСОБА_2 у його діяльність як судді.

Враховуючи положення п.8 ч. 5 ст. 55 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» про обов'язок судді звернутися з повідомленням про втручання у його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до органів суддівського самоврядування та правоохоронних органів упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання, того ж дня, 28 березня 2016 року суддя ОСОБА_13 звернувся з відповідним повідомлення до прокуратури.

Відповідно до ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так, у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції, відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії»). Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечені судом умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року.

Крім того, відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, що були схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення.

При вирішенні даного питання суд також враховує, що наявність обставин, що виключали б участь судді у провадженні, робить такий склад незаконним. Ухвалення будь-якого судового рішення незаконним складом суду є істотним порушенням кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування судового рішення (п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК).

Так, порушення права на безсторонній суд (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) було констатоване Європейським судом з прав людини у рішенні від 11 липня 2013 року у справі «Рудніченко проти України», а передумовами констатованого порушення стало зокрема те, що розглянувши скарги заявника щодо упередженості суду першої інстанції, який виніс вирок заявнику, Європейський суд, зазначив, що суддя, сама мала сумніви щодо своєї безсторонності при розгляді цієї справи, тому нею була подала заява про самовідвід, що не була задоволена з формальних причин.

Заявивши про свій самовідвід суддя ОСОБА_13 фактично висловив своє суб'єктивне ставлення до ОСОБА_2 та зазначив про неможливість, за вказаних ним обставин, подальшої його участі в розгляді кримінального провадження у відношенні ОСОБА_2

Обвинувачений та його захисники також зазначили про свою впевненість в упередженості та необ'єктивності головуючого судді, і відповідно неможливості, на їх думку подальшої його участі в розгляді справи.

Таким чином, в даному випадку знайшло своє вираження об'єднання суб'єктивного та об'єктивного критерію наявності сумнівів у безсторонності суду.

Завданнями кримінального провадження, згідно зі ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Отже, з метою гарантування неупередженості та об'єктивності здійснення правосуддя, уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого самовідводу судді ОСОБА_13 на підставах, зазначених в п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки звернення судді ОСОБА_13 із заявою про вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 злочину, а також відповідні відносини, що склалися між ними, дійсно, є тими обставинами, що можуть викликати обґрунтовані сумніви в учасників процесу у неупередженості судді при розгляді даного кримінального провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву судді Михайлівського районного суду Запорізької області ОСОБА_7 про самовідвід від участі у розгляді кримінального провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 194 КК України - задовольнити.

Передати кримінальне провадження до канцелярії Михайлівського районного суду Запорізької області для подальшого розподілу в порядку, визначеному ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник