Ухвала суду № 56832262, 31.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/736/16-ц Номер провадження 22-ц/775/775/2016

Головуючий у 1 інстанції Гусинський М.О. Єдиний унікальний номер 243/736/16-ц

Доповідач Халаджи О.В. Номер провадження 22-ц/775/775/2016

Категорія 53

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Халаджи О.В.

суддів Жданової В.С., Канурної О.Д.

за участю секретаря Доля В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення компенсації грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача.

Просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

18.02.2016 року позивач надав до суду заяву про відмову від позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і ухвалою суду від 22 лютого 2016 року ця відмова була прийнята судом.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на його неправильність, необґрунтованість та порушення норм матеріального права.

Позивач не з'явився до суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до телефонограми. Надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Представник відповідача не з'явився до суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до телефонограми.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суду суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а заочне рішення суду щодо відмови в задоволенні позову - залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що суд першої інстанції, з дотриманням вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України, належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, правильно встановивши обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, вірно застосувавши правові норми до цих правовідносин і дійшовши обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача з 22 вересня 1986 року по 3 квітня 2000 року (а.с. 24).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати з урахуванням індексів інфляції на загальну суму 15296 грн. 84 коп., суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження відмови власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації, а в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості заробітної плати (після утримання податків і платежів) по місяцях, за які вона утворилися, як і докази нарахованої компенсації підприємством.

Такі висновки суду є правильними, вони відповідають встановленим обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки. встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Частиною п'ятої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року передбачено, що заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Положеннями статті 34 Закону України "Про оплату праці" передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1996 р. N 49 "Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" Кабінет Міністрів України постановою № 1427 від 20 грудня 1997 року (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМ України від 23 квітня 1999 року № 692) затвердив Положення про порядок компенсації працівникам втрат частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

За приписами п.п. 1-4 вказаного Положення, його дія поширюється на підприємства, установи та організації усіх форм власності і господарювання і застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

1 січня 2001 року набув чинності Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.

Згідно зі ст. 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтями 2, 3 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року, проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року за № 1427.

Відповідно до п.п. 2, 3 цього Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року, до яких відноситься заробітна плата.

Згідно з п. 4 вказаного Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. (Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 430 (430-2003-п) від 31 березня 2003 року).

Розрахунок компенсації невиплати позивачу заробітної плати, приведений у позовній заяві ОСОБА_1, є невірним, оскільки у ньому загальна сума заборгованості по заробітній платі 2272 грн.83 коп. помножена на приріст індексу споживчих цін за період з 1 серпня 1998 року по 23 жовтня 2012 року - 406,5 %, який до того ж позивачем визначено неправильно.

Із довідки ВАТ «Содовий завод» від 21 серпня 2000 року вбачається, що заборгованість підприємства по заробітної плати становить 2601 грн. 21 коп. (а.с. 4). У довідці вказано, що індексація не проводилась (а.с. 4).

Апеляційний суд відхиляє, як безпідставні, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють правовідносини щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та необґрунтованих висновків суду щодо спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Оскільки Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20 грудня 1997 року, передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін та у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується, а Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100, то відсутність належних та допустимих доказів про розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів), унеможливлює проведення розрахунку компенсації та є підставою для відмови у позові через його недоведеність.

До такого ж висновку обґрунтовано дійшов і суд першої інстанції, навівши його у мотивувальній частині рішення.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та встановленим обставинам справи, підстав для його скасування не вбачається, а тому судове рішення апеляційний суд залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача - відхиляє, як безпідставну.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року - відхилити.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: