Рішення № 56830854, 31.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/1663/15-ц Провадження № 22-ц/772/948/2016Головуючий в суді першої інстанції Воронюк В. А.Категорія 33 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Зайцева А.Ю.,

суддів: Луценка В.В., Сала Т.Б.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги заступника прокурора Вінницької області, Державної казначейської служби України на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.02.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.04.2003 року виконуючий обов'язки Козятинського міжрайонного прокурора Вінницької області Ковальчук А.Д. виніс постанову про порушення кримінальної справи по факту замаху на шахрайство в особливо великих розмірах та підроблення документів за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.15, 190 ч.4; 358 ч.2,3 КК України. В ході розслідування даної кримінальної справи 03.06.2003 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області відносно позивача було порушено кримінальну справу по факту створення ним юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину передбаченого ст.205 ч.1 КК України. 16.06.2003 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінальної справи в частині порушення її по ст.358 ч.2,3 КК України. 16.06.2003 року слідчим було винесено постанову про притягнення позивача, як обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.205; ч.1 ст.358; ст.ст.15, 190 ч.4 КК України. В цей же день було винесено постанову про накладення арешту на майно, згідно із якою було накладено арешт на вклади, цінності та інше майно, яке належить ОСОБА_2 і де б воно не знаходилось. 24.06.2003 року слідчим було складено протокол накладення арешту на майно, відповідно до якого було накладено арешт на належне йому рухоме майно згідно із описом майна, що додається до протоколу. В цей же день до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. В подальшому слідчим було складено обвинувальний висновок, який 02.07.2003 року був затверджений прокурором.

Постановою Козятинського міськрайонного суду від 16.11.2005 року кримінальну справу по обвинуваченню позивача за ст.15, 190 ч.4, 205 ч.1, 358 ч.1 КК України було повернуто в Козятинську міжрайонну прокуратуру для організації проведення додаткового слідства, при цьому міру запобіжного заходу було залишено підписку про невиїзд. Постановою Козятинського міськрайонного суду від 24 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 13 серпня 2008 року, постанову виконуючого обов'язки Козятинського міжрайпрокурора від 14.04.2003 р. про порушення кримінальної справи по ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України скасовано. Козятинський міськрайонний суд додатково виніс Окрему постанову стосовно слідчого Литвинюка Р.В.

Також позивач зазначає, що кримінальна справа в частині її порушення за ст. 15, ч.4, ст.190; ч.1ст.358 КК України неодноразово закривалась постановами слідчого, проте ці постанови кожний раз скасовувались Козятинською міжрайонною прокуратурою. Врешті постановою старшого слідчого СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 18.11.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню позивача у вчиненні злочину передбаченого ст.ст.15, 190 ч.4 КК України було закрито за недоведеністю вини обвинуваченого та відсутністю складу злочину. Водночас, 15.08.2013 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області було внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження за ч.2 ст.358 КК України із фабулою кримінальної справи №03080115 в частині пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст.358 КК України. Внесення до ЄРДР відомостей про це кримінальне провадження з кваліфікацією за ч.2 ст.358 КК України було зумовлено викладенням ст.358 КК України в новій редакції. 29.11.2013 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області було винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12013010170000662 від 15.08.2013 року у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України.

Позивач вказує, що у зв'язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та незаконним накладенням арешту на його майно, йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що розслідування по кримінальній справі після пред'явлення йому обвинувачення і до винесення Постанови про закриття кримінального провадження тривало більше 10 років. Протягом усього цього періоду він змушений був переживати за свою долю та для доведення своєї правоти звертатися із різноманітними скаргами до суду, що в свою чергу вимагало від нього додаткових зусиль та часу. Окрім того, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд не давало йому на протязі значного часу можливості виїжджати за межі місця свого постійного проживання, чим було порушено його право на свободу пересування. Накладення арешту на належне йому майно обмежило гарантоване йому законом право на вільне розпорядження своїм майном, зокрема, на його відчуження. В свою чергу погіршились відносини з оточуючими, адже він відома людина в м. Козятині і кримінальна справа відносно нього набрала неабиякого розголосу. Всі хто знав про вищезазначені обставини вважали його людиною, яка намагалась шляхом шахрайства заволодіти чужим цінним майном - автозаправною станцією. Цим самим були порушені його нормальні життєві зв'язки, принижено його честь і гідність. Внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності застосування до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконного накладення арешту на його майно порушені його права, які гарантовані та захищені міжнародними договорами.

Враховуючи наведене просив стягнути з Державного бюджету України у відшкодування моральної шкоди 500000 гривень.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.02.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду заподіяну внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури у розмірі 175503 гривень.

Не погодившись з таким рішенням Державна казначейська служба України просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу заступник прокурора Вінницької області в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 14.04.2003 року виконуючим обов'язки Козятинського міжрайонного прокурора Вінницької області Ковальчук А.Д. винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту замаху на шахрайство в особливо великих розмірах та підроблення документів за ознаками злочинів передбачених ст.ст. 15, 190 ч.4, 358 ч.2,3 КК України відносно ОСОБА_2

03.06.2003 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області Литвинюком Р.В. відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу по факту створення юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України.

16.06.2003 року слідчий Литвинюк Р.В. виніс постанову про закриття кримінальної справи № 0308015 в частині порушення її по ст. 358 ч.2,3 КК України.

Того ж числа - 16.06.2003 року слідчим Литвинюком Р.В. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого у вчинені злочинів , передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ст.ст.15, 190 ч.4 КК України, в цей же день винесено постанову про накладення арешту на все належне ОСОБА_2 рухоме майно.

24.06.2003 року слідчим Литвинюком Р.В. складено протокол накладення арешту на майно, відповідно до якого було накладено арешт на рухоме майно та опис майна.

В цей же день до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

02.07.2003 року Козятинським міжрайрокурором було затверджено обвинувальний висновок відносно ОСОБА_2.

Постановою Козятинського міськрайонного суду від 16.11.2005 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.15, 190 ч.4, 205 ч.1, 358 ч.1 КК України було повернуто в Козятинську міжрайонну прокуратуру для організації проведення додаткового слідства, при цьому міру запобіжного заходу було залишено підписку про невиїзд.

Постанову Козятинського міськрайонного суду від 24 липня 2008 року залишеною без змін Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 13 серпня 2008 року постанову виконуючого обов'язки Козятинського міжрайпрокурора від 14.04.2003 р. про порушення кримінальної справи по ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України скасовано.

Козятинський міськрайонний суд додатково виніс Окрему Постанову стосовно слідчого Литвинюка Р.В. стосовно грубого порушення закону, а також його прав та законних інтересів, які були допущені зазначеним слідчим при розслідуванні кримінальної справи.

Постановою старшого слідчого СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області Копійки Е.П. від 18.11.2012 року кримінальну справу №03080115 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.15, 190 ч.4 КК України було закрито за недоведеністю вини обвинуваченого та відсутністю в зв'язку із цим складу злочину.

15.08.2013 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області Буравським Є.М. було внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження №12013010170000662 за ч.2 ст.358 КК України із фабулою кримінальної справи №03080115 в частині пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст.358 КК України.

29.11.2013 року слідчим СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області Буравським Є.М. було винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12013010170000662 від 15.08.2013 року, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачів позивачу було заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, накладення арешту на його майно та визначив розмір моральної шкоди в сумі 175503,00 гривень.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо заподіяння позивачу моральної шкоди незаконним діями органів слідства та прокуратури та його право на відшкодування такої шкоди є обґрунтованими.

Такі висновки суду відповідають положенням ст. 1176 ЦК України, ст.ст 1, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також спрямовані на захист прав людини, що гарантуються ст. 5, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Визначаючи розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції правильно виходив з того, що він не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Колегія суддів погоджується і з тим, що у даній справі має бути застосований мінімальний розмір відшкодування встановлений у законі, з огляду на процесуальні дії вчиненні щодо позивача та їх характер.

Саме ці висновки суду і спростовують доводи апеляційних скарг в частині несправедливості завищення суми відшкодування, адже суд першої інстанції виходив з мінімальних критеріїв передбачених законом.

В той же час, обраховуючи період, не менше якого має становити розмір такої шкоди, суд першої інстанції допустився помилок, а відтак розмір стягнутої моральної шкоди підлягає зміні, виходячи з наступних встановлених апеляційним судом обставин.

По справі встановлено, що 16.06.2003 року слідчим було винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого у вчинені злочинів передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ст.ст.15, 190 ч.4 КК України. В цей же день винесено постанову про накладення арешту на все належне ОСОБА_2 рухоме майно. 24.06.2003 року слідчим складено протокол накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 та було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Визначаючи дату з якої слід обраховувати початок процесуальних дій по кримінальному переслідуванню позивача, суд першої інстанції виходив з того, що це має бути 14.03.2003 року. Однак, вказана дата не ґрунтується на жодної з подій, з якою закон повязує право на відшкодування такої шкоди. Не може бути початком перебігу строку обрахунку і 14.04.2003 року, оскільки в цей день була порушена кримінальна справа по факту замаху на шахрайство, а відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

З матеріалів справи видно, що процесуальні дії, які порушили права позивача мали місце з 16.06.2003 року, з часу притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого та накладення арешту на його майно, а тому саме з цієї дати слід обчислювати початок строку з якого обраховувати розмір моральної шкоди.

Також, колегія суддів вважає, що кінцевою датою обрахування строку заподіяння шкоди позивачу органами досудового слідства та прокуратури слід вважати 19.03.2010 року, а не 29 листопада 2013 року, оскільки саме в цей день постановою заступника Козятинського міжрайпрокурора Вінницької області від 19.03.2010 року було скасовано постанову про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого від 16.06.2003 року разом з постановами про обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд від 24.06.2003 року та про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_2 від 16.06.2003 року.

Після 19.03.2010 року, процесуальні дії, перелік яких визначений п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», щодо ОСОБА_2 не застосовувались.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. При цьому застосуванню підлягає розмір заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

З огляду на це, період за який має бути обраховано мінімальний розмір у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 має становити з 16.06.2003 року по 19.03.2010 року (81 місяць), а відтак розмір відшкодування моральної шкоди має становити 111618,00 грн. (1378 грн. х 81 місяць).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнутої моральної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури з 175503,00 гривень на 111618,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги заступника прокурора Вінницької області та Державної казначейської служби України - задовольнити частково .

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.02.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури - змінити в частині суми стягнутої моральної шкоди заподіяної внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури з 175503,00 гривень на 111618,00 гривень.

В іншій частині рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.02.2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: В.В. Луценко

Т.Б. Сало