Рішення № 56833195, 19.10.2015, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/816/15-ц Провадження № 2/314/446/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015 року Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Кіяшко В.О.,

при секретарі Павлівській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення з останньої на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006 року у розмірі 16306,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на час звернення до суду становить 255517,21 грн.

В позові зазначено, що у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006 року у неї виникла заборгованість в розмірі 16306,14 доларів США, яка станом на час розгляду справи є непогашеною.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належними чином, в матеріалах справи є заява про розгляд позову до ОСОБА_1 у відсутності представника банка (а.с. 39).

Відповідач про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, відповідно до ст. ст. 74, 76 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила своїх заперечень не надала. Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

15 грудня 2006 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ZPVLGK00000111, за яким Банк надав, а Позичальник отримала кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 17250 доларів США, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, та зобов'язалась погасити кредит до 14.12.2021 року. 25.07.2011р. між Банком та відповідачкою також була укладена додаткова угода, згідно якої банком списані відсотки, але збільшено тіло кредиту, та відповідно п. 3 додаткової угоди всі інші умови Договору залишені без змін (обор. а.с. 13).

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.07.2011 року у справі № 2-0805-705/2011 (після підписання додаткової угоди), яке набрало законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки; звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 03.02.2011 року в сумі 139281 грн. 73 коп., що еквівалентно 17541,78 доларам США на предмет іпотеки житловий будинок № 71, що знаходиться в м. Вільнянськ, вул. 40 років Жовтня, який згідно договору купівлі-продажу від 15.12.2006 року за реєстром 2301, належить відповідачці ОСОБА_1, шляхом продажу.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як встановлено судом у справі № 2-0805-705/2011, незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка ОСОБА_1 систематично порушувала строки та розмір погашення кредиту та сплати процентів, а тому, за висновком суду, заборгованість відповідачки перед банком за кредитними зобов'язаннями станом на 03.02.2011 року становила 17541,78 доларів США, яка склалась із заборгованості за кредитом у розмірі 14094,69 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом 780,77 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 2468,51 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 2423,73 доларів США, комісія за користування кредитом 420 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань по кредиту 558,58 доларів США.

Відтак, в цивільній справі № 2-0805-705/2011 судом за позовом Приватбанка в рахунок погашення заборгованості (в тому числі, шляхом задоволення вимоги про дострокове повернення кредиту) ОСОБА_1 перед Банком в розмірі 17541,78 доларів США було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи № 2-0805-705/2011 немає підтверджень того, що вказане рішення виконано.

Доказів на підтвердження того, що за даним судовим рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа, а також в подальшому вчинялися дії щодо примусового виконання даного судового рішення у встановленому чинним законодавством порядку, Суду не надано.

Сам факт невиконання заочного рішення від 29.07.2011р. підтверджується тим, що Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006р. (а.с. 2) у розмірі 16306,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на час звернення до суду становить 255517,21 грн. при цьому вказана заборгованість розрахована Позивачем станом на 11.12.2014 року (обор а.с. 2) і включає в себе:

- 14319,05 доларів США заборгованість за кредитом;

- 1418,13 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 301,95 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 267,01 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

Стосовно стягнення відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів після набрання рішенням суду про дострокове стягнення кредиту та заборгованості законної сили, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначено статтею 509 ЦК України.

Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

У спірних правовідносинах на підставі пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України за Кредитним договором № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006 року між банком ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальником ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, повязані з наданням, отриманням, використанням кредитних коштів, сплати процентів та комісій за користування кредитними коштами, а також повернення кредитних коштів у встановленому договором порядку.

Підстави припинення зобов'язання визначено статтями 598-609 ЦК України.

Зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобовязань на певних підставах не допускається (стаття 598 ЦК України).

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006 року строк кредитування за цим договором становить період: з дати видачі кредитних коштів тобто з 15.12.2006 року по 14.12.2021 року (включно).

Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що, звернувшись до суду із позовними вимогами про дострокове стягнення кредиту в повному обсязі у звязку з неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), ПАТ КБ «Приватбанк» висловив свій намір припинити кредитне правовідношення з Відповідачем та достроково змінити строк виконання основного зобовязання, оскільки заявив вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, не бажаючи перебувати у договірних відносинах з ОСОБА_1

Таке свідчить про те, що термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту ухвалення відповідного рішення суду та набрання ним законної сили.

Таким чином, з моменту набрання заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.07.2011р. у справі № 2-0805-705/2011 законної сили, право банку на отримання процентів, комісії, пені та штрафів за кредитним договором припинилось.

Відтак, з набранням законної сили рішенням суду, яким із позичальника достроково стягнуто всю суму кредитних коштів (в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), кредитні зобовязання між сторонами кредитного договору припинилися, і на підставі частини 5 статті 11 ЦК України між цими сторонами виникли боргові грошові зобовязання, підтвердженні рішенням суду.

Іншими словами, природа правовідношення між ПАТ КБ «Приватбанк» та Відповідачем змінилася, оскільки на зміну кредитним правовідносинам сторін прийшли боргові зобовязання щодо виконання рішення суду про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитним договором після набрання законної сили рішенням суду про дострокове стягнення кредиту та заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить вимогам чинного законодавства України, а, відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів в загальній сумі 1987,09 доларів США (1418,13+301,95+267,01=1987,09), є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію висловлено в ряді судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Так, як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 01 жовтня 2014 року (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 40795853), термін виконання зобов'язання за кредитним договором банком було змінено і з моменту набрання рішенням суду про стягнення заборгованості, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось.

В іншій цивільній справі № 6-35797св14 (ухвала від 10 грудня 2014 року, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 41945348) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення суду апеляційної інстанції, який виходив з того, що судове рішення відповідачами не виконано, що, з огляду на вимоги ст. ст. 526, 599, 1048 ЦК України та умови укладених кредитних договорів, свідчить про те, що позивач має право на отримання процентів за користування кредитом та пені, які передбачені договором і нараховані банком після ухвалення зазначеного судового рішення. При цьому суд послався на абзаци 1, 2 п. 17 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 5, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У справі 6-35797св14 (ухвала від 17 грудня 2014 року, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 42008405), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

У справі 6-41128св14 (ухвала від 14 січня 2015 року, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 42369897), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, встановивши наявність судового наказу, зазначив, що оскільки ухвалено судове рішення (судовий наказ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

У справі 6-42315св14 (ухвала від 21.01.2015 р., реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 42421248), Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановивши наявність судового рішення про дострокове стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором та перебування цього рішення на стадії примусового виконання, вказав, що задовольняючи позовні вимоги банку «апеляційний суд не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини».

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані докази, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а стягненню з Відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006 року, яка була визначена заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.07.2011 року у справі № 2-0805-705/2011, у розмірі 17541,78 доларів США, що за курсом 15,67грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.12.2014року еквівалентно 274879,69 грн. за мінусом сплачених сум після винесення заочного рішення від 29.07.2011р. у розмірі 6455,78 доларів США (64,19+179,28+172,43+177,47+62,53+109,71+68,29+109,21+70,89+107,03+0,43+165,74+0,02+0,02+186,03+8,03+169,66+48,70+125,51+166,61+168,55+66,86+100,23+161,70+165,00+15,70+163,30+162,38+144,93+159,07+152,87+156,83+150,56+154,35+153,09+147,22+150,81+17,15+128,56+149,62+148,56+90,60=6455,78) таким чином сума становить 11086 доларів США (17541,78 6455,78 = 11086) що за курсом 15,67 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.12.2014року еквівалентно 173717,62грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1737,17 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 209, 213-215, 224-228 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZPVLGK00000111 від 15.12.2006 року у розмірі 173717,62грн.грн., що за курсом 15,67грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.12.2014року еквівалентно 11086 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1737,17 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : В. О. Кіяшко

19.10.2015